Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Подолянин. - 2007. - № 11 (16 березня). - С. 7.

22 березня чудовому кам'янецькому краєзнавцю Сергієві ШКУРКУ виповнилося би сто років. Сергій Кирилович народися в Кам'янці-Подільському 22 березня 1907 р. У Кам'янці-Подільському і завершився його земний шлях 16 вересня 1980 р. У рідному місті він навчався в першій школі, працював в історичному музеї-заповіднику. На шпальтах місцевого "Прапора Жовтня" постійно - протягом двох десятиліть - з'являлися його краєзнавчі розвідки під рубриками "Сторінки історії", "Знайомтесь з рідним містом", "Запрошуємо до екскурсії", "Наші славетні", "Орбіта краєзнавця".

Якщо в Старому місті проводилися земляні роботи, там обов'язково був Сергій Кирилович. Він також чудово знав кам'янецькі підземелля, присвятив їм декілька публікацій у "Прапорі Жовтня" (зокрема, "Підземні галереї" - 1 вересня 1979 року). Недарма група київських спелеологів на чолі Марком МІЛІЦИНИМ, яка влітку 1973 р. відвідала Кам'янець-Подільський, залишила Сергієві Кириловичу на пам'ять фотографію з промовистим написом: "Ентузіастові кам'янецьких підземель Сергієві Кириловичу Шкурку від київських спелеологів. 24/VI-73".

У 16 матеріалах серії "Знайомтесь з рідним містом", опублікованих у "Прапорі Жовтня" з 15 листопада 1969 р. до 7 серпня 1970 р., краєзнавець провів читачів вулицями та майданами Старого міста. У 1971-1972 рр. Сергій Кирилович доповнив цей цикл трьома публікаціями про найголовніші вулиці Нового плану - Шевченка, Ленінградскьку та Московську. Мріяв Сергій Шкурко і про книгу нарисів про вулиці рідного міста. Ось його запис на окремому аркуші, датований 17 вересням 1971 р.: "Був Сергєєв С. І. Я дав йому свою серію статей про вулиці міста. Просив зайти у видавництво "Будівельник"..." На жаль, плани про видання книги нарисів про кам'янецькі вулиці в цьому видавництві (чи у львівському "Каменярі") так і залишилися планами.

Задумав Сергій Шкурко і об'ємну книгу про Кам'янець-Подільський - щось на кшталт відомої книги Євтима СІЦІНСЬКОГО "Город Каменец-Подольский. Историческое описание", виданої 1895 р. в Києві. Навіть назву слово в слово повторив. 25 листопада 1962 р. Сергій Кирилович завершив підготовку машинописного варіанта першої частини цієї книги. Ця 320-сторінкова праця, до якої додано зо три десятки чорно-білих ілюстрацій на окремих аркушах, охоплює період із найдавніших часів до Першої світової війни. Проте і цю роботу не вдалося опубліковати. Як засвідчує запис олівцем від 17 грудня 1969 р., автор давав читати цей машинопис (точніше, його другий примірник) своїм знайомим.

Сьогодні пропонуємо читачам фрагмент із праці Сергія Шкурка "Город Каменец-Подольский. Историческое описание". Матеріал перекладено українською мовою, відредаговано, а також - для зручності читання - розбито на рубрики, яким дано заголовки.

ТАМ, ДЕ ВИНИК КАМ'ЯНЕЦЬ

Сергій ШКУРКО (1907 - 1980), краєзнаець

1. ОПИСИ ТА ПЛАНИ МІСТА

Першим, хто описав Кам'янець, місто-фортецю, був, очевидно, московський купець-мандрівник Трифон КОРОБЕЙНИКОВ. 1593 р. він, повертаючись зі Сходу (туди його послав цар Федір Іванович), відвідав місто і в звіті, зокрема, зазначив: "Кам'янець - містечко кам'яне з Можайськ. Стоїть на кам'яному острові. Під ним річка з Яузу, а від того міста пішла між двох гір кам'яних. А береги її високі, камінь синій-синій і бескид. І обійшла та річка навколо гори і повернулася до кам'яного міста, ледве знову не зійшлася, сажнів так зо 30. А повернулася з Московської сторони, від містечка наліво, і знову пішла між гір. А на тому місці, де та ріка зійшлася, від містечка до того острова, який обійшла, міст дерев'яний на кам'яних стовпах. А від того острова, довкруж якого та ріка обійшла, з Китай-город. А на тому острові стоять посад і торг. А муру довкруж посаду немає, бо той острів кам'яний, від води досить високо, бескид ж зверху - до води і, справді, сажнів 10. А місце людне, і торги добрі. А в міста брама одна, а в посаду, що на кам'яній горі, дві брами".

