Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 12 березня 2004 р.

ШЕВЧЕНКА
(Продовження, див. початок у "ПОДОЛЯНИНІ" від 5 березня)

Продовжимо подорож вулицею Шевченка. Якщо будинок №26 є пам'яткою архітектури та містобудування національного значення, то розташовані навпроти будинки №35 і №37, в яких тепер розміщуються дві міські дитячі школи - відповідно музична та хорова, є, згідно з ухвалою облвиконкому від 11 грудня 1984 p., пам'ятками місцевого значення. Це колишні інститут щеплення віспи (№35) та лікарня для бідних (№37).

Безплатну лікарню для бідних у місті відкрили 1884 р. при безпосередній участі двох чудових лікарів Юзефа РОЛЛЕ й Едмунда ФАРЕНГОЛЬЦА. Як зазначає в монографії про Ролле Стефанія БАЖЕНОВА, лікарня забезпечувала належний поліклінічний огляд і госпіталізацію хворих, а її неодмінним завідувачем був Ролле. Він утримував заклад власним коштом і коштом друзів-меценатів, забезпечив його необхідним обладнанням, безкоштовним медичним обслуговуванням, ліками, харчуванням хворих. Ініціатива Ролле сприяла й тому, що наявні в місті пункти щеплення віспи перетворили на інститут щеплення віспи.

Під час Першої світової війни в нинішньому будинку музичної школи перебував, як зазначає краєзнавець Сергій ШКУРКО, штаб Південно-Західного фронту. Головнокомандувачами армій цього фронту були генерал від артилерії Микола ІВАНОВ (до 17 березня 1916 p.), генерал від кавалерії Олексій БРУСИЛОВ (до 21 травня 1917 p.), потім дуже недовго (до 10 липня 1917 р.) генерал-лейтенант Олексій ГУТОР, а ще менше (10-18 липня 1917 р.) генерал від інфантерії (піхоти) Лавр КОРНИЛОВ. 7(20) липня 1917 р. штаб Південно-Західного фронту відвідав генерал-лейтенант Павло СКОРОПАДСЬКИЙ, тоді командир 34-го армійського корпусу, а невдовзі (у квітні - грудні 1918 р.) гетьман України. Він мав розмови з генералом-квартирмейстером штабу Миколою РАТТЕЛЕМ, начальником штабу Миколою ДУХОНІНИМ і, нарешті, із новопризначеним головнокомандувачем Лавром Корніловим. Лавр Георгійович настійливо вимагав від Павла Петровича українізувати його 34-й корпус, а через півтора тижні, 18(31) липня, віддав про це відповідний наказ. До речі, у травні 1993 р. місто відвідала донька гетьмана - Олена ОТТ-СКОРОПАДСЬКА.

Після остаточного встановлення в місті радянської влади в цьому будинку розмістився повітовий комітет КП(б)У. З травня 1921 р. до травня 1922 р. його секретарем був поет Іван КУЛИК, який одночасно редагував газету "Червона правда" (виходила з 1 вересня 1921 р. до 11 травня 1922 р.; за 8 місяців побачило світ 200 чисел), викладав історію в інституті народної освіти. І при такій завантаженості ще й писав вірші. Серед них найвідомішим є "Зелене серце". Після Великої Вітчизняної війни до 1954 р. у будинку розміщувався міськком партії.

Музична школа, перш ніж оселитися в будинку №35, пройшла довгий шлях. її ще 1903 р. заснував скрипаль, педагог, диригент, композитор Тадей ГАНИЦЬКИЙ. Тож 2 травня 2003 р. у МБК школа урочисто відзначила сторіччя. А за місяць до цього, 8 квітня 2003 p., міськрада надала закладу ім'я його засновника. Серед найвідоміших вихованців школи співак і композитор Аркадій УКУПНИК (випускник 1967 р.), джазмен Михайло АЛЬПЕРІН (1971 p.), піаністи Юрій КОТ (1981 p.), Євген КАРАФІН (1987 p.), диригент Леся ТИМКОВСЬКА (1975 p.), знаменитий кам'янецький дует Тамара ПЛЮЩ і Петро СИТНИК (1967 p.). Випускники школи яскраво проявили себе не тільки в музиці, але й в інших сферах, як. наприклад, народний депутат України (з 2002 р.) В'ячеслав ДУБИЦЬКИЙ, заступник голови облдержадміністрації Анатолій РОЗДОБУДЬКО, головний лікар центральної районної лікарні Аркадій ФЛАКСЕМБЕРГ. Музичну школу з 1968 р. очолює Анатолій КРАВЦОВ. Викладач по класу скрипки Броніслава СОВТИСИК відома також як співачка (згадайте хіт "Приїжджайте частіше додому"), засновниця Всеукраїнського фестивалю дитячої творчості "Стара фортеця" (перший відбувся 7-8 жовтня 2000 p.).

