Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Російські царі у Кам'янці
Микола ІІ

Місто Кам'янець-Подільський Микола II відвідав двічі. Вперше побував за кілька тижнів до початку першої світової війни. Тоді він виїхав до російсько-австрійського кордону, щоб оглянути війська, які зосереджувались у західних повітах Подільської губернії у зв'язку з загрозою вторгнення в ці повіти австро-угорських військ. А крім того, він хотів оглянути залізничну магістраль Коростень - Кам'янець-Подільський, будівництво якої було щойно закінчено. Він знав, що Генеральний штаб відводив цій магістралі велику роль на випадок воєнного конфлікту з німецько-австрійсько-італійським блоком, бо вона дозволяла створювати умови для швидкого маневрування резервами збройних сил, в найближчому тилу, а також полегшувала доставку діючій армії військових вантажів.

В один із червневих днів 1914 року чини жандрамського управління і повітової поліції оточили територію залізничної станції, очистили її від сторонніх. В залі вокзалу з'явились губернатор, інші чиновники високого рангу, офіцери гарнізону. На пероні вишикувався почесний караул, музиканти духового оркестру.

Кам'янчани довго пам'ятали цей день. На небі ні хмариики, а сонце пекло так немилосердно, що все живе поховалось у будинках, під кронами дерев.

Поїзд царя запізнювався. Після призначеного часу прибуття на станцію потягу минула одна година, потім друга, третя, а паровоз все не показувався. Високе начальство сховалось від спеки в залах вокзалу, а бідолашні солдати, обливаючись потом, стояли під пекучими променями сонця, бо так наказали офіцери.

Поїзд прибув лише надвечір. Загримів оркестр, потім губернатор доповів про стан, губернії. Микола II як завжди, байдуже, слухав, нічим не поцікавився, тільки попросив надати можливості йому і почту відвідати православний собор.

Після молебеня, влаштованого на честь імператора в Олександро-Невському соборі, цар оглянув шеренги військ гарнізону, військовий госпіталь, відвідав канцелярію губернатора.

Вдруге Микола II відвідав наше місто в березні 1916 року. Саме тоді цар як верховний головнокомандуючий наважився замінити нерішучого, безтолкового генерала М.І. Іванова на посту головнокомандуючого військами Південно-Західного фронту видатним військовим діячем того часу О.О. Брусиловим, який до цього командував 8-ю армією. Імператор виявив бажання знову побувати в Кам'янці-Подільському і оглянути резервні з'єднання лівофлангової 9-ї армії генерала П.О. Лечицького, штаб якої розташовувався в будинку казенної палати, евакуйованої у зв'язку з воєнними діями в глибокий тил.

Оскільки 9-а армія входила до складу Південно-Західного фронту О.О. Брусилов, одержавши шифровку про намір верховного головнокомандуючого побувати у військах цієї армії, зразу ж виїхав з Бердичева, де тоді перебував штаб фронту, до Кам'янця-Подільського. Прибувши в армійський штаб, генерал довідався, що П.О. Лечицький, важко захворів. Брусилову самому довелося зайнятись підготовкою військ до височайшого огляду, організацією протиповітряної оборони цього району.

Заметушились у міській думі та її управі. Міському голові і гласним не хотілось осоромитись перед государем. Але привести в належний порядок вулиці, площі, сквери, будинки було нелегко: місто все-таки прифронтове, і австрійська авіація щоразу завдавала по ньому бомбові удари.

Для зустрічі царя на залізничну станцію прибули О.О. Брусилов, генерали і офіцери з штабу 9-ї армії, подільський губернатор О. П. М'якітін, вищі чини з губернських присутствій, міський голова.

Царські поїзди прибули на станцію надвечір 28 березня. В першому поїзді, як було заведено під час війни, знаходився численний почет, а в другому - сам цар з міністром двору графом Фредеріксом, ад'ютантами, прислугою.

Аж ось у дверях одного з вагонів другого поїзда з'явилась постать царя. Середнього зросту, широкоплечий, стрункий, він був одягнутий у форму гвардійського, офіцера. Кинувши короткий погляд на заповнений людьми перон, вийшов.

До нього підійшли генерал Брусилов і губернатор Він байдуже вислухав їх короткі рапорти і, не сказавши нi слова, навіть не привітавши інших присутніх, повів головнокомандуючого фронтом у свій вагон. Всі були приголомшені байдужим, неуважним ставленням імператора до тих, хто хоч і мав високий чин, але стояв на нижньому щаблі державної ієрархії.