Наприкінці XVІІ ст., перед приходом турків, місцевий польський міщанин Кипріян ТОМАШЕВИЧ став складати аксіометричний план міста. Невдовзі Кам'янець захопили турки, і Томашевич виїхав до Кракова. Там він закінчив план, зробивши в ньому відповідні зміни, спричинені облогою та взяттям міста турками. Меценат Томашевича краківський католицький єпископ Андрій ТРЖЕБИЦЬКИЙ наприкінці 1672 р. видав план Кам'янця, виконаний Томашевичем.

На цьому плані внизу зліва написано латиною: "Кам'янець - місто Поділля, дивним мистецтвом природи поставлене на високій скелі, схожій на гору, відділене глибокою, але приємною долиною та річкою, оточене звідусіль неприступними скелями, збудоване Костянтином і Георгієм Коріятовичами, князями Подільськими, літ тому 300, а по їх смерті приєднане до Польської держави; спочатку населене корінними руськими, потім поляками та німцями і, нарешті, вірменами. Таке розмаїття звичаїв та мови мешканців зумовило недовірливість зверхників, і вони, непокоячись, аби мешканці, зважаючи на природне укріплення міста, не збунтувалися, збудували на протилежному боці міста, запобігаючи очевидній небезпеці, два замки - старий і новий. Але ці замки не мали достатньої залоги, не змогли опиратися силі турків і тому, разом із містом, здалися, і турки увійшли 29 серпня 1672 р.".

Томашевич, свідомо чи ні, сказав правду про стосунки між корінним руським (українським) і вірменським населенням міста та завойовниками. Тільки Томашевич приписав усі страхи феодалів перед народом одним литовцям, і аж ніяк не полякам, хоча тоді польські завойовники вже володіли Кам'янцем понад 240 років, а литовці володіли Поділлям і Кам'янцем усього близько 60 років. Польська шляхта, як і литовці, не довіряла руському населенню краю, не допускала його до своїх військ, і тільки в крайньому разі, при облозі міста ворогом, дозволяла руським людям як ополченцям обороняти вали.

Під планом Томашевич зробив пояснення. Це значно допомогло історикам установити, яким був Кам'янець наприкінці XVІІ ст., визначити, де розташовувалися храми, монастирі, магістрати, укріплення, цивільні споруди тощо при захопленні міста турками. Безперечно, план Томашевича є одним із найвартісніших історичних документів. Певний опис міста та пам'яток архітектури містять акти польської комісії, яка 1700 р. приймала Кам'янець після евакуації з нього турків.

Досить важливими для істориків і краєзнавців є рапорти, звіти, акти тощо ревізій католицьких костьолів, монастирів, шкіл. Ці матеріали, що зберігалися в архівах кафедрального костьолу, частково використали Юзеф РОЛЛЕ, Олександр ПШЕЗДЕЦЬКИЙ і особливо добре Олександр ПРУСЕВИЧ.

На початку ХІХ ст. Вавжинець МАРЧИНСЬКИЙ, досліджуючи Подільську губернію, зібрав чимало відомостей про історичні пам'ятки, записав легенди та перекази про історичні події, замалював пам'ятки архітектури. Описуючи Кам'янець, зробив графічний план Старого міста з боку Польського фільварку. До речі, він першим виявив на Поділлі біля села Лупинці Могилівського повіту бентоніт ("земляне мило").

Найкраще Старе місто описав Прусевич. Євтим СІЦІНСЬКИЙ в історичному описі Кам'янця-Подільського, виданого 1895 р., більше уваги звернув на міські укріплення та замок, дещо висвітлив становище національних громад у місті та історію храмів. Але він досить слабенько описав окремі архітектурні пам'ятки міста, історію вулиць та окремих будинків, їх реконструкцію.

