Вернуться в главное меню | к списку статей

Л.В. Баженов
м.Кам'янець-Подільський

ОРГАНІЗАТОР ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ ПОМПЕЙ БАТЮШКОВ
(читайте також про Костянтина Батюшкова у Кам'янці)

Першим з науковців, хто в російській історіографії XIX ст. взявся за створення узагальнюючих, синтетичних історичних описів так званих тоді західних губерній імперії, в тому числі Подільської, присвячених 100-річчю входження їх під владу Росії, був петербурзький офіційний історик та видавець Помпей Миколайович Батюшков.

Народився Помпей Батюшков 185 літ тому, 14 квітня 1811 року, в Петербурзі, в знатній дворянській сім'ї, яку прославив його брат поет і письменник Костянтин Батюшков. Освіту він здобував спочатку в приватному пансіоні для столичної аристократії, згодом у вищому артилерійському училищі. Проте до військової служби Батюшков не мав потягу. 1850 року він одержав призначення на посаду віце-губернатора Ковенської губернії, а потім тривалий час працював попечителем Віденського учбового округу. На цих посадах Батюшков віддано служив самодержавству, був знаряддям його русифікаторської політики, боровся з польським національно-визвольним рухом. Дійшло навіть до того, що за його наказом зі шкіл Прибалтики були звільнені усі вчителі-поляки. З 1870 по 1882 роки Помпей Батюшков мешкав і працював у Москві. Тут він відзначився як віце-президент слов'янського комітету, що організовував солідарність громадськості Росії, України й Поділля з боротьбою балканських народів проти османського іга, збирав кошти на потреби російсько-турецької війни 1877-1878 pp. З 1882 року він постійно проживав у Петербурзі і повністю присвятив себе науковій, літературній та видавничій діяльності.

Ще з 60-х років XIX ст. Помпей Батюшков став широко відомий у наукових колах Росії своїми працями "Атлас народонаселения Западно-Русского края по исповеданиям" (СПБ., 1863) і особливо по серіалу "Памятники русской древности в западных губерниях" (СПБ., 1868-1885, вип. 1-8), в якому вперше зібрані й вміщені ілюстрації, малюнки, гравюри унікальних пам'яток старовини Прибалтики, Білорусії, Волині та Поділля. Однак у цих виданнях автор на фоні пріоритету пам'яток російської культури ігнорував місцеву історичну, традицію.

За власною ініціативою, підтриманими царським урядом і Російською академією наук, з середини 80-х років Помпей Батюшков приступив до створення узагальнюючої історії західних губерній. З цією метою він підібрав авторський колектив, до складу якого ввійшли талановиті вчені професор Київської духовної академії Микола Петров (1840-1921) - автор основного тексту книг, петербурзький історик Митрофан Городецький (1841-1893) - редактор текстів, а також місцеві дослідники і краєзнавці. Сам Батюшков здійснював організаційне і науково-методичне керівництво, розробку окремих розділів, видавничі турботи. Зусиллями цього творчого колективу побачили світ ілюстровані книги "Холмская Русь. Историческое описание" (СПБ., 1887), "Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края" (СПБ., 1888), "Белоруссия и Литва. Историческое описание" (СПБ., 1890), "Бессарабия. Историческое описание" (СПБ., 1892), які заклали у той час міцний грунт розвитку історичного краєзнавства.

