Вернуться в главное меню | к списку статей

Л.В. Баженов
м. Кам'янець-Подільський

Юхим Сіцінський і Михайло Грушевський (з історії взаємин на грунті дослідження Поділля)

До початку нинішніх 90-х років дослідники життя і творчості академіка Михайла Грушевського і подільського історика Юхима Сіцінського, не маючи переконливих документальних свідчень, тільки здогадувались про спільність долі, товаришування й наукові зв'язки між собою цих двох колоритних постатей, але й близько не могли уявити всю глибину їх взаємен.

У Центральному Державному Історичному архіві України (Київ), в особистому фонді Михайла Грушевського (Ф. 1235) зберігаються чотири справи переписки Юхима Сіціинського з академіком, в яких знаходяться 78 листів (далеко не всі), що датуються 5 листопада 1891 - 17 жовтня 1912 і 1927 роками. Ці листи відображають широку палітру взаємних симпатій, допомоги, наукових консультацій, порад і просто життєвих ситуацій, які дозволяють краще пізнати біографічні аспекти один одного, процес творчих стосунків.
Як же зародилася ця дружба?

По закінченні в 1890 році Київського університету за порадою свого вчителя професора Володимира Антоновича Грушевський став розробляти складну і майже не досліджену історію Барського староства на Поділлі, якій він присвятив понад п'ять років наполегливої праці, що завершилася виданням одноіменної книги, двотомної збірки унікальних документів "Акти Барського староства", багатьох статей і захистом 1894 року магістерської дисертації. Щоб зібрати для цієї роботи необхідні матеріали, Грушевський працював в архівах та бібліотеках Києва, Москви, Вільнюса, Львова, Варшави й ін. Пошуки джерел привели вченого на Поділля. Влітку 1891 року в якості професорського стипендіата Грушевський прибув разом зі своїм наставником В. Антоновичем до м. Кам'янця-Подільського. Грушевський вивчав у фондах Давньосховища /історичного музею/ стародруки, рукописи й акти, взяв участь у засіданнях Подільського єпархіального Історико-Статистичного Комітету. Водночас прилучився до археологічних розкопок на Дністровських кручах поблизу Старої Ушиці Ушицького (нині Кам'янець-Подільського району) скельного монастиря доби XII - XIV ст., які проводили Володимир Антонович і завідувач Давньосховища Єхим Сіцінський. Тут на руїнах української Помпеї - колишньої столиці Пониззя Бакоти і заклався фундамент дружби, наукової співпраці Сіцінського з Антоновичем і Грушевським.

Як свідчать перші листи до Грушевського в листопаді - грудні 1891 року, Сіцінський уже тоді незаперечно визнав науковий авторитет останнього, вбачав його за талановитого історика, палко підтримував працю вченого над Барськнм староством.7 За проханням Грушевського Сіцінський протягом кінця 1891 - серпня 1893 років розшуковував на Поділлі документи з даної проблематики переважно через священиків сіл Летичівського повіту (сс. Радівці, Галузинці, Липовці, Явтухи, Васютинці, Віньківці й ін.), де компактно проживало польське населення, зібрав досліднику описи про життя місцевої шляхти. З цього приводу в листі від 1 грудня 1891 року Сіцінський писав: "Вельмишановний Михайло Сергійович! Висилаю Вам оригінал відповідей семи священиків... Зверху на відповідях я поставив адреси священиків на випадок, якщо буде потрібно Вам звернутися до кого-небудь з проханням пояснити написане...". Факти цих свідчень і особливо спостереження священиків сіл Галузинці Арсенія Туркевича і Коростовці - Івана Квартировича щодо побуту збіднілої шляхти, по суті її селянський спосіб життя, були використані Грушевським в статті "Етнографічні данні про Барську околичну шляхту до кінця ХУШ ст." та в книзі й дисертації "Барське староство".

