¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей

–ельЇф  ам'¤неччини

„ар≥вна природа нашого краю.  ожного, хто вперше в≥дв≥дуЇ  ам'¤неччину, вражають не т≥льки рукотворн≥ пам'¤тки старовини, а й гармон≥йне поЇднанн¤ г≥рських та р≥внинних форм рельЇфу, неповторн≥ ландшафти, мальовнич≥ пейзаж≥.

–ельЇф  ам'¤неччини формуЇтьс¤ впродовж багатьох м≥льйон≥в рок≥в. ” палеозойськ≥й ер≥ - понад 400 м≥льйон≥в рок≥в тому - територ≥¤ сучасного району була схилом величезноњ √алицько-¬олинськоњ западини, зануреноњ в кристал≥чний фундамент на глибину близько 7000 метр≥в. ÷¤ западина зникла внасл≥док акумул¤ц≥њ потужних морських ≥ континентальних в≥дклад≥в вапна, крейди, п≥ск≥в, глин та ≥нших осадкових матер≥ал≥в. «ападина перетворилась у ¬олино-ѕод≥льську височину. Ќин≥  ам'¤неччина - частина ц≥Їњ височини.

’оч останн≥й пер≥од кайнозойськоњ ери, антропогеновий, тривав всього 1,8 м≥льйона рок≥в (у пор≥вн¤нн≥ з геолог≥чною ≥стор≥Їю «емл≥ це невеличкий пром≥жок часу), проте в цьому пер≥од≥ поверхн¤ —ереднього ѕодн≥стров'¤ зазнала значних зм≥н. ќсновними чинниками, ¤к≥ визначали розвиток рельЇфу району в антропоген≥, були зовн≥шн≥ сили - води ≥ в≥три та внутр≥земн≥ - вертикальн≥ рухи блок≥в кристал≥чного фундаменту.

ќстанн≥й пер≥од кайнозойськоњ ери в≥дзначивс¤ глобальним похолоданн¤м. ѕрот¤гом останн≥х 700- 800 тис¤ч рок≥в льодовики ш≥сть раз≥в насувались на —х≥дно-™вропейську р≥внину. Ќайб≥льш тривалим ≥ катастроф≥чним було дн≥провське зледен≥нн¤, ¤ке розпочалось близько 230- 250 тис¤ч рок≥в тому. “од≥ льодовик висотою 2-3 к≥лометри зупинивс¤ п≥вн≥чн≥ше широти Ўепет≥вки, а по ƒн≥пру спустивс¤ до широти ƒн≥пропетровська. —ереднЇ ѕодн≥стров'¤ перетворилось у тундру. “ут майже повн≥стю зник л≥совий ≥ трав'¤ний покрив.

“од≥ над льодовиками ≥ тундрою часто бушували ураганн≥ в≥три. ¬они руйнували товтрове пасмо ≥ височини на м≥сц≥ давн≥х г≥рських кр¤ж≥в ”крањнського кристал≥чного масиву, переносили на р≥внинн≥ простори лес ≥ лесовидн≥ суглинки. ¬ир≥внюванн¤ ¬олино-ѕод≥льськоњ височини в≥дбувалось в ≥нш≥ льодовиков≥ пер≥оди антропогену. Ћ≥cи вкрили територ≥ю  ам'¤неччини суц≥льною ковдрою ѕотужн≥стю 10-15 метр≥в.

 оли —арматське море в≥дступило з ѕрикарпатт¤, ≥ —ереднЇ ѕодн≥стров'¤ стало суходолом, товтрове пасмо мало вигл¤д валопод≥бного п≥двищенн¤ з пологими схилами. —учасних обрис≥втолтры набули, мабуть, п≥д час дн≥провського зледен≥нн¤ в результат≥ знесенн¤ в≥трами ≥ водами потужного п≥щано-глинистого покрову, ¤ке залишило п≥сл¤ себе —арматське море в останн≥ тис¤чол≥тт¤ свого ≥снуванн¤.

јктивною була ероз≥йна ≥ акумул¤ц≥йна д≥¤льн≥сть текучих вод. √оловна ж роль у формуванн≥ рельЇфу в нашому крањ належала ƒн≥стру. “од≥, коли море пов≥льно в≥дступало на п≥вденний —х≥д, на м≥сц≥ —ереднього ƒн≥стра тривалий час була м≥лководна затока. Ўирина ¤коњ дос¤гала к≥лькох дес¤тк≥в к≥лометр≥в. «атока поступово звужувалась, перетворюючись у р≥ку.

