Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ПОЛІТ У БЕЗСМЕРТЯ

Двічі Герой Радянського Союзу, прославлений командарм, маршал К.С. Москаленко у книзі "На юго-западном направление згадує про бої за визволення подільських міст і сіл, утому числі - й за Кам'янець-Подільський. "Поділля стало ареною нової поразки німецько-фашистських військ, - пише автор. - ...Весною 1944 року пронеслась тут очищальна буря. У вогні прославлених "Катюш", у гуркоті літаків... прийшло визволення".

У той березневий день до міста над Смотричем разом із потеплінням наближалося визволення. Радість кам'янчан не затьмарили і низькі важкі хмари, які повзли по небу.

Літаки не могли піднятись вище 500 метрів. Екіпажу Івана Кудашкіна було поставлено завдання зруйнувати переправу фашистів через ріку Дністер у районі Жванця. Враховуючи погодні умови, завдання було особливо важким Але командир авіаполку І.А. Мозговий вірив у наполегливість командира екіпажу, у холоднокровний точний розрахунок штурмана Олександра Чернова і в безстрашність стрільця-радиста Петра Уханова.

31 березня 1944 року червонозорий бомбардувальник ПЕ-2 злетів з польового аеродрому і взяв курс на захід. То був вісімдесятий бойовий виліт хоробрих льотчиків. Він став безсмертним для них.

За лінією фронту екіпаж незабаром помітив звивини ржи. Низько над рікою "Петляков" стрімко пішов до цілі. Ось і ворожа передова. По настилу понтонів повзуть на правий берег стальні потвори-танки.

Посилено залеметували фашистські зенітки. Кудашкін скомандував атакувати переправу. І ПЕ-2 стрімко пішов в атаку. З висоти 350 метрів льотчики скинули бомби. Разом із клубами чорного диму й пінистими стовпами води в повітря злетіли понтони, настил фашистської переправи. На дно ріки пішла і ворожа техніка.

З новою силою гарячково забили зенітки, ловлячи в приціл радянський літак. Навкруг нього - десятки розривів... Здавалось, при наростаючій небезпеці, виконавши завдання, слід негайно повертатися на аеродром. Та є ще бомби, Кудашкін знову розвертає свій літак. Але в цю мить зенітний снаряд розбив бензобак. На лівій площині спалахнуло полум'я. Маневруванням збити його не вдалось, Вогонь охопив усю бойову машину. Обстановка вимагала блискавичного рішення і воно було прийнято. Радіограма від екіпажу сміливців була послана на командний пункт. Сорок третій рік високим полум'ям любові до Вітчизни горять її слова, записані зв'язківцями: "Літак горить... Ідемо на таран. Прощайте..." Востаннє "Петляков" караючим вогненним смерчем пересік ріку. Страшенної сили вибух підняв у повітря, запалив фашистські танки, машини, підводи.

Ось перед нами їх фото із архіву. Серйозні, мужні, красиві обличчя комуністів-гвардійців, радянських соколів, героїв. Ще раз у цей пам'ятний день вчитаймося у їх імена, відкриті заново через 30 років після смерті юними слідопитами й однополчанином Федором Григоровичем Першуковим, з м. Тамбова. Лейтенанти Іван Степанович Кудашкін, Олександр Васильович Чернов, сержант Петро Олександрович Уханов.

Ще раз із вдячністю згадаймо жителів с. Гаврилівці Ольгу Устинівну Коріняк та Ольгу Олександрівну Завадовську, які з односельцями оплакали і поховали обгорілі тіла своїх визволителів, не знаючи ні їх прізвищ, ні імен, бур'яном непам'яті не дали зарости їх священній могилі. Аж поки не був відкритий на місці загибелі льотчиків Курган Слави, на якому піднялося ввись срібне крило літака, а на гранітному постаменті були викарбувані слова: "Екіпажу літака, який повторив подвиг Гастелло...".

Час не в силі стерти цей напис, імена трьох радянських соколів, які у небі над Кам'янеччиною здійснили у грозовому 1944-у свій політ у безсмертя.

Учні місцевої школи ведуть активне листування із племінником І. Кудашкіна Іваном Степановичем Бурнайкіним, який працює слюсарем автозаводу у м. Саранську. Надовго запам'яталася їм і зустріч з делегацією школи, у якій навчався хоробрий командир екіпажу.

Деревич П.
Політ у безсмертя

Читайте ще про цю подію