Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Російські царі у Кам'янці.
Олександр ІІ

Олександр II - син Миколи І - увійшов в історію як цар-реформатор. Розчищаючи шлях для розвитку капіталізму в умовах наростання селянського руху і розгортання діяльності революційних демократів і народників, провів селянську реформу 1861 року, земську і судову реформи та реформу міського самоврядування. Здійснюючи політику зміцнення самодержавства, посилював репресії проти ідеологів селянської революції, народників, перших робітничих організацій. За час його правління в Кам'янці були розгромлені три народницькі організації, створені прогресивною інтелігенцією та учнями чоловічої гімназії і духовної семінарії.

Монарх прибув до міста 1 жовтня 1859 року о пів на шосту годину вечора. Підкреслюючи свою набожність і увагу православній церкві, Олександр Миколайович висловив бажання своє знайомство з містом розпочати відвіданням православної Кафедральної церкви. В його присутності в соборі був виконаний молебен за "здоров'я і багатоліття царя". Звичайно, високий гість не міг не звернути увагу на бідність Іоанно-Предтечинської церкви, проте зауваження з цього приводу не зробив (після польського повстання 1863 року найсвятіший синод дозволив один з найбільших закритих костьолів - Кармелітський - перебудувати на православний собор).

Після молебеня він вислухав доповідь губернатора В.Ф. Пфелера про економічний і політичний стан губернії, про те, як сприймає місцеве дворянство повідомлення про підготовку закону про скасування кріпосного права. Потім прийняв делегації чиновників установ, подільського дворянства, гласних (депутатів) міської думи, командування військ, розташованих у губернії. Дворяни, переважна більшість яких за національністю були поляками, вручили Олександру II адрес з проханням видати рескрипт про переведення всіх шкіл у Подільській губернії на навчання польською мовою і запровадження судочинства і діловодства цією ж мовою у всіх судових установах губернії. Цю вимогу цар відхилив.

Прийом делегації закінчився о десятій годині вечора. Хоча час був пізній, проте монарх не відмовився бути присутнім на балу, влаштованому губернським предводителем дворянства на його честь у залі урочистих актів чоловічої гімназії. Лише опівночі він повернувся до канцелярії губернатора, де були підготовлені покої для відпочинку.

Свій робочий день 2 жовтня цар розпочав прийомом депутацій: спочатку - православної Єпархії, а потім єврейської общини, яка на той час становила близько 40 процентів загальної чисельності населення міста. Після цього в супроводі губернатора він оглянув Кафедральний костьол, мав розмову з Кам'янець-Подільським католицьким єпіскопом Антоном Фіалковським. Важливою частиною програми перебування імператора в Кам'янці був огляд літнього табору військ гарнізону, який розташувався в Солдатській слобідці (на місці південної частини нинішніх проспекту Леніна та вулиці Гагаріна). Тоді в цій слобідці перебував Низовський піхотний полк і гарнізонний батальйон. Прийнявши рапорти командирів полку і батальйону, Олександр II оглянув шеренги солдатів, їх палатки.

Як кажуть, наука не йде до бука. Офіцери гарнізонного батальйону, безумовно, знали про прочуханку, яку дістав командир цього підрозділу в 1842 році від батька царя - Миколи І і на цей раз одягли солдатів у нове обмундирування, примусили їх до блиску вичистити зброю, взуття, навчили добре шикуватись у шеренгу, стояти "на караул". Вигляд і брава виправка солдатів гарнізону настільки сподобались царю, що цього ж дня він підписав рескрипт із подякою командиру батальйону за старанну службу і наказав нижнім чинам, які мають медалі чи інші відзнаки, видати по 3 карбованці сріблом, а решті - по 50 копійок.

З місця огляду військ імператор із супроводжуючими вийшов на пустир у тому місці, де нині розкинулася площа Леніна. Тоді був пустиром весь простір від Солдатської слобідки до річки Смотрич. Звідси відкривалася чудова панорама на місто. Олександр II довго стояв мовчки, не відриваючи очей від чарівного видовища.

- На цьому місці ми хотіли б звести будники для канцелярії начальника губернії, губернського правління, всіх присутствій, Казенної палати, Кам'янець-Подільського відділення Державного банку, - сказав губернатор.

- Так, я з вами згоден. Кращого місця для нового центру вашого міста не знайти, - погодився цар. - Державна рада, міністерство внутрішніх справ і міністерство фінансів обміркують цю справу. Можу сказати лише, що новий центр Кам'янця створюватиметься поступово.

Та лише в радянський час, в 70-х роках, ця ідея частково реалізувалась. А до революції міністерство фінансів виділило кошти лише на спорудження будинків для установ своєї системи - казенної палати (тепер приміщення відділів міськвиконкому) та відділення Держбанку, але вони розмістилися на значній віддалі від центру. Ось чому міська дума змушена була прийняти постанову про "тимчасове" розміщення на майбутній центральній площі Нового Плану міського ринку. Але ринок займав це місце понад 40 років і лише в 1916 році його перевели за Загородню вулицю, туди, де він знаходиться нині.

Правда, цар виконав обіцянку щодо заміни старого проектного плану, розробленого в 1844-1845 роках, новим, більш деталізованим. Одержавши рескрипт Олександра II, міністр внутрішніх справ наказав департаменту мистецьких справ у найкоротший строк виготовити новий план. Ця робота була закінчена в 1861 році. Планом передбачалася прокладка в новій частині міста трьох магістральних вулиць у напрямку північ-південь і "поперечних" вулиць у напрямку захід-схід. Так з'явився новий геометризований план. Тепер читачі здогадуються, чому лівобережна частина Кам'янця-Подільського почала називатися Новим Планом.

Продовжимо розповідь про перебування Олександра II в нашому місті.

Повертаючись до канцелярії губернатора, цар відвідав міську богодільню і чоловічу гімназію. О третій годині він запросив на обід губернатора, православного і католицького єпископів, губернського предводителя дворянства та інших чинів високого рангу. А о п'ятій годині дня імператор із своїм почтом виїхав з Кам'янця по житомирському тракту, який починався на околиці Польських Фільварок і пролягав через Нігин, Тинну, Ярмолинці. В Проскурові екіпажі повернули в бік Почаєва, де монастирське духовенство готувалося відправити на його честь молебен.

Перебування на Поділлі для Олександра II було настільки приємним, що з Петербурга він надіслав рескрипт з височайшим благоволінням всім начальницьким чинам державних установ губернії і міського самоврядування Кам'янця.

Гарнага І.
Російські царі у Кам'янці // Кам'янець-Подільський вісник, 1991. - 10 липня.