В свою чергу Сіцінський неодноразово звертався до Грушевського за порадами, по допомогу в розшуку потрібної літератури й джерел для написання книг з історії Поділля. Так, у листі від 17 квітня 1892 р. Сіцінський писав: "Дозвольте, перш за все, подякувати Вам за прислану брошуру про Барську шляхту, а за сим звернутися до Вас з уклінним проханням... знайти брошуру "Списки актових книг Центральних архівів"... і вислати на мій рахунок". В іншому листі від II березня 1893 р. Сіцінський повідомляв: "В останній час я зайнявся історією Кам'янця і мені необхідно познайомитися з сучасним устроєм міст, а книга, "O городах"... автора я не пам'ятаю... прошу повідомити мені, якщо книга буде знайдена". У листі від 8 травня 1893 р. Сіцінський звертається до Грушевського з словами вдячності "за вказані статті професора Владимирського-Буданова "Німецьке право". Такий характер переписки притаманний більшості листів Сіцінського. В систему зв'язків між Грушевським і Сіцінським увійшло обмін своїми публікаціями. Зокрема, Грушевський подарував колезі та Кам'янецькому історичному музею книгу "Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава на кінця XIV ст." (1891 р.). Згодом він надіслав книги і відбитки статей "Опис подільських замків 1434 року", "Королівський дозвіл на викуп Камінецького староства 1456 року", "Барське староство" (1894 р.), ряд томів його головного твору "Історія України - Руси". Нарешті, в останньому відомому нам листі до Грушевського від 16 листопада 1927 р. Сіцінський писав: "Одержав... новий випуск Вашої велетенської праці "Історія української літератури", т. 5... я щиро дякую за присипку цієї книги... за пам"ятування про мене". Ця збірка творів Грушевського з автографами автора протягом 30-60-х років була вилучена адміністративними органами тоталітарного режиму з бібліотек Сіцінського і Кам"янецького музею. В результаті цінна колекція поки втрачена для сучасників.

Проте згадуване листування не тільки фіксує обмін творчим доробком обох істориків. Головне, кожен з них неодмінно повідомлявши перші враження від прочитаного, подавав коротеньку рецензію твору. Так, у листі від 5 листопада 1891 р. Сіцінський резюмував: "Сердечно дякую за надіслану книгу "Історія Київської землі". Не торкаючись її наукових принад (про що я не можу говорити), скажу тільки, що крізь серйозну наукову оболонку Вашої праці проглядає щира любов до свого рідного краю". 3 приводу одержаної книги "Акти Барського староства" Сіцінський констатував у листі від 8 лютого 1894 р. "З великим інтересом прочитав Ваш... 1-й том VIII частини "Архива Юго-Зап. России". Дай Бог Вам сили й здоров "я і далі трудитися. Цікаво побачити 2-й том Вашої праці". Щодо монографії Грушевського "Барське староство" Сіцінський відгукнувся досить лаконічно "Ця робота вельми цінна".

З перших кроків дружби Сіцінський уважно стежив не тільки за творчістю Грушевського, а й за його службовою кар'єрою і громадською діяльністю. Так, у листі від 12 грудня 1894 р. з приводу призначення Грушевського на завідувача кафедрою Львівського університету Сіцінський писав: "Перш за все, ...хоч і пізно - вітаю Вас на новій ниві. Сердечно бажаю Вам щастя. Дай Бог Зам здоров'я і сім'ї у Вашій важкій, але великій праці". Згодом подільський історик постійно цікавився через листування роботою Грушевського на посаді Голови Наукового Товариства їм. Шевченка у Львові, веде мову про публікацію своїх статей на сторінках "Записок НІШ". 1896 року з ініціативи Грушевського і за значний науковий вклад у вивчення Поділля Сіцінського було обрано дійсним членом НТШ.
В лютому 1919 року Михайло Грушевський вдруге прибув до Кам'янця-Подільського, де у той час зібралися навколо створеного у місті державного V "українського університету кращі представники наукової інтелігенції (І.Огієнко, Д.Дорошенко, П.Клименко, П.Клепатський, В.Біднов й ін.). Він поринув у громадську діяльність. Встигав виступати з лекціями в гімназії, на жіночих курсах, зустрічатися з університетською молоддю, редагував газету "Голос Поділля", яку зробив демократичною і доступною широкому загалу читачів, активного працював над написанням чергового тому "Історії України-Руси". У цей період ще більше зблизилися Грушевський і Сіцінський, разом обговорювали творчі плани, рукописи, здійснювали наукові екскурсії по околицям Кам'янеччини. За поданням Сіцінського Подільське Церковне історико-археологічне товариство обрало Грушевського своїм почесним членом за заслуги в дослідженні історії та культури України й Поділля.