Імператор вів розмову з гостем віч-на-віч. Розібравшись з інтригою навколо призначення Брусилова на нову посаду, він запитав, чи немає той щось доповісти. І тут генерал наважився заявити верховному про те, що твердження багатьох генералів відносно нездатності російської армії внести перелом у хід кампанії на східному театрі воєнних дій не роблять честі цим генералам, ці безпідставні твердження тільки шкодять справі.

- Я вважаю, - від далі Брусилов, - що наша армія ще здатна змінити оперативну обстановку на фронті на свою користь. Довірені мені війська вже в травні 1916 року можуть бути готові до рішучих наступальних дій. Але якщо верховне головнокомандування не повірить у великі можливості військ Південно-Західного фронту і не створить умов для підготовки генерального наступу, то мені доведеться піти у відставку.

Цар, так само, як увільнений у відставку колишній головнокомандуючий Південно-Західним фронтом генерал М.І. Іванов, схильний був перебільшувати сили противника, з неприхованим незадоволенням висловив категоричну заяву нового головнокомандуючого про можливості довірених йому військ, однак, як завжди він це робив, відкрито висловити свої думки не наважився, лише запропонував Брусилову викласти свої позиції на засіданні військової Ради Ставки.

В той час лінія російсько-австрійського фронту проходила в районі Заліщиків (поблизу річки Збруч). У Кам'янці-Подільському і навколишніх селах дислокувалась 3-я Заамурська піхотна дивізія, що входила до складу 11-го армійського корпусу. Брусилов запропонував царю побувати в цій дивізії.

Вранці 29 березня Микола II разом зі своїм почтом виїхав за місто, в напрямку Рихти. І раптом в небі з'явились ворожі літаки. Помітивши кавалькаду легкових автомашин, австрійські льотчики почали робити кола над шляхом, маючи намір скинути на машини бомби. Але зразу ж відкрила вогонь зенітна артилерія, в небі з'явились російські винищувачі. Австрійським авіаторам довелось рятуватися втечою. Генерал Брусилов, відчуваючи відповідальність за життя імператора, запропонував йому і міністру двора до мінімуму скоротити своє перебування в районі Кам'янця-Подільського. Проте Микола II, виявляючи мужність, ігнорував небезпеку. Він не погодився з пропозицією головнокомандуючого, і вся програма височайшого огляду 11-го армійського корпусу була виконана.

Організатори поїздок монарха на фронт розраховували, що височайші огляди військ викличуть патріотичне піднесення солдатів, дадуть снаги на ратні подвиги. Проте Микола II не годився на роль натхненника перемог російської зброї. Цар мовчки обходив стрункі шеренги фронтовиків, немов сором'язливий юнак, часто конфузився. Цього разу поряд з ним знаходився Брусилов і міністр двору.

В останній день перебування царя в Кам'янці-Подільському відбувся парад і проводи на фронт Третьої Заамурської дивізії Частики цієї дивізії вишикувались вздовж Бульварної вулиці (тепер вул. Шевченка) від Марийської гімназії до Проскурівського шосе. Цар об'їжджав полки на білому коні. Верхову їзду вій знав добре, тримався в сідлі як справжній кавалерист. Солдати тримали зброю "на караулі" і з усієї сили кричали "ура!". Потім імператор, граф Фредерікс і Брусилов піднялись на ґанок Маріїської гімназії, приймаючи парад дивізії, шеренги якої спускались вниз, до вулиці князів Коріатовичів, повертали до Новопланівського мосту. А далі шлях стелився їм в район Залішиків, в окопи передової лінії.

Того ж дня Микола II і Брусилов виїхали в білоруський Могилів, в Ставку. На військовій раді Ставки головнокомандуючий Південно-Західним фронтом повторив твої міркування щодо підготовки до наступу. Наміри генерала були схвалені. А 22 травня 1916 року війська фронту після артилерійської підготовки рушили вперед. Німецько-австрійський фронт був прорваний довжиною 350 верст. Ця видатна бойова операція дістала назву Брусилівського прориву. А вперше свій план наступальної операції генерал офіційно доповів верховному головнокомандуючому у Кам'янці-Подільському.

Гарнага І.
Російські царі у Кам'янці // Кам'янець-Подільський вісник, 1991. - 18 липня.