Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

В. Радзієвський

У ЦЕНТРІ БУРХЛИВИХ ПОДІЙ

На мальовничому скелястому схилі Дністра, біля впадання в нього річки Жванчик лежить старовинне подільське поселення Жванець. Вважають, що у ці краї нерідко навідувалися генуезці, торгові контори яких містилися в Аккермані, Бендерах, Сороках, Хотині. Тоді ж і почав заселятися подільський берег Дністра. Однак у історичних документах Жванець вперше згадується лише в 1431 році, а початку XVII століття споруджується кам'яний замок для захисту від наскоків татар. Це укріплення стало форпостом могутньої Кам'янецької фортеці, яка вважалася грізною перепоною від нашестя турків, що засіли на той час у Хотині.
Жванець швидко заселявся і, завдяки своєму прикордонному розташуванню, незабаром став значним торговим центром.
У 1646 році одержує магдебурзьке право і дозвіл на торги по понеділках і чотири ярмарки на рік. Але цими привілеями користуватися довелося недовго. Вже в 1653 році містечко знову стало центром воєнних подій. Польський король Ян Казимір, прагнучи помститися Богдану Хмельницькому за Батожську і Ладижинську поразки, поставив за мету знищити козацтво і обрав район Жванця збірним пунктом свого війська. Тут були зосереджені великі об'єднані сили поляків, угорців і валахів, будувалися земляні укріплення.
Хмельницький, уклавши угоду з татарами, розробив свій план розгрому шляхтичів і розмістив війська від Поділля до самого Львова, відрізавши таким чином противнику шлях до відступу.
Зима в 1653 році стояла сувора. Польські загони під Жванцем мерзли, голодували. Підупала дисципліна, почалися втечі з табору. Ще до початку облоги військовий табір піл Жванцем мав жалюгідне видовище. Ян Казимір зовсім занепав духом і навіть намагався таємно втекти, та його затримали.
Перебуваючи в такому безвихідному становищі. Ян Казимір вирішив розпочати мирні переговори з татарами, щоб . відколоти їх від Хмельницького. Після обміну посланнями до хана для попередніх переговорів був відряджений гетьман Войнакович.
Хан, звичайно, дбав про свою вигоду. Справа в тому, що після поразки під Берестечком він позбувся данини, яку йому сплачували поляки, і тепер вирішив домовитися про поновлення її сплати. На відхід від Богдана Хмельницького хана штовхала ще одна причина: все міцніючі зв'язки запорізького гетьмана російським царем Олексієм Михайловичем, до котрого хан давно ставився вороже.
Хмельницький напав на поляків і завдав їм відчутної поразки. В цій битві особливо відзначився мужній полковник Морозенко. Після останніх подій магнати стали умовляти Яна Казиміра негайно розпочати переговори з татарами. І ось 4 грудня 1653 року у Довжку під Кам'янцем зустрілися посланці короля і хана.
Ханські посли вимагали відновлення Зборівського договору, сплати Польщею боргу в розмірі 100 тисяч червінців, щорічної данини, безперешкодного взяття "ясира" (полонених) у подільських селах. На цих умовах 15 грудня 1653 року і був укладений мир. Щоб не дратувати козаків, були підтверджені статті Зборівського трактату і для них .
Облогу Жванця зняли. Ян Казимір повернувся до Варшави. "Залишили Жванень і рештки королівського війська. Однак облога не виправдала надій Хмельницького. Він чекав вирішального бою з шляхтою, який би остаточно розв'язав питання, чи бути Поділлю і Україні вільними.
Умови мирної угоди були тяжкими. Татари здобули право протягом 40 днів грабувати села і брати в неволю мешканців Поділля. Від усіх цих подій найбільше постраждав Жванець. Фортечні укріплення поновили лише перед початком турецького нашестя 1672 року.
При появі 300-тисячного війська Магомета IV, яке рухалося на Кам'янець, польський гарнізон утік, і 27 років містом володіли турки.
Тривале воєнне затишшя сприяло відродженню життя у Жванці. Розвиваються промисли, торгівля угорськими винами, сушеною рибою, сіллю, зерном і будівельним лісом. До середини XVIII століття життя протікало відносно спокійно. Але в серпні 1768 року турки і татари, скориставшись тодішнім політичним безладдям в Польщі, напалм на Жванець, вбили багатьох його мешканців, спалили будинки. Приводом до нападу послужила бійка між православними і турками, що зчинилась на тутешньому ярмарку. Розорення Жванця довершили у тому ж році барські конфедерати, які захопили містечко, і готуючись до оборони, спалили всі прилеглі до фортечних укріплень будинки.
У 1782 році між кримськими ханами спалахнула міжусобиця. Для придушення сутичок до Криму різними шляхами вирушили російські війська. Окремі корпуси, якими командував князь І.В. Рєпнін, деякий час базувалися в Жванці. Після приєднання в 1793 році Поділля до Росії у Жванці заснували митницю і карантин, а також зробили склади солі для Кам'янець-Подільського повіту.
1843 року царський уряд намітив розпочати тут спорудження фортечних укріплень від австрійського кордону. Були складені план і кошторис. Уряд викупив частину Жванця у власників. Мешканців, що мали садиби на місці очікуваного будівництва, переселили в навколишні села, переважно у Гаврилівні. Проте після відвідання Жванця царем Миколою І будівництво фортеці відмінили.
На той час Жванець був невеликим містечком, яке нараховувало 1866 мешканців, 475 садиб. Були тут три водяних млини, 95 лавок, 111 ремісників. Наприкінці XIX століття число мешканців зросло до 3 тисяч 756 чоловік. У Жванці була паромна переправа, пристань з лісоскладами, поштове відділення, аптека. Згодом відкрили церковно-приходську школу, яка. поки не спорудили окремий будинок (1898 p.), декілька разів .припиняла своє існування.
Після Великого Жовтня Жванець понад двадцять років був прикордонним пунктом Радянської держави. У 1940 році через нього, виконуючи свою визвольну місію, пройшли в Бессарабію з'єднання Червоної Армії. Нині Жванець - одне із сіл Кам'янець-Подільського району, центральна садиба колгоспу імені 40-річчя Жовтня.

Радзієвський В. У центрі бурхливих подій \\ Радянське Поділля. - Хмельницький, 1983. - 19 жовтня.