Розташована по сусідству хорова школа значно молодша: її відкрили 2 січня 1992 р. на базі дитячої хорової капели "Журавлик". Фундатором школи та її незмінним директором є Іван НЕТЕЧА. Перший випуск відбувся 25 червня 1996 р. - свідоцтва вручили 51 дівчині та одному юнакові. До речі, цей юнак - Євген ГЕПЛЮК, успішно навчаючись у Національній музичній академії, вже зарекомендував себе як талановитий піаніст.

Фото В.Сівйолова, "Подолянин"А тепер кілька слів про будинок №33 на розі з вулицею Уральською (на фото).

Він має 4-поверхову центральну частину на розі вулиць і два 3-поверхові крила вздовж кожної з вулиць. Тут раніше був готель "Червоне Поділля" з чайною. Сьогодні в крилі з боку вулиці Уральської розташовується другий корпус міської дитячої художньої школи (перший корпус поруч - Уральська, 2), сюди перебрався перший в області приватний загальноосвітній заклад - ліцей "Антей" (працює в місті з вересня 1994 p., незмінний директор Інна БЛАЖКОВА).

У будинку №41 нині розмістився районний Центр культури та мистецтв. А далекого 1912 р. тут, у будинку Крайза, обладнали кінозал "Гігант" на 200 місць. Його назвали так неспроста, адже проти перших кам'янецьких кінотеатрів, що з'явилися 1901 p., - "Бомонду" (35 місць) і "Міньйону" (25 місць), це, справді, був гігант. Та й "Ілюзіон", відкритий пізніше на вул. Олександрівській (тепер Соборній), мав тільки 100 місць. У радянський час "Гігант" перейменували на "Новий світ". У кінобудці був тільки один кінопроектор французької фірми "Пате". Після кожної частини зупинялися, щоб його перезарядити. 1932 р. під час сеансу загорівся фільм і згорів разом із кіноапаратом.

"Новий світ" на клопотання Всеукраїнського фотокінокомітету від 19 липня 1927 р. перейменували на "Держкіно імені Войкова". Адже незадовго до цього, 7 червня 1927 р., у Варшаві вбили 38-річного повноважного представника СРСР у Польщі Петра ВОЙКОВА. До 1934 р. кінотеатр добудували та перепланували. Перед сеансами грав симфонічний оркестр, яким керував Зденек КОМІНЕК. В апаратній установили два кінопроектори для безперервного показу фільмів.

Під час окупації фашисти демонстрували тут фільми для німецької залоги та 1-2 рази на тиждень - для населення. Під керівництвом юного Вілена ПОВОРІНА підпільна група готувала вибух у залі під час сеансу для командного складу німецької залоги. Але в групу проник провокатор - і в червні 1942 р. майже всіх юних патріотів фашисти розстріляли. На початку 1944 р. гітлерівцям уже було не до кіно: вони в залі кінотеатру тримали коней, а в березні спалили його.

У квітні 1944 р. кінотеатр ім.Войкова тимчасово перебрався в колишній клуб учителів, пізніше - у клуб прикордонників на вул.Ленінградська (тепер Лесі Українки). Кінотеатр на вул.Шевченка відбудували, у січні 1950 р. він запрацював під назвою "Родина". 1961 р. кінотеатр ім. Войкова на вул.Ленінградська реконструювали та назвали "Дружбою", а кінотеатру на вул. Шевченка невдовзі повернули ім'я Войкова.

Середина 1990-х pp. характерна майже повним занепадом міської кіномережі. Для кінотеатру на вул. Шевченка порятунком стало перепрофілювання на районний будинок культури, а згодом центр культури й мистецтв. 11 лютого 1997 р. тут відбулася презентація муніципального оркестру Миколи ТИХОЛІЗА.

