Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

І. ГАРНАГА,
М. МІТЕЛЬМАН, працівники облархіву.
"Прапор Жовтня", 1 листопада 1962 р.

Розповідають древні акти

На Старобульварному спуску, поблизу електромеханічного заводу, височить будинок колишнього Тринітарського костьолу. Тут розміщений відділ обласного державного архіву - одне з найбільших архівосховищ України. В ньому зберігаються матеріали з історії Поділля з найдавніших часів.

Переглядаємо древні акти, які підшиті в справі колишніх судових установ. Ось перед нами документи, яким тепер більше 500 років. Перегортаємо аркуші справи, що має назву "Про встановлення меж м. Кам'янця-Подільського". Ця справа розпочата польськими судовими установами в XVI ст., а закінчена в 40-х роках XIX ст. Мова в ній іде про боротьбу жителів Кам'янця-Подільського з поміщиками навколишніх сіл, які загарбали міські землі.

А ось актовий документ кінця XVIII ст. на польській і російській мові - копія грамоти, даної Кам'янцю-Подільському князями Юрієм та Олександром Коріатовичами 7 листопада 1374 р. Ця грамота, а також легенда про наше місто, записана в білорусько-литовському літопису, для польських дворянських і буржуазних істориків і місцевих краєзнавців (Ролле, Молчановського, Сецінського та ін.) служили основою для твердження, нібито Кам'янець-Подільський заснований після розгрому литовським князем Ольгердом татар біля річки Сині Води в 1362 р.

Як не дивно, а саме ця грамота спростовує висновки вказаних істориків.

Грамота зберегла за містом право мати, хоч і в обмеженому вигляді, самоврядування. В ній зазначено, що міщани можуть "судиться своим правом и своими ратманами". В інших документах справи вказується, що Кам'янець-Подільський в минулому управлявся "руською юрисдикцією". Це не що інше, як свідчення того, що в нашому місті було чинним право часів Київської Русі.

Місто одержало велику площу земель, що обчислювалась тисячами десятин. Те, що ці землі були приписані не князю чи бояринові, а місту (в ті часи більшість міст користувалась невеликими ділянками землі) говорить про те, що Кам'янець-Подільський на 1374 р. був поселенням з великою кількістю жителів, у всякому випадку він мало чим поступався перед найбільшими містами Литовського князівства. Привертає увагу те місце в грамоті, де говориться про поле священиків. Можливо, що йде мова про землі Воскресенського монастиря, який, як гадають деякі краєзнавці, був заснований на місці, де тепер Руські фільварки, в XI чи XII ст.

Грамота показує, що вже в той час в Кам'янці-Подільському була розвинута торгівля. Князь пропонував доходи від торгівлі використовувати для зміцнення оборонних укріплень. Міському самоуправлінню дозволялось збирати податки з "суконных лавок, крамниц, сапожничьих и хлебных лавок, а равно и от продажи говядины".

В кінці документа зазначено, що він був написаний "в замке Каменецком... рукою Супруна, княжеского писаря".

Виходить, отже, що в ті далекі часи оборонні споруди в місті уже існували.

Все це свідчить про те, що в середині XIV ст. Кам'янець-Подільський був великим, добре укріпленим поселенням. Тільки місто, що сягало своєю історією в далеке минуле, в період Київської Русі, могло виступити в XIV ст. як фортеця і економічний центр Подільської землі.