¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей

ѕритоки ƒн≥стра
(читайте ще про ƒн≥стер, ≥ ще)

¬≥к р≥чок, нав≥ть великих, таких, ¤к ¬олга, ƒн≥про, ƒн≥стер, у пор≥вн¤нн≥ з геолог≥чною ≥стор≥Їю нашоњ планети, ¤к≥й нараховуЇтьс¤ понад 4 м≥ль¤рди рок≥в, - короткий. ” кожному пер≥од≥ ц≥Їњ ≥стор≥њ, була сво¤ мережа великих ≥ малих р≥чок. —кажемо, в силур≥ (понад 400 м≥льйон≥в рок≥в тому) р≥чки на територ≥њ сучасного ѕод≥лл¤ текли на п≥вденний зах≥д, у кам'¤новуг≥льному пер≥од≥ - на п≥вн≥чний зах≥д.

”творенн¤ сучасноњ мереж≥ р≥чок на  ам'¤неччин≥, ¤к ≥ на територ≥њ вс≥Їњ ”крањни, розпочалось у к≥нц≥ неогенового пер≥оду кайнозойськоњ ери - 2-2,5 м≥льйона рок≥в тому. ѕ≥сл¤ того, ¤к ¤ ѕод≥лл¤ в≥дступило —арматське море, —ереднЇ ѕодн≥стров'¤ ¤вл¤ло собою злегка хвил¤сту, м≥сц¤ми заболочену низовину. “од≥ ѕрадн≥стер пов≥льно котив своњ води по широк≥й долин≥ з пологими уступами надзаплавних терас.

“акими ж були ≥ його притоки. ¬они в≥др≥зн¤лись в≥д сучасних доплив≥в —ереднього ƒн≥стра не т≥льки будовою своњх русел ≥ долин, а й напр¤мком теч≥њ. ўе на початку XX ст. в≥домий досл≥дник геоморфолог≥њ ѕравобережноњ ”крањни ¬.ƒ. Ћаскарьов ви¤вив сл≥ди давн≥х л≥вих дн≥стровських приток. ¬исновки цього вченого п≥дтримав  .≤. √еренчук, ¤кий був одним ≥з пров≥дних рад¤нських геоморфолог≥в (в≥н помер у 1984 роц≥ ≥ похований у  ам'¤нц≥-ѕод≥льському), та ≥нш≥ вчен≥. ÷≥ досл≥дники довели, що в далекому минулому р¤д приток —ереднього ƒн≥стра брали початок з висот √ологоро- ременецького кр¤жу у п≥вн≥чн≥й частин≥ - сучасноњ “ерноп≥льськоњ област≥. ќдна з найб≥льших приток перетинала межир≥чч¤ сучасних р≥чок —ерета, «бруча та —мотрича, древньою «ар≥чанською долиною пр¤мувала до  ам'¤нц¤-ѕод≥льського, перетинала ѕривокзальний район ≥ на п≥вденний сх≥д в≥д м≥ста впадала в ѕрадн≥с≥ер п≥д кутом 40-45 градус≥в. ÷≥ притоки теж виробили широк≥, плоск≥ долини з пологими схилами. ¬они були повноводними, але текли пов≥льно, бо нахил м≥сцевост≥ на п≥вденний сх≥д був незначним.

Ќезабаром наступив пер≥од ≥нтенсивноњ перебудови р≥чковоњ мереж≥ ≥ рельЇфу  ам'¤неччини. ÷е було пов'¤зано з "рецидивами" колись бурхливого гороутворенн¤ в  арпатах (≥ нин≥ ми в≥дчуваЇмо в≥длунн¤ цього процесу в глибинних надрах «емл≥ вздовж  арпат, згадаймо два руйн≥вн≥ землетруси в останньому дес¤тир≥чч≥). ” ранньому плейстоцен≥ (близько 700 тис¤ч рок≥в тому) чи в часи дн≥провського зледен≥нн¤ розпочалось п≥дн¤тт¤ зах≥дноњ частини ”крањнського кристал≥чного масиву та окремих блок≥в його под≥льського схилу. “од≥ ж стало ≥нтенсивн≥шим п≥дн¤тт¤ п≥вн≥чноњ частини под≥льськоњ плити кристал≥чного фундаменту.