У будинку №49, де тепер розміщується міська санепідемстанція, у 1904-1907 pp. юрист ШАТУНОВСЬКИЙ відкрив водолікарню.
Цікаву історію має і будинок №61, де нині працює дитячо-юнацька спортивна школа №1. На перспективному плані забудови міста, датованому 1842 р., тут показано лютеранську кірху. Але спливло аж 56 років, доки цю ділянку таки виділили лютеранській громаді, яка тоді налічувала до 300 чоловік. Громада за три роки збудувала церкву. 1901 р. кірху урочисто відкрили. Однак у 1930-х pp., оскільки парафіян було мало, кірху закрили, а її приміщення використовували як склад. Під час війни будинок зазнав значних пошкоджень. Відкрита в місті у вересні 1951 р. ДЮСШ спочатку тіснилася в приміщенні СШ №2 і тільки 1965 р. розжилася на власне приміщення в колишній кірсі. Найзнаменитіші вихованці спортшколи - футболісти Володимир КАПЛИЧНИЙ (захисник ЦСКА і збірної СРСР) і Володимир БУЛГАКОВ (17 серпня 1969 р. у складі львівських "Карпат" забив переможний гол у фіналі Кубка СРСР).

6 січня 1990 р. місцеві рухівці на вул. Шевченка навпроти ДЮСШ №1 провели перший мітинг на свіжому повітрі (попередній мітинг - перший в історії місцевого Руху - відбувся 10 грудня 1989 р. теж на вул.Шевченка, але в приміщенні МБК). Відтоді на півроку тихий відтинок вулиці напроти ДЮСШ став постійним місцем рухівських мітингів. Зокрема, 20 січня 1990 р. тут мітингом "Збруч - ріка єднання" вперше в радянський час було відзначено в місті День соборності України.

Будинок №65 колись належав зоологові Петру БУЧИНСЬКОМУ - засновникові Товариства подільських природодослідників і природолюбів (1911-1916 pp.), першому деканові фізико-математичного факультету нашого університету (з 1918 р.). У будинку на Шевченківській вулиці професор жив, готувався до лекцій, обдумував наукові праці. Тож у глибині подвір'я будинку, де він жив, Петра Миколайовича і поховали 19 вересня 1927 р. Ще на початку 1960-х pp. тут була могила, навколо неї жива огорожа, а тепер - тільки рівне місце...

Центральний парк культури та відпочинку, що розкинувся майже на 4 квартали вздовж вулиці Шевченка - між вулицями Пушкінською та Князів Коріатовичів, займає 9,8 га. Його заклали наприкінці XIX ст. як Новий бульвар. 15 лютого 1900 р. міська дума висловилася за те, щоб Новий бульвар назвати Пушкінським. Подільська "Просвіта" на чолі з Костем СОЛУХОЮ, заснована навесні 1906 р., на Новому бульварі часто влаштовувала українські гуляння. Перше з них відбулося 3(16) червня 1906 р.

9 квітня 1936 р. міському паркові культури та відпочинку надали ім'я Леніна (це ім'я тихо відпало 1991 p.). З двох пам'ятників, що були в парку, залишився тільки монумент на честь 50-річчя ВЛКСМ, відкритий у жовтні 1968 р. (автори - Сергій ГАЙХ і Семен РОЗЕНШТЕЙН). А пам'ятник Леніну 1991 р. тихенько зняли.

У 1990-х pp. улюблене місце відпочинку кам'янчан стало занепадати. Закрився танцмайданчик (т. зв. "Клітка"). 23 липня 1995 р. згоріло приміщення, в якому була більярдна, а ще раніше вели запеклі поєдинки місцеві шахісти. Улітку 1979 р. у парку сеанс одночасної гри проти двох десятків місцевих шахістів провів майстер зі Львова Віктор ЖЕЛЯНДІНОВ. Єдину поразку йому завдав учитель із Сахкаменя Віктор КУЛИК. Він же й Іван ПЕТРОВ у серпні 1984 р. перемогли міжнародного майстра з Москви Йосипа ВАТНИКОВА, який давав сеанс одночасної гри на 18 дошках.

Дендропарк, що простягнувся вздовж вулиці Шевченка аж до Руських фільварків, має площу 23,7 га. Його заклав на початку XX ст. Кіндрат ПРИХОДЬКО (батько відомих українських діячів Віктора та Олекси Приходьків), який з 1899 р. працював міським садівником. Під його керівництвом робітники, здебільшого хлопці та дівчата з близьких до Кам'янця сіл - Колубаївці, Безнісківці (тепер Абрикосівка) - висаджували дерева.

Наприкінці вулиці - від будинку лісгоспзагу (Шевченка, 30) до вулиці Франка - залишилися сліди редутів, збудованих у 1793-1795 pp. російськими військовими інженерами.