Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ЩОДНЯ О ДВАНАДЦЯТІЙ

Старовинний красень Кам'янець-Подільський з його мальовничими околицями і багатьма архітектурними пам'ятками - гордість нашого краю. Хто хоч раз побував у місті і збагнув душею велич сивої давнини, що проглядає з кожного закутка Старого міста, того назавжди зачарує воно. Привітні кам'янчани охоче вкажуть дорогу до ратуші й Вірменського колодязя, порадять відвідати Стару фортецю. А останнім часом вони все частіше з ледь прихованою гордістю запитують: "А ви орган чули? Обов'язково послухайте. Щодня о дванадцятій".

Масивна споруда кафедрального костьолу з височенним мінаретом, прикрашеним статуєю мадонни, постійно привертала увагу як архітектурна пам'ятка. Тепер це філіал Кам'янець-Подільського музею-заповідника. Популярність його особливо зросла після реставрації старовинного органа та відкриття тут концертного залу.

Могутню хвилю звуків чути ще надворі. Орган... Хто не схилиться перед красою звучання цього унікального музичного механізму, цього багатого і досконалого колективу інструментів? Ви мрієте послухати пастуший рожок? Будь ласка. Гобой? Ось він. Грізні голоси труб і тромбонів? Оксамитовий тембр віолончелей? Вони теж тут. Коли ж почуєте ансамбль цих інструментів, то будете просто вражені гігантським натиском звучання.

Виготовлений ще в 1857 р. віденською фірмою, Кам'янець-Подільськнй орган був реставрований у 1977-1978 роках майстрами республіканського реставраційного управління Естонської РСР під керівництвом X. Крийзи та при допомозі професора Київської консерваторії А.М. Котляревського. До найбільших органів він не відноситься, бо має лише 972 труби, 2 клавіатури і 20 регістрів. (Орган знаменитого Донського собору має 6768 труб, 5 клавіатур та 127 регістрів). Зате Кам'янець-Подільськнй орган на 25 років старший від органа Донського собору, і знаходиться в майже ідентичних з ним дуже добрих акустичних умовах. Звуки органа чудово гармонують з декоративною пластикою внутрішнього і зовнішнього оформлення кафедрального костьолу.

Концерт починається опівдні. Слухачі заздалегідь влаштовуються в кріслах і напружено чекають початку. Слухають уважно. У паузах не аплодують - це порушило б відчуття урочистості. Лише коли розтане десь під куполом відлуння заключних кадансів, зал вибухає щирою бурею оплесків. Тоді на хорах, де розташований орган, з'явиться перед слухачами тендітна жіноча постать. Органістка вклоняється, її обличчя схвильоване, думки далеко - у світі звукових мрій. За мить вона опановує себе і вдячно посміхається. Це Ганна Мокрова, солістка Хмельницької філармонії, органістка Кам'янець-Подільського музею-заповідника.

Ганні Леонівні пощастило у навчанні. В Київській консерваторії наставником у неї був відомий вітчизняний органіст, вчений, знавець органобудівничої справи А.М. Котляревський. Людина великої творчої наснаги, він виховував у своїх учнів широту мистецького кругозору та почуття відповідальності за рівень професіоналізму. "Грайте з постійним відчуттям краси і міри. Не забувайте про людей; що сидять у залі", - ці слова вчителя стали, дороговказом для Мокрової.

Гарним дарунком долі для Ганни Леонівни було й стажування у Братіславі - цю можливість вона одержала після відмінного закінчення консерваторії. "Велике щастя працювати з людиною таких енциклопедичних знань, яким є доктор Ф. Клінда", - згадує Мокрова про блискучого виконавця і вченого, автора нещодавно надрукованої капітальної праці "Органна інтерпретація".

Цього року Мокрова розпочала черговий концертний сезон. Виступає з концертами і одночасно продовжує репетиції. Ще йдуть ремонтні та реставраційні роботи в музеї, а Ганна Леонівна щодня приходить у прохолодний, просторий зал Кам'янець-Подільського музею-заповідника. Знову і знову торкається клавіатури, вслухається, насолоджується і шукає, обмірковує, знову вслухається, грає - щиро, самовіддано, бо переконана, що людям, як і їй, потрібна музика. Не як розвага, а як облагородження душі.

