Перейти у головне меню | на історичні дані | на статті

Будзей Олег. Свідзінський повернувся: Конференції // Подолянин. - 2006. - 27 жовтня. - С. 7.

СВІДЗІНСЬКИЙ ПОВЕРНУВСЯ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Читайте ще про Свідзінського

Як білий дух, метався сніг,
І раптом склав блискучі крила,
І знемощів, і ничма ліг...
Невже звестись йому несила?

Здавалось, тільки на часинку
Лицем припав він до землі;
Здавалось, вітер оддалі
Його підніме, як хустинку.

Аж ні! Упавши на бур'ян,
Лежить холодною марою,
І ним побілений курган
Його здається головою.

Ну що ж? Плямуйте ніжне тіло,
Топчіть одеж його срібло,
І ріжте полозом, і сміло
Клейміть незаймане чоло, -

А він, коли настане час,
Вмить перекинеться потоком
І дзвінко посміється з вас,
Зливаючись з Дніпром широким.

Цей вірш Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ написав 13 грудня 1940 р. Вірш, звичайно, не про сніг, який того дня, очевидно, випав. Вірш про людську долю, про долю поета, про власну долю Свідзінського. Не мине й року, як 27 вересня 1941 р. у Харкові його донька Мирослава повернеться з хлібної черги і не застане батька вдома, а бабуся-сусідка розповість, що його забрав "чорний ворон". У кімнаті все буде шкереберть. Ходіння "на Чернишевську, де був великий будинок НКВД", нічого не дасть: Мирославі щоразу казатимуть прийти ще... І навіть одержана нею в лютому 1964 р. довідка про смерть батька мало що прояснить: там стоятиме дата смерті Володимира Євтимовича - 18 жовтня 1941 р. Та ще буде зазначено, що 30 березня 1964 р. кримінальну справу проти нього припинено "за отсутствием состава преступления". І ні словечка про те, що поета разом з іншими репресованими живцем спалили, зачинивши в клуні поблизу села Непокритого...

А поет ще у збірці "Вересень" (1927) пророче написав:

В полум'ї був спервовіку
І в полум'я вернуся знову...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє.

Справжні поети все знають. І справжні поети живуть так, як пишуть, а пишуть так, як живуть. Інший поет збірку, видану 1927 р., коли в СРСР святкували десятиріччя "Великого Жовтня", нізащо не назвав би "Вереснем", а тільки "Жовтнем", відкрив би її десятками віршів про революцію, партію, Леніна та інших вождів... А ось якими рядками відкрив свою збірку Свідзінський у ювілейний для країни рік:

Над джерелом, край теплої долини,
Цвіте, біліючи, черешня у гаю,
І легкі пелюстки, злетівши з верховини,
Падуть зірницями в холодну течію.

Вода просвітчаста колише їх, гойдає.
Та, в глибині своїй замкнувши день ясний,
Вмирання їх не бачить і не знає
І щось лепече їм про юний світ весни.

18 жовтня 2006 р., в день 65-річчя з дня загибелі поета, в Кам'янець-Подільському державному університеті розпочала роботу Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Творчість В.Свідзінського: доба і контекст" (перша наукова конференція, присвячена поету, відбулася в Луцьку три роки тому). До цього дня велику організаторську роботу провели: в Кам'янці-Подільському - завідувач кафедри теорії та історії журналістики й української літератури К-ПДУ Микола ВАСЬКІВ, заступник декана з наукової роботи факультету української філології та журналістики К-ПДУ Олег РАРИЦЬКИЙ, у Києві - провідний науковий співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України Елеонора СОЛОВЕЙ. До цього дня заслужений художник України Борис НЕГОДА та заслужений майстер народної творчості України Володимир ЛАШКО виготовили пам'ятник знак поету. Микола Васьків і Олег Рарицький зуміли переконати мешканців вулиці Максима Горького на Польських фільварках дати згоду на те, щоб цій вулиці надати ім'я Володимира Свідзінського (про Польські фільварки поет писав, що знає тут "кожен камінчик"). До того ж виявилося, що в місті є ще одна вулиця Горького - в селищі цукрозаводу. 17 жовтня сесія міськради ухвалила перейменувати вулицю Горького на Польських фільварках на вулицю Свідзінського.

Перед початком конференції в тихому сквері біля університету було відкрито й освячено символічний пам'ятний знак Володимиру Свідзінському. Елеонора Соловей процитувала двовірш поета (із збірки "Вересень"):

Молодість, радість люблю я, і сонце, і пісню люблю я,
Може, тому, що глибоко і довго смутилося серце.

Зі щирими словами про поета виступили також проректор з наукової роботи К-ПДУ Олександр КЕБА, заступник директора Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України Микола СУЛИМА.

А далі відбулося пленарне засідання конференції. На ньому проголошено низку доповідей. Оскільки лауреат Шевченківської премії Михайлина КОЦЮБИНСЬКА не змогла прибути до Кам'янця, її доповідь "Перегук душ. Василь Стус про Володимира Свідзінського" зачитав Олег Рарицький. Елеонора Соловей виступила з доповіддю "Поезія і духовний клімат доби", в якій зіставила творчість чотирьох геніальних поетів першої половини ХХ ст. Це Райнер-Марія РІЛЬКЕ, Осип МАНДЕЛЬШТАМ, Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ і Богдан-Ігор АНТОНИЧ. Харків'янин Михайло СПОДАРЕЦЬ провів слухачів харківськими адресами Свідзінського (поет туди переїхав із Кам'янця восени 1925 року).

Того ж дня відбулася презентація програм Фонду Фулбрайта, видавництв "Критика", "Наукова думка", "Смолоскип". Охочі могли поповнити свою бібліотеку чудовими книгами, що останнім часом побачили світ у цих видавництвах.

19 жовтня відбулися секційні засідання. У п'яти секціях виголошено чимало змістовних доповідей маститими (такими, наприклад, як відомий літературознавець і критик Євген ПРІСОВСЬКИЙ) і молодими дослідниками з багатьох міст України, зокрема - з Харкова, Луганська, Одеси, Києва. І, звичайно, з Кам'янця-Подільського. Потім відбулася презентація монографії Елеонори СОЛОВЕЙ "Невпізнаний гість. Доля і спадщина Володимира Свідзінського" та біобібліографічного покажчика "Володимир Свідзінський (1885-1941)".

Того ж дня автор цих рядків провів для учасників конференції екскурсію "Кам'янець Володимира Свідзінського". Почалася вона від університету, в якому поет протягом п'яти семестрів був вільним слухачем, потім архівним працівником, аспірантом. Учасники екскурсії побували біля будинків, де поет навчався в духовній семінарії (Шевченка, 13), працював завідувачем архіву (Довга, 15), жив із дружиною Зінаїдою та донькою Мирославою (Круглий провулок, 5). Закінчилася екскурсія біля Хрестовоздвиженської церкви на Карвасарах, де познайомилися й побралися батьки поета - псаломщик Євтим СВІДЗІНСЬКИЙ і попівна Наталія СТОПАКЕВИЧ.

20 жовтня відбулося прикінцеве пленарне засідання конференції та екскурсія в Бакоту.

Учасники конференції підтримали пропозицію передати будинок на Довгій, 15 (тут народився поет Микола ЧИРСЬКИЙ, працював Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ) під літературний музей міста. Наступну наукову конференцію, присвячену Свідзінському, заплановано провести через чотири роки - з нагоди 125-річчя з дня народження поета.