Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

С.Шкурко,
краєзнавець

КАМ'ЯНЕЦЬКА ФОРТЕЦЯ
див. схему фортеці

Фортеця в Кам'янці-Подільському побудована в кінці XII, на початку XIII ст., через 150-200 років, після заснування міста на острові. З самого початку і майже до кінця XV ст. вона уявляла собою феодальний замок, в якому постійно жили удільні князі та бояри.
Замок стоїть на високій скелі. Він має два яруси укріплень. Перший нижній проходить на рівні Турецького мосту. Це укріплення Пригорода. Другий ярус - це, власне кажучи, вже укріплення самої фортеці- з баштами та кам'яними стінами, які стоять на самому високому шпилі скелі.

У 1621 році з західної сторони фортеці, з боку Підзамча, були побудовані земляні укріплення - Новий Замок.

Укріплення Пригорода починались біля самого мосту, який з'єднує Старе місто на острові з фортецею. Тут, біля самого мосту, стояла Червона башта, в якій були ворота, що вели в Пригород (в нижню частину фортеці). На ніч вони закривались залізною решіткою, яка спускалась на ланцюгах з верху башти. Червона башта була побудована в XIII ст.

Праворуч, біля Червоної башти над самою кручею, стояла Нова башта, яку побудував у 1544 році архітектор - Йов Претвіч. Навпроти, через дорогу, з боку Карвасар (Караван Сарая) є підземний хід до підземного бастіону. Цей бастіон розкопувала в червні 1973 року експедиція київських спелеологів на чолі з Марком Міліциним. Червону та Нову башту біля мосту розібрали у 1876 році.

Після 1812 року царський уряд перетворив фортецю на в'язницю. Не доходячи міських воріт фортеці, ліворуч пусте місце. В XIX ст. тут стояла невеличка хатиночка, в якій було караульне приміщення.

Через Міські ворота входимо у фортецю, їх у дні визволення міста від фашистських загарбників з 28 березня по 2 квітня 1944 року захищав танк Т-34 лейтенанта І. Копейкіна з 49-ї бригади 6-го танкового корпусу.

Праворуч темніє Чорна башта. Вона згадується ще у 1494 році. В цій башті у 1672 році, під час облоги міста та фортеці турками, зберігався порох. Начальник артилерії фортеці, чужоземець майор Гетлінг, стурбований невдачами в обороні фортеці під час переговорів з турками підпалив порох і зірвав замок. При цьому загинуло близько 800 чоловік. Загинув і сам Гетлінг та його друг Юрій Володиєвський. В XIX ст. польський письменник Генріх Сінкевич написав історичний роман "Пан Володиєвський", в якому і описав ці події.

Ліворуч стоїть висока Папська башта, або башта Кармалюка, побудована у 1503 році. В ній тричі був ув'язнений Устим Кармалюк.
Між Чорною баштою та баштою Кармалюка до XIX ст. був міцний бастіон, який мав спуск. При допомозі нього на бастіон підіймали гармати, які потім встановлювали на Чорній башті. Цей східний бастіон розібрали, коли фортецю царський уряд перетворив на в'язницю.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959-1960 pp., (в них брав участь і автор цих рядків) під бастіоном була виявлена кімната пушкаря, а поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів виявлено гробницю князів Коріатовичів XIV ст., глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі. А неподалік розкопано підземну в'язницю, в яку садовили шпигунів, засуджених до смертної кари зморення голодом.

Коли йти вздовж мурів на захід, то ми зустрінемо башти Ковпак та Тенчинську. Ці чотириярусні башти побудовані у XV ст. Поруч стоїть Ляська, або Біла башта XVI ст.

За Білою баштою, вже на розі, стоїть Денна башта XII-XIII ст. Вона одна з найстаріших башт фортеці. Спочатку вона була невеличкою, з тонкими стінами - 1,5 метра. З часом цю башту багато разів переробляли і зараз її товщина стін досягає 9 метрів.

До Денної башти примикає Нова, західна башта, побудована у 1542 році архітектором Иовом Претвічем. На протилежному, північному кінці фортеці, стоїть башта Рожанка. Під час визволення міста від гітлерівців в ній загинули радянські воїни Ноженко та Кириловський від снаряда, який пробив купол башти.

Між Рожанкою та Денною баштами стоїть західний бастіон, який має спуск (сходи) у двір фортеці. По них підіймали на бастіон гармати, які потім перекочували в башти Денну, Нову та Рожанку.

Посередині бастіону є півкруг Малої башти, а біля неї амбразури XII ст., які виявила архітектор Є.М. Пламеницька у 1965 році.
Біля башти Рожанка зберігся таємний хід до Водної башти. Коли йти від Рожанки на схід, спершу ми зустрічаємо невеличку башту, що стоїть на мурі - це Комендантська башта XVII ст. Далі стоїть Лянцкорунська башта, побудована на початку XVI ст. Під нею є підземний хід до криниці, що в Чорній башті. Під Лянцкорунською баштою є льохи, які ще не досліджені.

Новий замок побудований військовим інженером Теофілом Шомбергом у 1621 році, у плані він має вигляд прямокутника, по краях якого побудовані глибокі кам'яні рови, а посередині укріплень стоїть кам'яний бастіон, засипаний землею.

Постановою РНК УРСР від 23-го березня 1928 року Кам'янець-Подільськй фортеця оголошена історико-культурним заповідником. А у 1950 році Рада Міністрів СРСР оголосила її всесоюзним історико-архітектурним пам'ятником.

Радянський письменник, кам'янчанин - Володимир Павлович Бєляєв, зачарований красою рідного міста Кам'янця-Подільського та його фортеці, свою трилогію про громадянську війну та про комсомолію 20-х років назвав "Стара фортеця". Ця книга витримала багато видань у нас і за кордоном.

Шкурко С.
Кам'янецька фортеця // Прапор Жовтня. - Кам.-Под., 1974