Ќа початку антропогену ƒн≥стер був неглибоким, але широким. √еолог≥чними досл≥дженн¤ми алюв≥альн≥ (наносн≥) в≥дклади карпатського походженн¤ ви¤влен≥ аж б≥л¤  ам'¤нц¤-ѕод≥льського. ќтже, ширина заплави ƒн≥стра тод≥ становила не менше 15-18 к≥лометр≥в. ћабуть, р≥ка звивалась по д≥й широк≥й плоск≥й заплав≥ з пологими берегами тривалий час, бо потужн≥сть р≥чкових в≥дклад≥в (грав≥ю ≥ гальки) становить 5-6 метр≥в. ѕ≥зн≥ше ц≥ в≥дклади були похован≥ п≥д р≥вним шаром лесовидних суглинк≥в. “ак, п≥вденн≥ше л≥н≥њ сучасних  адиЇвець- ам'¤нц¤-ѕод≥льського- ульч≥евець- рушан≥вки утворилась плоска р≥внина з виступами поблизу ƒн≥стра.

ѕ≥вн≥чн≥ше ц≥Їњ л≥н≥њ на межир≥чч¤х де¤ких приток ƒн≥стра (—мотрич≥, ћукш≥, —тудениц≥ та ≥нших) бачимо валопод≥бн≥ п≥дн¤тт¤ ≥ видовжен≥ прогини.

“акий хвил¤стий рельЇф характерний, наприклад, дл¤ д≥л¤нки, по ¤к≥й прол¤гаЇ, шосе в≥д цементного заводу до м≥ста. “ут нараховуЇтьс¤ чотири п≥двищенн¤ ≥ ст≥льки ж прогин≥в. ƒосл≥дники вважають, що вони сформувались на м≥сц≥ тектон≥чноњ западини в кристал≥чному фундамент≥, ≥ повторюють нер≥вност≥ поверхн≥ скам'¤н≥лих силур≥йських вапн¤к≥в, а можливо ≥ самого кристал≥чного фундаменту.

 ≥лька сот тис¤ч рок≥в тому у зв'¤зку з п≥дн¤тт¤м зах≥дноњ частини ”крањнського кристал≥чного масиву розпочавс¤ ≥нтенсивний розмив водами ƒн≥стра та його приток осадкових товщ кайнозойськоњ ≥ палеозойськоњ ер. ћежир≥чч¤ на  ам'¤неччин≥ набули вигл¤ду р≥внин, що обриваютьс¤ стр≥мкими схилами р≥чкових долин. ÷≥ схили в свою чергу пор≥зан≥ численними глибокими ¤рами, ¤к≥ ≥ нин≥ руйнують давн≥ тераси ƒн≥стра.

” зв'¤зку з утворенн¤м ƒн≥стровського водосховища зм≥нивс¤ характер ероз≥йних, акумул¤ц≥йних та ≥нших природних процес≥в у зон≥, що примикаЇ до цього сховища.

Ќин≥ в  ам'¤нець-ѕод≥льському район≥ зд≥йснюЇтьс¤ комплекс заход≥в щодо охорони ірунт≥в в≥д площинноњ ≥ л≥н≥йноњ ероз≥њ. “а не всюди ц≥ заходи реал≥зуютьс¤ наполегливо ≥ в широких масштабах. ѕотр≥бно б≥льше прид≥л¤ти уваги запов≥дн≥й спраз≥, дбаючи про над≥йну охорону товтрового пасма з його рел≥ктовою рослинн≥стю, запов≥дних урочищ, численних геолог≥чних пам'¤ток  ам'¤неччини.

Ќе сл≥д забувати ≥ про естетичний б≥к взаЇмод≥њ людини ≥ природи, використанн¤ особливостей рельЇфу, см≥лив≥ше вт≥лювати в житт¤ принципи ландшафтноњ арх≥тектури. ÷е особливо стосуЇтьс¤ тих, хто маЇ в≥дношенн¤ до плануванн¤ нових ≥ реконструкц≥њ старих парк≥в ≥ сквер≥в у  ¤м'¤нц≥-ѕод≥льському до розробки проект≥в забудови макрорайон≥в та реконструкц≥њ вулиць в центр≥ нашого м≥ста.

√арнага ≤.
–ельЇф  ам'¤неччини // ѕрапор ∆овтн¤, 1986. - 28 жовтн¤.