«агальний п≥вденно-сх≥дний нахил поверхн≥  ам'¤неччини поступово, але неухильно зм≥нювавс¤ на п≥вденний. ƒн≥стер по-своЇму "зреагував" на це. …ого води, долаючи перешкоди, що виникли у зв'¤зку з п≥дн¤тт¤м русла у середн≥й (зах≥днопод≥льськ≥й) частин≥ р≥ки, все глибше вгризалис¤ в осадочн≥ породи давн≥х епох. ћ≥сц¤ми глибина вр≥зу в материк дос¤гала 180-200 метр≥в. “ак ƒн≥стер збер≥г давн≥й пшденно-сх≥дний напр¤мок своЇњ теч≥њ.

” г≥ршому становищ≥ опинились притоки, ¤к≥ впадали у ƒн≥стер. ” них не вистачало сили дл¤ збереженн¤ звичного п≥вденно-сх≥дного напр¤мку. Ќе маючи стоку, води приток розливались у низовинах, утворюючи озера ≥ болота. ѕроте такий заст≥йний стан довго тривати не м≥г. «вичайно, р≥чкова мережа не могла зникнути зовс≥м, бо атмосферн≥ опади у той час на ѕод≥лл≥ були щедрими. “ому вона повинна була перебудуватись заново.

—л≥дуючи новому, п≥вденному нахилу м≥сцевост≥, води почали прориватись до ƒн≥стра в мерид≥ональному напр¤мку. –озробл¤ючи своњ русла, р≥чки використовували низовини, утворен≥ придонними теч≥¤ми —арматського мор¤, прогний в рельЇф≥ на м≥сц≥ мерид≥ональних глибинних розлом≥в кристал≥чного фундаменту, тр≥щини у в≥дкладах палеозойськоњ ери, древн≥ балки ≥ ¤ри.

” початковому пер≥од≥ де¤к≥ л≥в≥ притоки ƒн≥стра були короткими, бо брали початок на схилах товтрового пасма.

…шли тис¤чол≥тт¤. ѕ≥д впливом д≥њ р≥зниц≥ р≥вн¤ русла ƒн≥стра, ¤кий вже встиг заглибитись у палеозойськ≥ в≥дклади на значну глибину, ≥ висоти положенн¤ верх≥в'њв його приток, ц≥ притоки все глибше розмивали кор≥нн≥ породи м≥сцевост≥.  оли води цих р≥чок дос¤гли скам'¤н≥лих вапн¤кових в≥дклад≥в, русла стали вузькими, а береги - стр≥мкими. «ануренн¤ приток у скам'¤н≥л≥ породи м≥сц¤ми дос¤гли глибини вр≥зу самого ƒн≥стра.

≈нерг≥¤ вр≥зу нав≥ть малих приток ƒн≥стра в материк була наст≥льки великою, що вони прогризли товтровий кр¤ж на всю його ширину, вийшли на р≥внинн≥ простори басейну ѕ≥вденного Ѕугу, перехопивши де¤к≥ притоки ц≥Їњ р≥ки.

ѕ≥сл¤ останнього, валдайського зледен≥нн¤, ¤ке зак≥нчилось близько 10 тис¤ч рок≥в тому, долина приток ƒн≥стра вкрилась л≥сами, чагарниками. ¬ де¤ких м≥сц¤х, переважно у сх≥дн≥й частин≥  ам'¤нець-ѕод≥льського району, л≥си збереглись до наших дн≥в. √либок≥ долини, стр≥мк≥ схили, р≥зноман≥тна рослинн≥сть створюють тут чар≥вноњ краси г≥рськ≥ пейзаж≥. Ќин≥ у теплу пору року тис¤ч≥ турист≥в ≥ екскурсант≥в прињжджають на  ам'¤неччину, щоб милуватись неповторними ландшафтами, чудовими краЇвидами берег≥в —мотрича, ћукш≥, —тудениц≥, ”шиц≥ - под≥льських приток ƒн≥стра.

√арнага ≤.
ѕритоки ƒн≥стра // ѕрапор ∆овтн¤, 1987. - 3 липн¤.

„итайте також про л≥ву притоку ƒн≥стра - ∆ванчик