Наприкінці березня 1919 року М. Грушевський виїхав з міста за кордон і повернувся в Україну у 1924 році. Обраний до складу Всеукраїнської Академії Наук, Грушевський очолив Секцію історії України. На цій посаді він уважно стежив за розвитком історичної науки, за краєзнавчим рухом в регіонах республіки, схвально поставився до заснування у Вінниці Кабінету виучування Поділля при Філії Всенародної бібліотеки ВУАН (1924 р.), у Кам'янці-Подільському - Наукового при УАН товариства (1925 р.). Не забув академік і про Сіцінського, якого було включено у V 1925 році до складу порайонованої Комісії Західної України при історичній Секції ВУАН, яка вивчала минуле Галичини, Волині й Поділля. В свою чергу, 3 жовтня 1926 р., коли в Києві відбувалися урочистості з нагоди 60-ти ліття від дня народження і 40-річчя наукової і громадської діяльності академіка Михайла Грушевського, Євтим Сіцінський провів у Кам'янці розширені збори наукової інтелігенції з участю представників трудових колективів міста та округу, на яких у виголошеній великій доповіді він уперше на Поділлі подав широкий огляд життєвого шляху та історіографічний аналіз творчої спадщини ювіляра. Віддаючи належне академікові за внесок у наукове вивчення Поділля, Сіцінський резюмував у своєму виступі на зборах: "Що зроблено Грушевським з історії нашого краю? -Розкопував Бакотські скелі з Антоновичем. -Написав "Барське староство" і видав багато архівних матеріалів у двох томах VIII частини "Архива ЮЗР". - У Львові він видав дуже цінну збірку документів, що торкаються історії Поділля".

1927 року М. Грушевський двічі звертався листом до Ю. Сіцінського з проханням надіслати для опублікування авторський рукопис "Оборонні замки Західного Поділля XIV - XVII ст." У відповідь Сіцінський писав 2 серпня цього року: "Завтра я вишлю Вам цінною бандероллю в 50 крб. рукопис з фотографіями та планами. Я задержався з присилкою і заготовкою фотографій, і не переписав на машинці свою статтю, бо не було часу й засобів... прошу Вас доручити кому передрукувати, якщо стаття годяща... Дуже я вдячний Вам за Ваші турботи про мене, за Вашу прихильність до моєї праці". Грушевський позитивно оцінив одержаний рукопис, вжив усі необхідні заходи для негайного обнародування однієї з кращих праць Сіцінського і одночасно врахував матеріальну скруту автора. У листі від 27 вересня 1927р. Сіцінський писав: "Щиро вдячний Вам за прислані гроші. Вони прийшли як раз в пору, коли дуже були потрібні мені...".
1927 року Сіцінський видав у Вінниці першу частину своєї книги "Нариси історії Поділля", яка була схвально зустрінута науковою громадкістю України. "Оце віддавши під Вашу опіку свої "Замки", - писав Сіцінський Грушевському, - хочу братися за 2-й випуск "Нарисів історії Поділля". Однак цей намір не вдалося здійснити. Наближався кінець 20-х років, коли з повною силою запрацювали жорна сталінського терору і трагічно позначилися на житті й долі, зокрема Михайла Грушевського і Юхима Сіцінського.
Отже, Подільський край зі своєю складною історією зіграв велику роль у творчості Михайла Грушевського, зайняв значну частку його життя, а багаторічна дружба з Сіцінським стала взірцем наукових стосунків, плідно сприяла духовному збагаченню обох на ниві історії України і поділлєзнавства.