Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Перейти у головне меню

Руський ринок

Вже в XIX ст. про назву майдану Руський ринок кам'янецькі обивателі могли дізнатися лише з історичної літератури та з переказів старожилів. В минулому столітті майдан змінив чимало назв: Торгова, Зарванська, М'ясна площі, Обжорний ряд і, нарешті, остання назва, що збереглася до недавнього часу - Базарна площа. Старожили цю частину міста найчастіше називали просто "пляц". В листопаді 1990 року рішенням міської ради майдану було повернуто найдавнішу назву - Руський ринок.

За свідченням істориків Поділля Ю.Сіцинського і О.Прусевича, до середини ХVІІ ст. на майдані знаходився будинок руського магістрату. За тих часів майдан мав форму прямокутника і значно більші розміри: його південна межа проходила біля огорожі сучасного училища культури, східна - майже над схилом, північна - вздовж мурів та укріплень Верхньої Польської брами, а західна утворювалась забудовою сучасних вулиць Татарської та Зарванської. Цей прямокутник чітко окреслений на одному з найдавніших зображень міста - гравюрі Кіпріана Томашевича (1673-1679 р.р.).

Руський магістрат, як орган самоврядування місцевого населення, виник у 1432 році і проіснував до 1670 року. Будинок магістрату був безпосередньо тим місцем, де проходили засідання руського війта та лавників, звідки здійснювалось управління життям руської громади міста. В 1658 році руський магістрат з майдану було переведено до "Кіріачинської кам'яниці" біля церкви св.Яна (сучасна адреса - П'ятницька, 9, тут розташована дирекція Національного історико-архітектурного заповідника). Ці переміщення пов'язані з нереалізованими планами польської влади побудувати в цій частині міста нові фортифікації. В одному з найдавніших документів, що характеризує історичну топографію міста, - "Описі Кам'янця 1700 року" - ця частина майдану позначена, як "грунт, що належить до кам'янецької міської юрисдикції".

До турецького загарбання міста в 1672 році в північно-західному куті майдану знаходилася Успенська церква, яка позначена на гравюрі Кіпріана Томашевича під назвою "церква руська пресвятої Діви Марії", а в "Описі Камянця 1700 року" - "церква Успіння Пресвятої Діви". На плані міста 1753 року зображено шпиталь, що належав до цієї церкви. За свідченням краєзнавця минулого століття Ю.Сіцинського, коли в 1890-1891 р.р. після великої пожежі будували нові будинки на розі Зарванської і Татарської вулиць, при копанні ровів під фундаменти знаходили багато трун з людськими кістками, деякі з них були повні вапна. Можливо, що біля Успенської церкви існував невеликий цвинтар, як це було в звичаї тих часів. Зараз на цьому місці знаходяться будинки Татарська, 1-3.

В східній частині майдану майже до середини ХVІІІ ст. знаходилася церква св.Михаїла Архангела. Цей святий, як покровитель руської громади, зображений і на печатці руського магістрату. Ця церква існувала ще в кінці ХVІ ст. Відомо, що російський мандрівник Трифон Коробейников в 1593 році роздавав в цій церкві милостиню і залишив у своїх придорожніх нотатках запис: "...до церкви Архангела Михаїла кладу золотий". Наприкінці ХVІІ ст. церква була оточена кам'яним муром. Місцерозташування Михайлівської церкви приблизно співпадає з сучасними садибами по Михайлівському провулку, 6 і 8. В публікаціях XIX ст. згадується, що в ті часи на цих садибах траплялися прикопані землею людські кістки. Власник однієї з садиб, на прізвище Пржеборовський, навіть поставив в своєму саду хрест, щоб відзначити цим місце церкви та цвинтаря. В XIX ст. майдан був відомий серед кам'янчан "їстивним базаром" - тут просто на очах покупців варився ароматний український борщ, пеклися пиріжки і коптилася ковбаса. Продавці час від часу не могли впильнувати свого товару від зазіхань дрібних злодіїв та бродячих кам'янецьких собак.

Сьогодні на майдані вже нічого не нагадує ані про адміністративний центр руської общини, ані про гомінкий "Обжорний базар". Забудова майдану значною мірою була пошкоджена в роки Великої Вітчизняної війни. З давніх споруд в північній частині майдану збереглися укріплення Верхньої Польської брами, головним оборонним елементом якої була Кушнірська башта. Башта відома також під назвами Баторська, Королівська, Коронна. З боку міста в мур вмонтована плита з надписом: "1585 Влаштовано королем польським Стефаном Баторієм, реставровано і розширено королем польським Станіславом Августом 1785". Відомо, що в спорудженні башти брав участь відомий італійський фортифікатор, придворний архітектор короля Стефана Баторія - Рудольфіно де Камеріно. У 80-ті р.р. ХVІІІ ст. реконструкція всього комплексу проводилась під керівництвом скарбія Червоноградського Стефана Маковецького за участю архітектора Яна де Вітте. Після реконструкції башта стала семиповерховою, на її бокових фасадах з'явилися прибудови трапецеподібної форми у вигляді контрфорсів. В прибудові з західного боку влаштовані в'їзні ворота, які отримали назву "Вітряна брама", оскільки протяг в ній часто зривав капелюхи з подорожніх. Протягом другої половини XIX ст. башта знаходилась в розпорядженні військового гарнізону. В 1928 році Постановою РНК УРСР башта внесена в перелік пам'яток, що знаходяться під охороною держави. В кінці 50-х років нашого століття на пам'ятці проведено першу чергу ремонтно-реставраційних робіт. Башта в плані має форму підкови. Вхід розташований на південному фасаді. В архітектурі башти збереглися елементи декору, виконані з білого каменю: вінчаючий карниз, віконні і дверні обрамлення, машикуль. Внутрішні стіни з арочними проходами створюють цікавий інтер'єр.

Вітряна брама суцільним кам'яним муром з'єднувалася з Турецькими бастіонами. Це досить значна за об'ємом арочна споруда, що має чотири прогони. Укріплення в цьому місці, надзвичайно зручному для обстрілу дороги, що веде в місто, існували і раніше. Захопивши Кам'янець в 1672 році, турецькі завойовники вдосконалили укріплення, використавши для цього камінь з поруйнованого монастиря домініканок. Кам'янчани з іронією називали ці укріплення "дівочими горщиками". На кресленнях вони відомі під назвою "форта Дальке" - німецький фортифікатор Христіан Дальке в середині ХVІІІ ст. брав участь в укріпленні північного оборонного рубежу. На початку XIX ст. за проектом інженера-полковника Д.Мелещенова на бастіоні була побудована провіантна крамниця, пізніше пристосована під міський театр.

Нині на південно-східному наріжнику Руського ринку розпочато відбудову трьох будинків, зруйнованих в роки війни, а в 1950-ті роки розібраних. Відбудову будинків проводять приватні замовники за проектом, розробленим архітекторами з кафедри реставрації університету "Львівська політехніка" - Ю.ДУБИКОМ, Ю.ДИБОЮ, О.АНТОНЮКОМ. Відновленню будинків передували детальні історико-архівні та натурні дослідження, які проводились науковцями національного історико-архітектурного заповідника. В ході досліджень з'ясовано, що в цій частині майдану існувала забудова ще в середині XII ст. В "Описі Кам'янця 1700 року" будівлі в цій частині позначені терміном "дом" - це були здебільшого одноповерхові будинки, покриті двосхилим дахом з трикутними щипцями на головних фасадах. Найбільш значні реконструкції будинків сталися після пожежі в 1896 році. До початку нашого століття будинки були перебудовані в еклектичному стилі, і об'єднані в одну садибу, власником якої став В.Беньковський. При розгляді проекту на реставраційній раді при дирекції НІАЗу було запропоновано відтворити будинки на період середини XIX ст. з пристосуванням під приватне комфортабельне житло з використанням перших поверхів під офісні приміщення.

Бо відбудова житлових будинків - це перший крок до регенерації Руського ринку. Хоча цей майдан знаходиться на околиці Старого міста, в містобудівній структурі Старого міста він відіграє надзвичайно важливу роль. Відновлення житлової забудови майдану, як і реставрація Верхньої Польської брами, є складовою частиною "Комплексної програми регенерації заповідника".

Ганна КІВІЛЬША
Кам'янець-Подільський вісник, 13 червня 1998 р.