Будзей Олег. Подолянин. - 2006. - 28 квітня. - С. 5.

28 квітня - Всесвітній день поріднених міст

ЩО В ІМЕНІ ТОБІ МОЇМ?..

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Тисячі зримих і незримих ниточок зв'язують Кам'янець-Подільський з іншими містами нашої планети - як в Україні, так і за її межами. З деякими містами в нас підписано відповідні договори про дружбу й співпрацю, цим самим ці міста стали нашими офіційними друзями-партнерами, з деякими нас пов'язують давні дружні зв'язки, але з цими містами офіційно ми не маємо жодних угод. Є також цікаві історичні паралелі, які спонукають уважніше придивитися до деяких поселень на нашій строкатій планеті. А ще маємо цікаві пропозиції та варіанти на майбутнє.

УКРАЇНСЬКІ ПОБРАТИМИ

Сьогодні Кам'янець-Подільський на рівні обміну досвідом підтримує контакти з багатьма українськими містами. Серед них Комсомольськ і Кременчук у Полтавській області, Бердянськ у Запорізькій, юне місто чорнобильців Славутич, розташоване в Чернігівській, але підпорядковане Київській області. Від квітня 2001 р. частим гостем Кам'янця є міський голова Прилук Чернігівської області Микола БАБІЙ. Але якщо брати до уваги тільки договори про співпрацю, то в Кам'янця є всього-на-всього два повноцінні партнери - Київ і Хмельницький.

7 грудня 2001 у Києві міські голови Кам'янця-Подільського й Києва Олександр МАЗУРЧАК і Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО підписали угоду про встановлення партнерських зв'язків між двома містами - останньою столицею Української Народної Республіки та нинішнім головним містом незалежної України. 24 лютого 2002 р. київський мер відвідав Кам'янець. А невдовзі з Києва прибули в подарунок машини - стіттєзбиральна та швидкої допомоги, приїхали столичні фахівці, щоб допомогти зрушити з мертвої точки будівництво кам'янецької тролейбусної лінії. Але 31 березня 2002 р. на виборах до Верховної Ради України Омельченкова "Єдність" у Кам'янець-Подільському виборчому окрузі №192 зібрала тільки 0,43 відсотка голосів. Відтоді і затихла мова про кам'янецький тролейбус. Від квітня 2006 р. Києвом керує новий мер - Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ. Можливо, варто поговорити з ним про поновлення договору між столицями - колишньою тимчасовою та нинішньою реальною.

Кам'янець-Подільський і Хмельницький - давні друзі-вороги, ще від весни 1941 р., коли обласний центр із Кам'янця несподівано переїхав до Проскурова. Не одне десятиліття кам'янчанам не давала спокою давня образа, особливо коли вони порівнювали фінансові вкладення й відповідні їм темпи розвитку двох міст. Але змінюються часи - змінюються й підходи. Тож 7 квітня 2004 р. у сесійній залі Хмельницької міської ради відбулася зустріч депутатів міських рад Хмельницького та Кам'янця-Подільського, а 7 липня 2004 р. така ж зустріч відбулася в місті над Смотричем. Тоді ж міські голови Микола ПРИСТУПА та Олександр МАЗУРЧАК підписали угоду про встановлення партнерських і ділових зв'язків між містами.

Давні дружні зв'язки пов'язують Кам'янець і Львів. Напевне, варто подумати й про укладання відповідної угоди між містами, що входять до трійки найбагатших на пам'ятки перлин України.

Чимало людських доль-ниточок пов'язують Кам'янець і Умань. Це і грецька красуня Софія ГЛЯВОНЕ, відома в Кам'янці як Софія де ВІТТЕ, а в Умані - як Софія ПОТОЦЬКА. Це і видатний поет, уродженець Кам'янця-Подільського Микола БАЖАН, який шестилітнім хлопчиком переїхав до Умані - нового місця військової служби батька. Поєдналися ці два чудові міста і в долі художника Збігнєва ГАЙХА, який народився в Умані, але вже піввіку живе й працює в місті над Смотричем. А ще 28 січня 1966 р. у Кам'янці-Подільському учасники зборів міського партійно-господарського активу ухвалили викликати Умань на змагання між містами. Тож у соціалістичних зобов'язаннях Кам'янця на 1966, 1967, 1968 рр. світився обов'язковий рядок: "Беручи на себе ці високі зобов'язання, викликаємо на соціалістичне змагання трудящих міста Умань". Сьогодні Умань могла би стати ще одним українським другом-партнером Кам'янця.

ЗАРУБІЖНІ ДРУЗІ

Кам'янець-Подільський має 14 міст-побратимів із дев'яти країн. Найбільше їх у Польщі - аж 6: Таргувек (у Варшаві), Краків, Ґлоґув, Перемишль, Каліш, Санок (місто та повіт). По одному дружньому місту ми маємо в Китаї - Сучжоу з провінції Цзянсу (контакти від 2003 р.); у Литві - Укмерге (дружба зародилася ще 1991 р.); у Білорусі - Полоцьк; у Молдові - Єдинець (з обома містами угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003 р.); у Румунії - Залеу (2003 р. підписано протокол намірів); у Словаччині - славне гірськолижним туризмом містечко Долни Кубін (18 червня 2004 р. договір про побратимство й співпрацю підписали мери Любомир БЛАГА й Олександр МАЗУРЧАК); у США - Атенс (1999 р. започатковано співпрацю в рамках українсько-американської програми "Партнерство громад"); у Росії - Мічурінськ (співпрацю закладено в радянські часи). Цього року заплановано укласти договори про співпрацю Кам'янця з містами Росії та Вірменії. Наприкінці червня офіційна кам'янецька делегація відбуде до Лівану для підписання договору про партнерство з містом Тір.

У радянський час ми надзвичайно міцно дружили з болгарським Тутраканом. Настільки міцно, що 23 квітня 1986 р. перший секретар Тутраканського комітету Болгарської компартії Василка Ганєва Маринова стала почесним громадянином Кам'янця. Відповідно почесним громадянином Тутракана став тодішній лідер кам'янецьких комуністів Володимир КОЗЛОВ. Про дружбу з болгарами засвідчували й назви наших крамниць - "Тутракан" і "Добруджа".

14 січня 1992 р. до Кам'янця-Подільського прибув перший гуманітарний вантаж із німецького міста Вісбаден. Згодом було створено товариства "Кам'янець-Подільський - Вісбаден" і "Вісбаден-Шірштайн - Кам'янець-Подільський", а 2001 р. ініціаторка допомоги Марія фон ПАВЕЛЬЦ-ВОЛЬФ та керівник товариства "Коло друзів, які допомагають людям у біді" Петер КЕЛЛЕР стали одними з перших кавалерів міської відзнаки "Честь і шана". Але найцікавіше те, що між Кам'янцем і Вісдаденом досі немає договору про дружбу й партнерство.

КОЛИ ВАРШАВСЬКА ПРАГА БУЛА КАМ'ЯНЕЦЬКОЮ

Район Варшави Таргувек, з яким ми дружимо, лежить на правому березі Вісли. А, взагалі, всю правобережну частину Варшави називають Прагою. Її поділено на два адміністративні райони - Північну Прагу (Прага Північ) та Південну Прагу (Прага Південь). Таргувек є складовою частиною Північної Праги, а його південним сусідом є... Прага - та маленька історична Прага, яка подарувала свою назву всій великій правобережній частині Варшави. Колись ця маленька Прага була селом на правому березі Вісли, яке лежало навпроти лівобережної Варшави. Кам'янецький історик Сергій ТРУБЧАНІНОВ, якому 1994 р. випала щаслива нагода плідно попрацювати в польських архівах, зокрема - в Головному архіві давніх актів у Варшаві, встановив цікавий факт: близько двох століть - з кінця XVI до кінця XVIII - частиною Праги володіло Кам'янецьке римсько-католицьке біскупство. За цей час вона з невеличкого села перетворилася в розвинуте, як на ті часи, місто.

Кам'янецька катедра хоча й вважалася однією з найубогіших серед польських римо-католицьких єпископських столиць, усе ж мала в XVI ст. досить великі маєтності. До них входили і пустки між Мурафою і Мурашкою на крайньому сході Подільського воєводства, зокрема й Карчмазівська волость. До Метрики Коронної було внесено таку характеристику цієї волості: "давала надто малий дохід, бо розташована за Баром і відкрита для ворожих нападів, тому й населення її надзвичайно мале й ненадійне, адже переходить із місця на місце". З огляду на це у 70-х роках XVI ст. кам'янецький біскуп Мартин БЯЛОБРЖЕСЬКИЙ вирішив обміняти Карчмазівську волость.

Достеменно невідомо, як відбувся цей обмін. Дослідження Сергія Трубчанінова засвідчують, що мотиви відмови кам'янецького біскупа від Карчмазівської волості можуть бути дещо іншими, ніж викладені в записі до Метрики Коронної: все відчутнішою ставала загроза з боку сусідів-магнатів Яна ЗАМОЙСЬКОГО та Ієроніма ЯЗЛОВЕЦЬКОГО, які прагнули збільшити свої володіння. Тож за цих умов, як зазначає дослідник, "тихою гаванню здавалася маленька Прага, яка до того ж розташовувалася поруч із новою столицею Речі Посполитої - Варшавою".

Перетворення села на місто збільшувало доходи його власників. Особливо, якщо таке село розташовувалося у вигідному місці - на перетині торгових шляхів. Тому закономірно, що Прага, яка розкинулася на правому березі Вісли, через яку добиралися до Варшави зі Сходу, стала містом. Локаційний акт на заснування міста Праги було надано 25 липня 1634 р., коли кам'янецьким біскупом був Павло П'ЯСЕЦЬКИЙ.

У підтвердній грамоті польського короля Августа III, виданій у Варшаві 5 квітня 1739 р., згадується, що локаційну грамоту вперше було підтверджено на прохання кам'янецького біскупа Михайла ДЗЯЛИНСЬКОГО королем Владиславом IV 10 лютого 1648 р. Пізніше привілеї Праги скріплювали підписами королі Ян Казимир - 13 березня 1649 р., Михайло ВИШНЕВЕЦЬКИЙ - 24 квітня 1671 р., Август II - 21 червня 1701 р.

Жителі тієї частини Праги, що належала кам'янецькому біскупству, постійно відчували заступництво з боку єпископів. Так, на прохання біскупа Веспасіана ЛЯНЦКОРОНСЬКОГО 13 липня 1674 р. король Ян СОБЕСЬКИЙ видав універсал, в якому військовим наказувалося не чинити "тягарів" жителям Праги. 31 січня 1677 р. схожий універсал видав коронний гетьман Дмитро ВИШНЕВЕЦЬКИЙ. У цих актах особливо підкреслювалися привілеї братства, що діяло при храмові Найсвятішої матері Божої Лоретанської.

Ще один цікавий документ вдалося виявити Сергію Трубчанінову в Головному архіві давніх актів. Це копія ординації кам'янецького біскупа Миколи ДЕМБОВСЬКОГО від 10 березня 1748 р. для міста Праги в справі прав і обов'язків її мешканців. "Усім і кожному зокрема, кому про те потрібно знати", біскуп своїм листом повідомляв: бажаючи не тільки примноження добра Кам'янецького єпископства, але й "обивателів", які там мешкають, він, аби пражани могли міським правом із вольностями вічно користуватися, надав на те особливі привілеї.

Біскуп указував, як, згідно з привілеєм магдебурзького права, пражани повинні були формувати бурмістровий і війтівський уряди. Так, на посаду бурмістра жителі міста Праги повинні були обирати з "двох мужів добрих, у Празі осілих, доброчинних, вірних римського костелу, що досвідчені в магдебурзькому праві". Вибори мали відбуватися в точно визначений термін - у день святого Бенедикта (21 березня).

В ординації зазначалося, що необхідно спорудити ратушу - будинок для міського уряду. Підкреслювалося, що в місті діє тільки міська юрисдикція. Духовенство й шляхта не мали права - під загрозою штрафу - продавати міські землі. Оскільки важливою частиною доходів від міст були різноманітні торгові збори, біскуп не обминув увагою і цього питання. Так, в ординації наголошувалося, що ярмарки повинні були відбуватися згідно з королівськими привілеями. Торгові збори "на вічні часи" мати йти на підтримку ратуші та на інші міські потреби.

Тривалий зв'язок між Кам'янцем і Прагою розірвався в результаті поділів Польщі. Коли 1795 р. за наказом Катерини II було ліквідовано кам'янецьку римо-католицьку дієцезію (її перетворили на "летичівську дієцезію"), єпископ Адам КРАСІНСЬКИЙ виїхав до Праги. Місто на той час було окуповане Пруссією, уряд якої відмовився визнати юрисдикцію кам'янецького біскупа над частиною Праги.

Як бачимо, Кам'янець-Подільська дієцезія сьогодні може вимагати повернення собі не тільки будинку Кам'янець-Подільської міської друкарні (де в 1782-1793 рр. розміщувалася католицька семінарія), а й навіть... шматочок Варшави.

ТЕЗКИ

Кам'янець-Подільський має кількох тезок. Серед них місто Кам'янець у Брестській області Білорусі, районний центр на річці Лісна - правій притоці Бугу. На відміну від нас, білоруси достеменно знають, хто й коли заснував їх Кам'янець. Це 1276 р. зробив волинський князь Володимир-Іван Василькович (син Василька Романовича - рідного брата Данила Галицького). Ось що під 1276 роком записано в Руському літописі: "Князь тоді сам поїхав із боярами і слугами, і вподобав місце те над берегом річки Лосни, і розчистив його від лісу. А потім поставив він на нім город і нарік його ім'ям Каменець, тому що земля була кам'яна". По смерті князя (10 грудня 1288 р.) літописець відзначив: "...а за Берестієм поставив город на пустому місці, що називається Лосна, і назвав його ім'ям Каменець... Спорудив він також у нім башту кам'яну, заввишки сімнадцять сажнів, гідну подиву всіх, хто дивиться на неї, і церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне...". Статус міста Кам'янцю надано 1983 р. (до того це було селище міського типу; в часи Російської імперії - містечко Кам'янець-Литовський Брестського повіту Гродненської губернії). Упродовж 1972-2004 рр. населення Кам'янця зросло від 5,1 до 7,6 тисячі мешканців (пік припав на 1991 р. - 8,3 тисячі). Серед пам'яток архітектури виділяються Біла Вежа XIII ст. (в ній влаштовано філію Брестського обласного краєзнавчого музею), домініканський костел XVI-XVIII ст. Є в Кам'янці і пам'ятник князю - засновнику міста. Історію Кам'янця вивчає білоруський краєзнавець Георгій МУСЕВИЧ. Кілька років тому він запропонував встановити історико-культурні зв'язки двох міст - білоруського Кам'янця та українського Кам'янця-Подільського.

На Далекому Сході Росії на півдні Хабаровського краю (в 73 км від Хабаровська) є село Кам'янець-Подільськ. Розташувалося воно на річці Хор - правій притоці Уссурі, неподалік від Транссибірської магістралі. Оточує село мальовнича тайга. Кам'янець-Подільськ заснували 1911 р. переселенці з Поділля Іван ДЗЮБА, Мартин ОСАДЧУК та інші, які одностайно вирішили назвати село на честь адміністративного центру рідної губернії. У радянський час це було бригадне село радгоспу, який спеціалізувався на вирощуванні овочів.

Поселення Кам'янець-Подільський є і в Пермській області Росії. Розташувалося воно на правому березі річки Сіва - правої притоки річки Обва, яка є правою притокою Ками. Найближча залізнична станція біля Кам'янця-Подільського - Верещагіно. Непогано було би налагодити зв'язки з обома російськими тезками нашого міста.