¬ернутьс¤ в главное меню | к списку статей

ћикола яворовський

якщо говорити про  ам'¤нець 60-х рок≥в XIX - у перш≥ дес¤тир≥чч¤ XX стол≥ть, то вони нерозд≥льно зв'¤зане з колоритною постаттю ћиколи ≤вановича яворовського, за образним висловом д≥¤ча м≥сцевоњ "ѕросв≥ти" та украњнськоњ д≥аспори ¬≥ктора ѕриходька, "в≥чного смотрител¤ духовноњ школи, старенького, маленького ≥ разом з тим загальнов≥домого на ѕод≥лл≥" досл≥дника краю.  оли ж додати, що в≥н виступив вихователем, наставником ≥ соратником таких в≥домих учених ѕод≥лл¤, ¤к ћитрофан —≥машкевич, ёхим —≥ц≥нський, ¬≥ктор √ульдман й багатьох ≥нших, присв¤тив п≥встол≥тт¤ свого ж≥пт¤ розвою краЇзнавчого руху та вивченню р≥зних аспект≥в минувшини р≥дноњ земл≥, то яворовський сам став неперес≥чним ¤вищем на грунт≥ под≥ллЇзнавс≥ва.

«авд¤ки ћикол≥ яворовському, ¤кий опубл≥кував дес¤тки б≥ограф≥чних спогад≥в, нарис≥в ≥ некролог≥в про в≥домих подол¤н, ми сьогодн≥ дов≥дуЇмос¤ про багатьох досл≥дник≥в краю XIX - початку XX ст. ѕроте про його житт¤ тод≥ сучасники майже не писали. Ќе знайшлос¤ м≥сц¤ дл¤ його некрологу в часописах  ам'¤нц¤ в гр≥зному 1919 роц≥...

Ќародивс¤ ћикола яворовський 10 с≥чн¤ 1843 року, в сел≥ √олубече ќльгоп≥льського пов≥ту, що на ¬≥нниччин≥, в с≥м'њ параф≥¤льного св¤щеника. Ѕатько ≤ван ¬≥ссар≥онович яворовський був широко осв≥ченою людиною, рано навчив сина грамот≥, а п≥зн≥ше познайомив з документами арх≥ву м≥сцевоњ церкви ≥ зац≥кавив його ≥стор≥Їю краю. ¬ середин≥ 50-х на почагку 60-х рок≥в XIX ст. ћикола яворовський студ≥ював у ѕод≥льський духовн≥й сем≥нар≥њ. ÷е був час, коли тут д≥¤ли фольклорно-етнограф≥чн≥ гуртки по вивченню народного побуту в под≥льському сел≥, завд¤ки ¤ким остаточно сформувавс¤ св≥тогл¤д сем≥нарист≥в, а згодом в≥домих украњнських письменник≥в-демократ≥в јнатол≥¤ —видницького, —тепана –уданського,  аленика Ўейковського, визначилас¤ краЇзнавча спр¤мован≥сть яворовського. ¬≥н продовжив здобувати вишу осв≥ту в  ињвськ≥й духовн≥й академ≥њ, ¤ку усп≥шно зак≥нчив 1867 року. ќдержав призначенн¤ на роботу до р≥дноњ ѕод≥льськоњ духовноњ сем≥нар≥њ, де яворовський до 1868 року працював пом≥чником ≥нспектора, пот≥м до 1886 року викладачем. —аме у цей пер≥од, сп≥впрацюючи в галуз≥ вивченн¤ ≥стор≥њ краю . ректором сем≥нар≥њ ћитрофаном —≥машкевичем, ставши одним з кер≥вник≥в ѕод≥льського Їпарх≥ального ≥сторико-статистичного ком≥тету, ћикола яворовський сформувавс¤ ¤к вчений ≥ орган≥затор краЇзнавчого руху. « 1886 року в≥н працював директором, з почачку 90-х рок≥в XIX ст. незм≥нним смотрителем  ам'¤нець-ѕод≥льського духовного училища. Ќе дивл¤чись па досить скромну посаду, яворовський продовжував залишатис¤ нар≥жною ф≥гу рою под≥льськоњ ≥нтел≥генц≥њ, в≥домим науковим ≥ громадським д≥¤чем. ¬≥н сп≥льно з ёхимом —≥ц≥нським ≥ ¬≥ктором якубови-чем став засновником 1890 року  ам'¤нецького ≥сторичного музею ≥ пост≥йно дбав про нього, в 1903 роц≥ п≥дтримав реорган≥зац≥ю Їпарх≥ального ≥сторико-статистичного ком≥тету в б≥льш демократичне ѕод≥льське ≥сторико-археолог≥чне товариство, в 1906 роц≥ один з перших вступив у  ам'¤нець-ѕод≥льську "ѕросв≥ту" ≥ здобув репутац≥ю "сторого украњноф≥ла", в роки ѕершоњ св≥гово≥ в≥йни допомагав ёхиму —≥ц≥нському перевозити до ¬≥нниц≥ подал≥ в≥д фронту фонди ≥сторичного музею ≥ повернути њх до  ам'¤нц¤, у 1918 роц≥ буњ палким прихильником фундац≥њ в м≥ст≥ державного украњнського ун≥верситету. ¬одночас вс¤ складн≥сть ≥ суперечлив≥сть епап≥в початку XX ст. також позначилас¤ ≥ на яворовському, ¤кий ло¤льно ставивс¤ по рос≥йського самодержавства, п≥дтримував парт≥ю кадет≥в, “имчасовий ур¤д.