З інтересом Помпей Батюшков поставився до написання історії Поділля. Тут у м. Кам'янці-Подільському проходив військову службу в 1815 році його брат Костянтин Батюшков, який яскраво описав у своїх творах принади цього краю, у 70-х роках XIX ст. подільським губернатором працював родич. Тому за його завданням влітку 1890 року до м. Кам'янця-Подільського прибули члени авторського колективу Микола Петров і Митрофан Городецький. Тут вони опрацьовували матеріали губернських установ, середньовічні акти й літературу Давньосховища старожитностей (історичного музею), консультувалися з краєзнавцями Йосипом Роллє, Юхимом Сіцінським, Миколою Яворовським, здійснювали наукові екскурсії по історичних місцях краю, враження від яких вони описали в статті "Поездка в Холм, Подолию и Бессарабию", вміщену 1890 року в науковому часописі "Исторический вестник". Водночас автори вивчали джерела з історії Поділля в бібліотеках і архівах Петербургу, Москви, Києва, Львова, Вільнюса і Варшави. Спочатку Помпей Батюшков планував об'єднати в одну книгу історичний опис Бесарабії та Поділля. Та було зібрано з історії Поділля такий багатющий і насичений матеріал, що вирішено його видати окремим виданням. Внаслідок цього у 1891 році, у видавництві Батюшкова з'явилася книга "Подолия. Историческое описание".

Книга "Подолия" була схвально зустрінута громадськістю краю, стала предметом спеціального обговорення на засіданні Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (1892 p.), а її автори Микола Петров та Митрофан Городецький (на титулі видання на жаль фігурує тільки прізвище Помпея Батюшкова) за внесок у дослідження регіону обрані почесними членами даного краєзнавчого товариства. Член комітету Микола Яворовський опублікував у "Подольских епархиальных ведомостях" велику статтю "О значении исторического иллюстрированного описания Подолии" (1892, № 12), в якій, зокрема, зазначалося: "Ми одержали неупереджену народну історію наших окраїн. До цього часу доводилося задовольнятися дослідженнями польських літописців та істориків, жити чужим розумом в осмисленні минулого й сьогодення рідної землі... Заслуга (книги) полягає в тому, що вона звернула належну увагу як на пам'ятки історичні, так і на пам'ятки народно-релігійного життя ... підняла значення цих пам'яток в очах громадськості, стала своєрідною хрестоматією в руках освіченої людини". Дійсно, книга "Подолия" У той час користувалася популярністю в суспільстві, була настільною книгою для багатьох краєзнавців. Проте історичне минуле краю в ній описане з проімперських позицій, за канонами російської офіційної науки, у світлі протистояння головним чином православ'я і католицизму, без відображення соціальних явищ і процесів. Не дивлячись на ідеологічні перекрути, на певні фактичні помилки і прогалини, книга "Подолия" стала першим науково-популярним узагальненням історії цього великого регіону України, позитивно позначилася на підвищенні інтересу в громадян до минувшини краю, на піднесенні краєзнавчого руху, визначила нові напрями історико-краєзнавчих досліджень, які успішно реалізували наприкінці XIX - на початку XX ст. Юхим Сіцінський, Віктор Гульдман та інші поділлєзнавці. Книга "Подолия" зберегла свою актуальність й досі і потребує перевидання. Так уже зроблено 1992 року з книгою "Волынь".

Помпей Батюшков планував прибути до м. Кам'янця-Подільського в лютому 1892 року для презентації книги "Подолия" та з зв'язку з обранням його почесним членом Подільського єпархіального Історико-статистичного комітету. Проте на заваді стала важка хвороба. 23 березня 1892 року він пішов з життя і похований на Піскарьовському кладовищі в Петербурзі. Даній сумній події була приурочена заупокійна літургія в Кам'янецькому православному кафедральному соборі, під час якої преосвящений Подільської єпархії Димитрій високо оцінив подвижницьку діяльність на грунті історії Помпея Миколайовича Батюшкова. Російська академія наук запровадила наукову премію і медаль імені Батюшкова, якими відзначалися до 1917 року вчені, що досягли найбільших здобутків у дослідженні регіонів імперії. Нині ж, у 90-ті роки XX ст. постать Помпея Батюшкова трактується неоднозначно і не зовсім сприйнятна в політизованому суспільстві. Проте видані ним книги з минувшини Поділля і Волині стали класикою історико-краєзнавчої літератури XIX століття й назавжди слугуватимуть справі розвою дослідження нашого краю. В цьому головний секрет поваги й вдячності нашого покоління вчених і аматорів до діяльності та творчості Помпея Миколайовича Батюшкова і його сподвижників.