Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 5 грудня 2003 р.

СЕРЕД ПОЛЬСЬКОГО РИНКУ

У попередньому числі "Подолянина", розповідаючи про Польський ринок, ми вже згадували про забудову в центрі майдану. Сьогодні ж детальніше розкажемо про неї.

Майдан Польський ринок мав багату та строкату внутрішню забудову - своєрідний середринковий квартал, від якого до наших часів "дотягнули" тільки три будівлі: ратуша, міська (вірменська) криниця та житловий будинок XVIII ст. (сучасний №3), перепланований і добудований угору після визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Решту будинків кварталу, зруйнованих під час війни, після війни було розібрано.

Уже на мідьориті Кипріяна Томашевича 1673-1679 pp. ми бачимо окремий квартал у центрі майдану. Опис Кам'янця-Подільського 1700 р. зафіксував у межах цього кварталу 20 садиб-ділянок. Люстрації (описи) міста 1734 р. і 1739 р. налічують уже по 30 садиб у центральній частині ринку, а згідно з планом Кам'янця 1773 р., тут було 32 садиби. Опис 1789 р. вказує на 23 садиби, з них 15 домів, 5 кам'яниць, по одній кам'яничці, дворику та домику.

Середринковий квартал (означений під №35 на плані міста, "височайше" затвердженому 1872 р.) мав форму прямокутника, південно-західний ріг якого займала ратуша. Сильно витягнутий на північ, квартал був приблизно вдвічі довший, ніж ширший. А сучасний будинок №3 приблизно відповідав його північно-східному рогу (приблизно, бо квартал мав ще невелике продовження на північ). Отож, якщо сучасний кам'янчанин захоче уявити, як колись (ще до Великої Вітчизняної війни) виглядав цей середринковий квартал, він може, уявно сполучивши відрізком ратушу та будинок №3, уявити прямокутник з такою діагоналлю та нацвяхувати його на північ і на схід від ратуші будинками. При цьому міська (вірменська) криниця зостанеться збоку - поза кварталом.

Середринковий квартал мав два провулки, назви яким дала міська дума 15(27) лютого 1900 p., а через два роки затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Менший провулок, який йшов із заходу на схід - практично по центру кварталу, називався Центральним. Удвічі довший провулок, який зигзагами тягнувся з півдня на північ і проходив з тилу ратуші, називався Ламаним. Кажуть, що до Першої світової війни в цих вузьких і темних провулках можна було продати та купити все, що душа забажає, причому в будь-яку пору дня та ночі. Ці місця народ називав поповими дірами, а то й зовсім непристойними словами.

Коли 1874 р. відкрили Новий міст, базар з Центрального майдану перекочував на Новий план. Тож на його місці на схід і на південь від середринкового кварталу влаштували сквер. На сході, між середринковим кварталом і Суконкою, був великий сквер, а на півдні, між середринковим кварталом і Біржею, - малий. Відповідно утворилися: вулиця - між кварталом №35 і великим сквером, провулок - між кварталом №35 і малим сквером. 15(27) лютого 1900 р. міська дума теж дала їм назви (які через два роки було затверджено). Вулиця вздовж східного боку кварталу стала називатися Наришкінською, а провулок уздовж південного боку кварталу - Чинбарним (російською - Кожевенным). Отже, в назві провулку уважили кам'янецьких чинбарів (ремісників, які чинять, обробляють шкіри), а в назві вулиці - відомий російський дворянський рід.

СхемаДворянський рід Наришкіних, як вважають, походив від кримського татарина Наришка, який 1463 р. виїхав до Москви. Рід набув сили, коли 19-річна красуня Наталія Кирилівна Наришкіна 1671 р. стала дружиною російського царя Олексія Михайловича. Їх син, що народився наступного року, згодом став першим російським імператором - Петром І. Від двоюрідного дяді цариці Наталії походив Олександр Олексійович НАРИШКІН (народився 1839 p.), який у 1892-1893 pp. був подільським губернатором у Кам'янці-Подільському, після чого став у Петербурзі товаришем (тобто, заступником) міністра землеробства та державного майна. Тож у кам'янчан були всі підстави одну з вулиць Старого міста назвати Наришкінською.

Єдине, що сьогодні залишилося від Наришкінської вулиці, це згадуваний будинок №3: на Наришкінську вулицю виходили вікна східного фасаду цього, тоді ще двоповерхового, будинку.

Як бачимо, колись ратуша не була такою одинокою, як сьогодні. Поруч з нею стояли будинки. Разом з ратушею вони утворювали вулицю. І називали ту вулицю, що проходила вздовж західної сторони середринкового кварталу, Рибною. Адже тут, у крамничках, завжди можна було купити свіжу рибу.

Назва "Рибна вулиця" була неофіційною. Офіційного статусу вона набула в радянський час. Так, в одному з документів 1935 р. фігурує пожежна каланча (колишня ратуша) з адресою - вулиця Рибна, 18. Отже, щонайменше 9 будинків було в ряду, який утворювала Рибна вулиця. Після війни не стало будинків - не стало й вулиці. І, звісно, вимушено підрихтували адресу ратуші - Центральна площа, 1 (нині Польський ринок, 1).

Тож, підсумовуючи, назвемо всі дев'ять топографічних елементів Польського ринку, які нині стали історією. Із заходу на схід його меридіани послідовно утворювали Шарлотка, Рибна вулиця, Ламаний провулок, Наришкінська вулиця, Суконний ряд. Із півдня на північ його паралелі послідовно утворювали Біржа, Чинбарний провулок, Центральний провулок, Журавльовка.

На південь від Біржі, на захід від Шарлотки, на північ від Журавльовки, на схід від Суконки розташовувалися садиби, які фасадами передніх будинків утворювали великий периметр майдану - своєрідне каре, яке оточувало середринковий квартал з ратушею. А тилове оточення центрального майдану Старого міста створювали: на півдні - Реміснича вулиця, на заході - Францисканська вулиця, на півночі - Гімназичний провулок, на сході - Довга вулиця.