Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

РОЗПОВІДАЄ ЕКСПОНАТ

Прийшов якось до музею школяр, розкрив долоню, питає: "Що це?". А на ній лежить невеличка срібляста бляшка із загадковими зображеннями. Може, хтось і не звернув би уваги, а працівників відділів дореволюційного і атеїзму вона зацікавила. Так, рідкісна річ. Більше того, унікальна!

Випадково, гостюючи у бабусі на Тернопільщині, Дмитро Бельзецький знайшов на печі цю "іграшку". Виявилося, що срібляста бляшка - давній амулет-змійовик. Їх носили наші давні предки, які, хоч і офіційно прийняли християнство, але у душі лишалися язичниками. Амулети-змійовики були поширені на Русі у X-XIII століттях.

Назва "змійовик" походить від рельєфного зображення на тильному боці, яке звуть "зміїним гніздом". У центрі бляшки - жіноча голова, навколо - переплетені тіла десяти змій. Голови їх нагадують собачі (підкреслені око, паща, настовбурчені вуха). Історія зображення сягає у сиву давнину і пов'язана з призначенням амулета.

Змію вважали у давнину хоча і небезпечною, але корисною твариною, приписували магічну охоронну силу. Традиція пов'язувати жіночу голову зі зміями народилася у древніх греків. Схожа на жінку міфічна потвора Горгона Медуза своїм поглядом обертала людей у каміння, її вигляд викликав жах. Досить часто воїни прикрашали металевий центр свого шита зображенням Горгони, на голові якої замість волосся в'ються отруйні змії. Такий щит повинен був лякати противника. Взагалі ж, зображення змій зустрічаються, починаючи з давньокам'яного віку (більше 30 тисяч років тому).

Через, античні міста Північного Причорномор'я, Візантію Русь не тільки познайомилася з християнством і прийняла його, але й перейняла язичеські вірування давніх греків.

Древні слов'яни також шанували змій. Прийняття християнства народом на Русі тривало довго, не одне століття, хоча офіційна церква почала свою діяльність з X століття. В народі ще віками жили язичеські уявлення, які були тісно пов'язані з природою, стихією, місцевими ідолами, прикметами. І хоч люди йшли до церкви, виконували християнські обряди, все ж продовжували довіряти своїм давнім богам. Тому змійовики мали багато прихильників.

Другий бік бляшки прикрашений вже за християнською традицією: у центрі кола - дві чоловічі постаті у довгому вбранні прикладають праву руку до грудей, навкруги їх голів - довге волосся (сяйво? німб?), а по периметру кола йде напис давньоруською мовою. Але він погано зберігся. Та й читається лише частково. Мабуть, фраза була скопійована із затертого оригіналу. Ось що маємо з напису: "Г/оспо/ди помо/зи/рабу тво/ ему/ /...лию...". Тут вже виступають християнські святі-цілителі Дем'ян (Деміан) і Козьма та християнська традиція звернення до Бога.

Вушко нашого змійовика було припаяне, поверхня дуже затерта. Мабуть, він використовувався у пізніший час як дукач, що було досить поширеним на Україні.

Нині відома чимала кількість змійовиків. На тильному їх боці завжди зображені змії.

Цікаво, що інколи силуети останніх перекриває більш пізніший прокреслений хрест. На лицьовому боці - розп'яття. Богоматір з малюком, святі, архангели, Георгій-Переможець. Вірогідно, наш змійовик має зображення цілителів Козьми і Дем'яна не випадково. Вони були найближчі до народних уявлень про захист від хвороби, лихоманки.

Не менш цікаво й те, що знайдений змійовик дуже подібний до трьох, відшуканих біля села Яцини на Полтавщині та міст Мени і Новгород-Сіверський на Чернігівщині.

Вони схожі і за розміром, і за зображенням. Можливо, і мають єдиний прототип. Причому наш змійовик значно стилізований - останній у цьому ряду. А може, він потрапив до нас з Чернігівщини? Адже межиріччя Південного Бугу, Тетерева, Случі і Горині у ХІІ-XIII століттях займало Болохівське князівство, котре мало зв'язок з князівською верхівкою Чернігівської землі.

Таким чином, невеликий амулет розповідає нам цікаву історію про двовір'я - співіснуваня язичеських та християнських вірувань на Русі у домонгольський час.

Л. КУЧУГУРА.
Радянське Поділля. - Хмельницький, 1983. - 24 червня.