На відміну від Сіцінського, Прусевич дуже детально описав кожну вулицю та провулок у Старому місті та ті будинки та споруди, які до початку ХХ ст. не збереглися. Заслуга Прусевича у відновленні історичного минулого нашого міста дуже велика. Завдяки його прискіпливій і наполегливій роботі над польськими історичними документами ми досить точно можемо відтворити минуле нашого стародавнього міста.

Щодо планів Старого міста, то першим, що дійшов до нас, був план 1633 р., знайдений в архівах французького міністерства закордонних справ. План зроблено наспіх, схематично. Потім з'явилися план 1672 р. Томашевича, римський план 1683 р., план Сер-Рошера 1691 р., плани 1693 і 1699 рр. Останній план деякі джерела відносять до 1724 р. німецького, лейденського видання. Усі плани Кам'янця, що з'явилися після 1672 р., дуже схожі на план Томашевича.

У XVІІІ ст. зроблено декілька планів Старого міста, проте вони не збереглися.

2. ДЕЩО ПРО ОСТРІВ

Найдавніша частина Кам'янця - Старе місто - міститься на високому скелястому острові, утвореному закрутом Смотрича, однієї з лівих приток Дністра. На цьому острові, оскільки він був неприступним, з часів Київської Русі до XІX ст. повністю розташовувався сам Кам'янець.

Острів має форму еліпса, витягненого по меридіану. Довжина острова з півдня на північ - 1400 м, його ширина - близько 600 м. З усіх боків Старе місто оточене річкою Смотрич, яка утворює майже замкнений меандр. Перешийок у місці зближення русла завширшки всього-на-всього 70 м. До того ж річка його прорвала, і частина води з верхнього русла падає в нижнє (у бік Карвасар). Лівий берег Смотрича в межах Старого міста обривається до річки стрімкими скелями заввишки 35-40 м. Обриви скелі складено міцними палеозойськими вапняками.

3. ЩОБ ОСТРІВ СТАВ НЕПРИСТУПНІШИМ

До середини XV ст. скелясті береги річки не були такими стрімкими, як тепер. Але в середині XV ст. поляки, заново зміцнюючи замок і місто та намагаючись зробити острів неприступним, стали підтісувати лівий і правий схили долини річки, які тоді багато де були ступінчастими та круто збігали до води. Спочатку зі скелі зняли насипані конуси щебеню та глини, потім нижні сходинки скелі, що доходили аж до води, далі вищі та все вищі. Лівий скелястий берег річки підтісували понад 350 років, поки він не набув сучасного, обривистого, вигляду. Одночасно підтісували обриви і самого острова. Уважно оглядаючи скелі, ще й тепер можна побачити на них сліди інструментів, якими користувалися каменотеси.

Ущелини в скелях лівого берега, які могли полегшити ворогові доступ до долини річки, замуровували каменем на вапняковому розчині. Таке підмуровування скелі на лівому березі Смотрича можна бачити, зокрема, навпроти колишнього пивзаводу, а також біля колишньої човнової станції на вулиці Онуфріївській.

4. ВІД СИЛУРІЙСЬКОГО ДО ТРЕТИННОГО МОРЯ

Острів, на якому розташувалося Старе місто, складено з міцних вапняків верхнього силуру. Вони утворювалися в Силурійському морі понад 400 мільйонів років тому внаслідок нашарування на дні скелетів морських тварин цього періоду. На прямовисних стінах скель можна бачити скам'янілу фауну силурійського періоду на кшталт скам'янілих молюсків, раків.

Крім силурійських вапняків, на Поділлі досить поширені відкладення крейдяного, третинного та четвертинного періодів. Крейдяне море, яке в нас через 200 мільйонів років прийшло на зміну Силурійському, відклало на поверхні силуру блакитні глини та пісковину з украпленими жовнами кремнію. У нашій місцевості крейдяні відклади здебільшого змито наступним Третинним морем, яке заливало наш край понад 70 мільйонів років тому. Крейдяні відклади на Поділлі розподілилися нерівномірно. Якщо поблизу Дунаївців вони завтовшки 35-40 м, то на острові, де розташувалося Старе місто, крейдяні відклади, виявлені бурінням, завтовшки 2-4 м.

Третинне море відклало в нас на крейдяних породах потужні шари на зразок зелених мергелистих глин із прошарками пісків і вапняків. Якщо на території Нового міста третинні відклади досягають 49-66 м, то на території Старого міста вони незначні, бо їх наприкінці третинного періоду сильно змило та розвіяло вітрами.

5. ЯК УТВОРИЛИСЯ ТОВТРИ

На північ від Кам'янця-Подільського в третинний період уздовж берегових мілин утворювалися морські рифи заввишки до 100 м, які під тиском води та нашарування інших порід руйнувалися, утворивши вал завширшки 15-20 км і завдовжки до 200 км. Коли Третинне море відійшло, риф зостався. Це нині всім відомі Товтри, або Медобори. Товтри складено з уламків морських черепашок - мшанок, літоманій та інших, які, спресувавшись, утворили однорідне тіло: третинний вапняк - черепашник. Тверді види третинного вапняку йдуть на випалювання вапна та на будівництво як камінь-бут, а з м'яких сортів випилюють черепашкові будівельні блоки.

6. ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОД

Над третинними відкладеннями залягають породи четвертинного, тобто сучасного, періоду, які відклалися близько мільйона років тому. На острові це алювіально-делювіальні відклади та культурний шар.

Алювіально-делювіальні відклади представлено жовто-бурими та опалово-сірими лесовидними суглинками та глинами. Їх потужність на території Старого міста коливається в межах 1-5 м. Культурний шар на території Старого міста досить значний і розмаїтий. Він складається з гумусованого суглинку з украпленнями дрібного та великого щебеню, вапняку, цегли, черепків гончарного та скляного посуду та черепиці, іншого будівельного сміття, нашарованого тут за попередні історичні віки. Здебільшого у відкладених шарах усе перемішано, і тільки зрідка можна виявити місця, де культурні шари різних віків залягають послідовно.

7. ЯК БІСНУВАВСЯ СМОТРИЧ

Смотрич, як і всі ліві притоки Дністра, виник на початку четвертинного періоду. Тоді ж вони розпочали енергійну ерозійну роботу з розмиву річкових долин. Русла річок проходили великими тектонічними тріщинами в силурійських вапняках, унаслідок чого створили в скелях дуже круті повороти - меандри. Стиснуті скелястими берегами, річки півдня Поділля дуже бурхливо розмивали своє ложе, тому долини річок ставали глибокими та вузькими. Особливо посилилася ерозійна діяльність подільських річок у післяльодяниковий період. Танення льодів призвело до повного заповнення водою річкових долин і, зокрема, долини Смотрича.

На останньому етапі льодяникового періоду потужні потоки води ринули в долину Смотрича та, не вміщаючись у долині, вийшли з берегів і стали заливати сам острів, оскільки той був значно нижчим від навколишніх горбів. Передусім вода з північного заходу кинулася на перешийок, що з'єднував острів із материком. Деякий час вона переливалася через перешийок, а потім прорвала його та помчала вниз - туди, де нині Карвасари. У бурхливий період танення льодовиків майже весь острів покривала вода, яка змила четвертинні відкладення. Тільки центральну частину острова (приблизно від теперішньої Татарської вулиці до верхньої частини Госпітальної) вода залишила в спокої. Ось чому на Татарській вулиці від Вітряної брами до лазні, а також на Троїцькому майдані перед Новопланівським мостом ми не знаходимо суглинків і глин четвертинного періоду. Тут залягають давні алювіальні (річкові) відкладення Смотрича, які складаються з кам'яного щебеню зруйнованих скель із піском і гранітом.

Північна окраїна острова (де нині Вітряна брама), а також південна частина (до Тринітарської вулиці) протягом декількох тисячоліть зазнавали величезного напору потужних потоків води. І скелі, не встоявши, зруйнувалися. Ось чому північна та південна частини півострова, в місцях крутих поворотів русла річки, не мають високих обривів, а поверхня тут заокруглена, полога.

Через багато тисяч років вода Смотрича увійшла в береги - і вся ерозійна діяльність річки спрямувалася на поглиблення свого ложа.

Переклав і підотував до друку Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН".