Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Н. КОЗЛОВА, краєзнавець.
"Прапор Жовтня", 21 липня

РАТУША
(читайте ще про Ратушу)

Кожен, хто буває в Старому місті-заповіднику, звертає увагу на високу вежу з годинником, що примикає до двоповерхового будинку з кам'яними східцями. Це пам'ятка архітектури XVI -XVIII століть, будинок колишнього польського магістрату.

20 березня 1944 року над ратушею замайорів червоний прапор. В післявоєнні роки почались відбудовчі роботи в Старому місті. Почалась реставрація і ратуші.

В 1956 році було відновлено годинник, а в 1960-х роках київський архітектор Ю. А. Нельговський, проводячи дослідження ратуші, зробив близько сотні зондажів, що дало можливість вияснили черговість виникнення окремих частин забудови і їх датування. Архітектор Є. М. Пламеницька доклала багато зусиль для вивчення будівельної історії нашого міста. Забудову ратуші вона відносить до ХV-ХVІ століть, коли Кам'янець одержав Магдебурзьке право.

Дослідження ратуші не закінчено. Кожен раз реставратори виявляють нові дані. Так, влітку 1981 року під час реставраційних робіт виявлено пройом для годинника, що мав овальну форму. Чотирикутний циферблат на башті був замінений на круглий. На цифри, стрілки і ободи нанесена позолота.

Виявлено ще одну цікаву деталь - на четвертому поверсі башти існував ще один годинник. Механізм його не зберігся, тому за пропозицією реставраторів на трьох фасадах башти встановлені лише циферблати.

Підійдемо до групи туристів і послухаємо розповідь екскурсовода.

Центром торговельного і громадського життя в місті Кам'янці здавна була Центральна площа, за якою збереглась історична назва і по сьогодні, хоч зараз центр нашого міста за межами Старого, на Новому плані.

Шістсот років тому Поділлям володіли литовські феодали, князі Коріатовичі. Та на багаті і родючі землі зазіхали і польські пани. Роками точилась боротьба між Польщею і Литвою за сонячний Подільський край. В 1434 році Поділля захопили польські магнати.

Яким було місто в XV і XVI століттях, нам невідомо, бо не збереглось планів і гравюр тих часів. Є лише історичні описи. Вони свідчать, що в 1570 році в місті було 614 дерев'яних і лише 30 кам'яних будівель, проживало 3 тисячі чоловік. Є припущення, що і будинок ратуші спочатку був дерев'яним. У XVI сі. він уже складався а двох окремих кам'яних будівель - високої башти-дзвіниці і двоповерхового будинку (на рубежі XVI-XVII століть вони були об'єднані). Під час загарбання Поділля султанською Туреччиною з 1672 по 1699 рік в ратуші знаходилось турецьке управління. В 1699 році на Поділля повернулись знову польські феодали, відновивши свій магістрат.

У XVIII ст. проводиться реставрація ратуші, про що свідчить меморіальна плита, вмурована над головним входом: "Реставрація ратуші подільської проведена коштом воєводства. Кам'янець. Рік 1754". Зверху зображено старовинний герб Поділля - сяюче сонце.

До 1870 року приміщення ратуші використовувалось як магістрат і суд. На другому поверсі міська влада разом з багатими громадянами зустрічала гостей міста: королів, єпіскопів, воєвод. В залах суду проходили судові засідання, а на нижньому поверсі діяла інквізиція, виконуючи рішення суду. В темних, вологих підземеллях страждали закуті в кайдани в'язні.

Біля стін ратуші проводились екзекуції. На площі перед будинком стояв спеціальний поміст для покарання - лобне місце, де проводились страти. Поруч був стовп кари, до якого прив'язували засуджених. Інквізиція на Поділлі переслідувала не лише єретиків, а і народних повстанців.

Український народ неодноразово підіймався на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту за своє соціальне і національне визволення. В 1768 році бідний трудовий люд Кам'янця брав активну участь в Коліївщині. На придушення повстання були кинуті польські війська. З наказу польського феодала Браніцького восени 1768 року на площі перед ратушею було страчено двісті українських селян, які діяли в загонах Івана Ґонти.

В першій чверті XIX ст. Поділля охопив антифеодальний селянський рух під керівництвом Устима Кармалюка. В 1823 році на площі перед ратушею царські сатрапи покарали Кар-малюка 101 ударом батога і тавруванням розпеченим залізом. Закутого в кайдани, його звідси відправили на каторгу в Сибір. Але народний месник неодноразово тікав із Сибіру. Селянський рух проти кріпацтва, за вільні права людини продовжувався до 1835 року.

В 1817 і 1850-х роках в місті виникли пожежі. Вони завдали шкоди і ратуші. В 1884 році відновлено годинник з двома дзвонами на башті. До кінця XIX ст. на площі навколо ратуші був ринок, але у зв'язку з забудовою Нового плану, його перенесли за межі Старого міста. До 1917 року в ратуші розміщувалось поліцейське управління.

У довоєнні роки там працювали різні державні установи. Після закінчення Великої Вітчизняної війни і проведення реставраційних робіт у 1967 році ратуша передана історичному музею-заповіднику. В ній експонуються пересувні художні виставки та виставки прикладного мистецтва з фондів музею.