Що включити до концертних програм? Слухачі щодня інші - обрати одну-дві програми з популярних п'єс, нескладних для сприйняття, і успіх забезпечений. Нерідко виконавці йдуть саме цим шляхом легких перемог, забуваючи про свою відповідальну виховну місію. Та він - не .для Мокрової. Близько десяти концертних програм опрацювала вона останнім часом, включила в репертуар цілий ряд складних, вершинних у розвитку органної літератури творів, таких як Токката та фуга ре-мінор Баха, Фантазія та фуга на тему BACH Ліста. Мокрова грає твори старовинних майстрів - німця Букстехуде, англійця Перселла. француза Клерамбо, музику композиторів-ромавтиків XIX століття Мендельсона та Франка, радянських композиторів А.Калниня, М.Колесси, О.Янченка. Та основу репертуару складає все ж музика Баха - неперевершеного класика органної музики.

Від концерту до концерту, від сезону до сезону шліфується майстерність органістки, більшої опуклості і рельєфності набирають музичні образи, відточується техніка. Запам'ятовуються у її виконанні ніжні, прозорі фарби звучання Сіціліани Вівальді, динаміка контрастів та напружений розвиток музичної дії Фантазії А. Калниня, сувора логіка та емоційна стриманість окремих фуг Баха.

- Гра на органі, - розказує Ганна Леонівна, - процес складний і вимагає значного напруження сил. Адже тут не лише мануали - ручні клавіатури, подібні до фортепіанних, а й педаль з трьома десятками клавіш для ніг. До речі, у нещодавно знятому фільмі "Орган співає", який скоро вийде на екрани, є цікавий кадр - "танець" на клавіатурі для ніг, що добре розкриває процес гри органіста.

Латинське слово "орган" означає "інструмент". Його винайдення приписують Ктезібію з Александрії. Орган був відомий ще древнім грекам, єгиптянам та римлянам. У VII столітті церква ввела його для супроводу хору під час богослужіння. Однак на Русі орган використовували як світський музичний інструмент. У Києві на стінах Софійського собору в центрі великої фрески "Музиканти і скоморохи" зображений пневматичний орган. Отже, у X-XI століттях тут його вже знали. Найінтенсивніше поширювався орган в Європі у XVI - XVIII століттях. В XIX столітті органне мистецтво поступилося іншим, але в наш час знову відроджується.

Зросли духовні потреби сучасного слухача. Саме завдяки цьому відбулося повернення до органної музики. Відкриття органного залу в Кам'янці-Подільському здійснено за ініціативою Хмельницького обласного управління культури та адміністрації музею-заповідника. Постійне звучання тут класичної музики сприяє вихованню художнього смаку у слухачів, розширює уявлення про прекрасне, наповнює серйозним змістом хвилини відпочинку. Проте можливості органа використовуються поки що не до кінця. Цікаво й повчально було б послухати виконавців з Києва, Москви чи Прибалтики - здається, ще жоден гастролер не завітав до Кам'янця-Подільського. Епізодично в концертах брали участь учні та викладачі Кам'янець-Подільської дитячої музичної школи, Хмельницького музичного училища. Добре була б, якби це стало традицією.

Базу органного залу можна використати для проведення тижнів музики для дітей та юнацтва. Тут можна проводити фестивалі старовинної музики за участю професійних виконавців та ансамблів різного складу. Проблема залучення, завоювання та виховання аудиторії - нині одна з найбільш важливих. Доречно зазначити, що, перш за все, слухачеві потрібне слово музикознавця. Поява в міських і районних відділеннях товариства "Знання" музикознавчої лекції була б дуже доцільною.

Кам'янець-Подільський органний зал вступив у шостий концертний сезон. Органісткою опрацьовано програми тематичних концертів "Бах та його епоха", "Бах і романтики", "Бах і радянська музика", якими вона відзначатиме знаменну дату - 300-річчя з дня народження Баха. З допомогою професора А.М. Котляревського Ганна Леонівна готує матеріали для тематичної виставки про історію органа - з моменту винайдення до наших днів. Нові плани артистки пов'язані з якомога повнішим використанням ансамблевих можливостей органа. Одне слово, концертний сезон обіцяє слухачам чимало нового і цікавого.

Бєлова Є.
Щодня о дванадцятій // Радянське Поділля, 1984. - 16 червня.