який же внесок зд≥йснив ћикола яворовський у досл≥дженн¤ ≥стор≥њ ѕод≥лл¤?

ѕрот¤гом 1876-1900 рок≥в яворовський був орган≥затором сп≥вавтором ≥ в≥дпов≥дальним редактором перших п'¤ти випуск≥в "“рудов" ѕод≥льського Їпарх≥ального ≥сторико-статистичного ком≥тету, а пот≥м до 1916 року - сп≥вредактором семитомного виданн¤ "“рудов" ѕод≥льського ≥сторико-археолог≥чного товариства.  р≥м того, упродовж 1883-1892 рок≥в в≥н редагував часопис "ѕодольские епархиальнне ведомости" ≥ в≥в тут пост≥йну рубрику з ≥стор≥њ та культури ѕод≥лл¤ ” цих названих виданн¤х опубл≥ковано такий колосальний ≥сгорико-краЇзнавчий матер≥ал, б≥л¤ джерел ¤кого сто¤в яворовський, що в≥н заклав головний базис тод≥шнього ≥ нин≥шнього под≥ллЇзнавства.

¬одночас ћикола яворовський залишив чималу наукову спадщину про ѕод≥л-та, ¤ка нал≥чуЇ понад 120 книг, статей, есе, реценз≥й. ѕершими ж його публ≥кац≥¤ми стали вм≥щен≥ в Їпарх≥альних "¬едомост¤х" розв≥дки "ќчерк быта сельских св¤щенников ѕодольской епархии" (1867-1868), "”ниатские церковно-архитектурные пам¤тники" (1869). ¬они визначили подальшу д≥¤льн≥сть яворовського у вивченн≥ ≥стор≥њ церкви на ѕод≥лл≥ ƒо значних праць ≥ цьому напр¤м≥ варто в≥днести його книги "–елигиозна¤ жизнь ѕодолии в конце дрошлого века" (1892), "„ерты из религиозной й бытовой жизни ѕодолии в минувшие века" (1905), "»стори¤ граж-данской й церковной жизни ѕодолии" (1912) та ≥нш≥. « огл¤ду на те, що в наш≥ 90-т≥ роки в ”крањн≥ й на ’мельниччин≥ проходить духовне в≥дродженн¤ народу, то визначен≥ прац≥ яворовського сьогодн≥ сп≥взвучн≥ цьому процесу, бо вони Ї скарб-ницею знань про церковно-рел≥г≥йн≥ та народн≥ традиц≥њ, звичањ, обр¤ди подол¤н.

¬агома роль ћиколи яворовського ≥ в створенн≥ ≥сторичних опис≥в, нарис≥в про м≥ста ≥ села краю, ¤к≥ в≥дзначаютьс¤ глибиною науковоњ розробки, об'Їктивн≥стю використанн¤ джерельноњ бази, ц≥кавим викладом матер≥алу. «окрема, неослабний ≥нтерес мають сучасн≥ досл≥дники до опри-люднених яворовським в "“рудах" ≥сторико-статистичного ком≥тету та в "ѕодольских епархиальных ведомост¤х" ≥сторичних опис≥в м≥ста Ѕара ≥ його —в¤то-ѕокровського монастир¤ (1875-1887), м≥стечок ∆ванц¤ ≥ √ус¤тина (1876), с≥л ”ст¤, ѕан≥вц≥в, ÷в≥кл≥вц≥в, ≤сак≥вц≥в (1877,1878) ≥ ≥нших. ¬одночас ћикола яворовський Ї автором таких узагальнюючих праць з минувшини краю, ¤к "ѕодоли¤ сто лет тому назад и в насто¤щее врем¤" (1897), "ћатериалы по истории Ѕрацлавского староства" (1911) та ≥нших. Ќе забув яворовський ≥ про своЇ р≥дне село. ¬≥н сповна використав його церковний арх≥в ≥ видав археограф≥чний зб≥рник "÷ерковно-приходские документы XVIII й начала .XIX вв. с.√олубече ќльгопольского уезда" (1889). Ќав≥ть цей Ќезначний перел≥к наукового доробку уже характеризуЇ значенн¤ творчост≥ дл¤ розвитку под≥ллЇзнавства.

ѕ≥сл¤ тривалоњ ≥ важкоњ хвороби ћикола яворовський п≥шов в останню путь 8 грудн¤ 1919 року ≥ похований на кам'¤нецькому русько-ф≥льварецькому кладовищ≥ 3 його смертю зак≥нчилас¤ ц≥ла епоха становленн¤ ≥ розвитку под≥ллЇзнавства, ¤к науки ... р≥зь товщу рок≥в забутт¤, в не менш бурхливий час, сьогодн≥ ћикола ≤ванович явороський знову повертаЇтьс¤ до нас.