Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

РОЗКРИВАЮТЬСЯ ТАЄМНИЦІ

Протягом кількох років влітку археологи розташовуються по обох берегах Дністра у Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій та Тернопільській областях. Разом з незгасаючою цікавістю до природи та історії Подністров'я їх приводить сюди занепокоєність і сувора необхідність: невпинно плине час, наближаючи пуск Дністровської ГЕС і створення водоймища. Велетенська чаша штучного моря дасть вологу ланам. Але його вода розмиє і зруйнує десятки поселень, могильників, стоянок, які залишили нам давні поселенці краю. І підуть від нас назавжди нерозкриті таємниці, пов'язані із заселенням та загибеллю багатьох племен. Тому-то біля багатьох сіл Подністров'я влітку з'являються намети. Тому й перекидаються тонни землі. І, незважаючи на труднощі, її копають, перебирають археологи та їх помічники.

Уже три роки підряд виникало таке містечко на річці Тернаві біля Врублівець Кам'янець-Подільського району. Тут працює експедиція історичного музею-заповідника. Археологи розкопують багатошарове поселення, яке відоме сто років.

Місце, де тривають розкопки, мальовниче. Звивистий каньйон Тернави, який з обох боків заріс лісом, на ділянці між Китайгородом та Врублівцями називають "Подільською Швейцарією". На дні його біжить, виблискуючи на сонні, річка. Подекуди серед лісу проглядають круті скелі. За кілометр нижче Врублівець річка робить крутий поворот. Це місце добре знають. Тут колись стояв славнозвісний водяний млин. До наших днів збереглася і назва мису біля млина - Монастирисько, бо за давніми переказами тут було сховище монахів-пустельників. Зруйнували монастир татари у XIІІ столітті.

Монастирисько здавна привертало увагу жителів навколишніх сіл. У 1878 році, під час будівництва дамби для млина, у землі знайшли величезні кістки. Знаходили їх тут і раніше. Це породило місцеві перекази, що колись на Поділлі жили велетні - "болоти". Були вони такі великі, що один одному сокиру через Дністер подавали.

На запрошення приїхав з Києва археолог. Коли розчистили місце, то виявилася цікава картина: біля кісток вимерлої гігантської тварини (мамонта) були знайдені знаряддя з кременю первісної людини. На час розкопок у Росії було відомо тільки сім подібних знахідок.

У 30-х роках нашого століття відомий український археолог М.Я. Рудинський проводив археологічні розвідки у Подністров'ї і теж збирав вимиті вадою кремінні знаряддя біля Монастириського. Приблизно 15 років тому тут почали добувати глину. Мис частково зруйнували. Якщо іноді зустрічали велетенські кістки, то їх відкладали як зайві. При цьому, вірогідно, зруйнували найцікавішу ділянку давнього поселення. Під час розвідки 1977 року археологічна експедиція музею помітила у кар'єрі залишки поселення людей - сучасників мамонта. Воно потрапляє у зону затоплення водоймища. Тому вирішено провести розкопки.

Після трьох пошукових сезонів постала досить цікава картина заселення Монастириського. Це мальовниче місце, оточене високими скелями та густим лісом, заселялося не менше шести разів. Люди тягнулися до невеличкої, але бурхливої річки Тернави. яка впадає у Дністер. Були тут добрі пасовиська для диких і свійських тварин, а сам мис розташований посередині долини, яку добре вигріває сонце.
Вивчаючи багатошарове поселення, археологи змушені спочатку пізнавати верхні і ближчі, а далі глибші і давніші пам'ятки історії. Уламки посуду свідчать, що воно тут було вже у XII-XIII століттях. До цього періоду можна віднести і масивну кам'яну надмогильну плиту з хрестом, що вибитий на одному з її боків. Вірогідно, що при давньоруському монастирі був цвинтар, з якого і дійшла до нас плита.

У VI-VII століттях на території Поділля жили племена давніх слов'ян. На Монастириському вони влаштували селище. У 1979 році розкопано одне житло наших далеких предків. Воно заглиблене у грунт. До північної стіни прибудована піч. Серед каміння, з якого вона складалася, знайдено уламки, шести горщиків, залишки їжі у вигляді кісток свині, бика. Уламок бронзової пластинки та спрацьований брусок - свідки розвинутих ремесел і землеробства.

У VII-III століттях до нової ери на Поділлі жили скіфські племена. На Монастириському знайдено гробницю-курган тих часів. Вона збудована з великих брил вапняку. На жаль, кістяки похованих збереглися дуже погано. І лише залишки двох скелетів та поховальний інвентар (останній подарунок померлим) розповідають про трагедію, яка сталася тут 2 500 років тому. До нього увійшли горщик, три серги з бронзи, два браслети та ніж із заліза.

Окремі знахідки на Монастириському - уламки характерної кераміки з домішкою товченого кременю, шліфовані долото та сокира - свідчення діяльності племен так званої культури кулястих ямфор, що була поширена на Поділлі наприкінці доби міді (кінець III тисячоліття до нової єри). 11-8 тисяч років тому наш край був заселений рухливими племенами мисливців і рибалок, озброєних луками та стрілами. Вони також залишили своє поселення на Монастириському. Тут знайдено велику кількість виробів з кременю - невеличкі знаряддя для обробки шкіри, дерева, кісток, наконечні стріли. Це поселення мезолітичної епохи датоване часом 9500 років до наших днів.

Нижче мезолітичного шару залягають залишки стоянки людини, що полювала на північного оленя та дикого коня. Можливо, в цей час (давніший, ніж 10 тисяч років до нової єри) існували ще й мамонти. Люди, що заселяли Монастирисько, були влучними мисливцями, вмілими майстрами. Це засвідчують численні знахідки кісток диких тварин, вироби з кременю, кістки та рогу. Є тут і залишки вогнищ. Загалом, під час розкопок знайдено останки наземного житла та місце обробки кременю. Але нижче розташований ще один шар, в якому є багато кісток мамонта. Вивчення його ведеться.

Пам'ятка в урочищі Монастирисько - одна з найцікавіших у нашому краї. Ось чому треба контролювати розробку глини у цьому місці, припинити руйнування цінної пам'ятки історії.

Подільська земля зберігає багато таємниць. Вивчити їх - наше завдання. Тому повідомляйте нас, будь ласка, про свої цікаві знахідки.

Л. КУЧУГУРА,
науковий працівник Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника.