Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Т. СИС, краєзнавець.
"Кам'янець-Подільський вісник", 4.09.1990

Рятуймо воду, сестри!

Старожили пам'ятають, що Кам'янець був обдарований чудовими водами щедро і пребагато. Ряд мінеральних джерел напував і лікував нас із роду в рід століттями. Де ж вони зараз, ті благодатні кринички? Де?

Щастя для наших вод, що знайшовся такий чоловік як Латер, який організував підприємство по випуску мінеральних вод і цим врятував нам Ричевку чи Жабенвасер (так називали колись це джерело). Воно віками лікувало наших дідів. Над ним вознесли кам'яну призму з хрестом. То був прояв людської вдячності щедрій криниці. Та де ж та пам'ятка сьогодні?

На Карвасарах біля церкви, при самісінькім потоці був льошок над джерельцем. Стіни цієї нехитрої споруди рятували дорогоцінні води від розливів Карвасарки і дощів. Льошок густо був покритий маленькими образками, хрестиками та трикопійковими монетами, підв'язаними нитками. Перші сліди залишали християни, вдячні воді за вилікувані очі, за вилікування від ран і наривів, за чарівну красу чистих дівочих облич. Другі дарунки підносили воді іудеї та мусульмани за те ж саме.

Жоден п'яниця, жоден злодій не посягнув на ті гроші – дари. То була б найбільша образа і приниження самого себе.

На Підзамчі, у яру дзюркотіла малесенька стрічка джерела – "Крапавка". Але кругом неї було прибудовано терасу з басейном і сходи на гору та вглиб яру. Тут збиралась цілюща вода для хворих шлунком. Щоденно тут були черги. Тепер на місці тераси і капітальної будови басейну лиш ледь помітна ямка з болотцем.

На межі Польських фільварків і парку імені Леніна була численна кількість водних джерел. Вони зливались у величезний басейн, відкіль водовози цілими днями набирали діжки води і розвозили по Старому місту. Тепер лиш мокрі скелі-кручі свідчать, що тут були безмежні потоки неповторних вод. На цій воді працювала і лазня Лозінського на Польських фільварках. Кому шкодило і було на заваді джерело, що вибивалось з-під пагорба, на якому стояла Олександро-Невська церква? А Гунська криниця, яка увійшла в історію міста! Тепер і вона знищена...

Кам'янець з віків умів шанувати джерела, бо на острові не було достатньо води.

Міщани прагнули віками про вихід до тих величезних просторів, які формувались джерелами на лівому березі Смотрича. Коли ж збудували Новий міст, то весь Новий план покрився криницями, а що вже базар - то був ними засіяний. Ніхто би не повірив, що настане пора, коли ми самі почнемо нищити це багатство неоціненне.

Почалося все в 20-их роках. З наказу райпарткому комсомол узявся знищувати ті джерела, над якими були хрести та ікони. Першою жертвою стала Карвасарська криничка, яку так любило жіноцтво за даровану нею красу.

Розвалили льошок, забили камінням джерело, зверху все розрівняли і сліду не залишилося! Далі пішло як по маслу. Криниці забивали одну за одною. Зникли басейни. Скільки разів проривалось на поверхню джерело з-під Олександро-Невської церкви! Текли струмки аж до Нового мосту.

І цей страшний процес безглуздя триває донині. Невже вигідно було проводити з Дністра водопровід, тратити державні гроші (читай народні)? Так, водопровід потрібен був для технічних потреб, а питною водою можна було б обійтися кам'янецькою: чистою, гожою, джерельною.

Доцент сільгоспінституту Бабанський хворими ногами обходив усі околиці міста, по горбах і узгір'ях, збирав аналіз кам'янецьких джерел, намагаючись захистити їх від знищення. Йому ніхто із керівників ніякої допомоги не подав.

Коли з цим звертались кам'янчани до керівників міста, то у відповідь одержували лиш образи. Ні, товариші "колишні"! Не нас ви ображали, а ганьбили самих себе. Це довела та гірка година, коли струїли Дністер. Мучились люди і все живе з ними. У ті дні Кам'янець добре відчув, що важить відсутність криниць! І старі, і молоді милувалися колись входом у парк імені Леніна біля банку, тією чудовою цівкою води, яка співала багатьом поколінням свою чарівну однотонну мелодію. Як старалися учні будівельного технікуму прикрасити те джерело! Під керівництвом викладача М.Масловського вони без усякої оплати оформляли цей вхід і джерело.

Мінялись керівники міста, мінялось ставлення до криниць. Забили і це джерельце. Забивають бездумно не лише саму воду, але і святі традиції, які зв'язані пам'яттю поколінь. Хворих у місті не меншає, навпаки. І важко, коли людина при пекучій спразі не має до уст росиночки джерелової, краплинки гожої води! Та й Смотрич наш, колись прозорий, перетворили ми на багно.

Жіночки, ви берегині родинного вогнища і здоров'я сім'ї! Вам, матерям, треба стати першими на боротьбу за наші криниці, за врятування чистих вод. Рятуймо воду, сестри!