Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Паравійчук А., Сис Т.

З ІСТОРІЇ КАРТОГРАФІЇ

Щедра природа нашого краю викликала великий інтерес людей ще в далекі античні часи. Прадавні відомості про Поділля дано в описах і на картах, складених дослідниками ще дві з половиною тисячі років тому.

Найперша загальна карта Землі та розселення на ній людей була створена за 500 років до нашого літочислення Гекатеєм Мілетським. На великій мідній дошці автор вигравірував усі регіони, заселені людством, зафіксував усе, що було відомо тоді грекам. Карту назвав Ойкумена (Всесвіт). На ній вирізьблено поселення людей між Дніпром, Бугом, Дністром і Дунаєм. Практично, тут увесь наш край.
Між 455-444 роками до нашої ери звершив мандрівку Геродот, прозваний батьком історії. Він добре вивчив басейни річок Істр (Дунай). Парата (Прут), Тірас (Дністер). Гіпаніс (Буг), Борисфен (Дніпро). Залишив досконалі описи про людей і їх заняття, природу, клімат і звичаї населення. Досліджену територію назвав Скіфією хоч населяли її різномовні племена.

"Скіфія - це рівнина з глибоким чорноземом, багата травою і добре зволожена, - писав він. - По цій рівнині протікає багато річок, стільки ж, як каналів у Єгипті. Назву відомі з них, судноплавні від моря вглиб країни. Це Істр, Парата, Тірас. Гіпаніс, Борисфен. Річки замерзають. Літом часті грози. Води мутні".

Видно, що клімат був таким, як тепер, а мутність води свідчить про наявність ерозії. Цікаві відомості подав Геродот про заняття людей:

"Хоч більшість скіфів кочівники, деякі з них хлібороби: сіють і харчуються хлібом, цибулею, часником, сочевицею і просом. А живуть хлібороби між Борисфеном і Тірасом. Зерно сіють не лише для власних потреб, але й на продаж".

Серед населених пунктів відзначає місто з назвою Петридава (Кам'янець). Карта Геродота вважалася вершиною досліджень античних учених. Та у наступному столітті цими просторами прямує славнозвісним астроном і географ єгипетський грек Клавдій Птолемей. Його карта значно точніша. На ній уже нанесено горби і височини. На місці Петридави також позначено місто Клепідава. Поки археологи жодного міста цих часів не знайшли. Тому ці назви ніяк не можна ототожнювати з Кам'янцем-Подільським - дітищем слов'ян.
Великі матеріали досліджень залишив людству Страбон. Про щедрість землі нашої розповідав римський учений Пліній Старший. Він відзначав, що наші "річки багаті рибою, а береги - пасовиськами для худоби".

Час до IV століття нашої ери добре вивчений. Та з приходом багатьох варварських племен, доби великого переселення народів давні географічні відомості забуваються нових ніхто не збирав (а можливо, загубилися людьми). Лише у VI столітті нашого літочислення знову згадується наша земля. На цей раз дослідником готів Іорданом. Зникли усі грецькі назви. З'явилися слов'янські. Це свідчить про те, що наші далекі предки були уже дітьми землі цієї, її господарями. Це визнавали чужинці і розповідали про них з гідною повагою. Назви, хоча й перекручені, але слов'янські. Треба врахувати, що для Іордана Готського слов'янська мова була чужою.
В своїх описах він подає карту розселення слов'ян, хоч не була вона графічно досконала, як у попередників.

"Склавіни (читай: слов'яни)... живуть до Данастра (Дністра), а на півночі до Вісли. Анти же, хоробріші із них... простягаються від Данастра до Данапра (Дніпра)", Невдовзі греки знову заговорили про наш край, але вже як про слов'янський. Найцікавіші із цих повідомлень для нас є розповіді про походи князя Олега на Візантію, в яких тіверці (місцеве слов'янське плем'я) були спільниками і толковинами (перекладачами).

"Найхоробрішї із воїнів, найблагородніші із людей" - так назвали тіверців греки, які до тієї пори вважали слов'ян варварами. То документи великої ваги. Ані друг, ані ворог вищої оцінки дати не міг тіверцям, людям, які населяли колись Поділля. А далі географічні описи вже знаходимо у старовинних руських літописах. Найчисленніші згадки - у всесвітньовідомій пам'ятці - "Повести временных лет", яку закінчено писати приблизно близько 1113 року. Графічні карти тут замінюють словесні описи.

Татаро-монгольська навала на багато віків загальмувала розвиток культури європейських країн, особливо Східної Європи. Тому картографічні пам'ятки з'являються у великій кількості лише з кінця XV і у XVI століттях. Цьому сприяло те, що через Поділля проходили великі торговельні шляхи з Індії у Західну Європу, з Москви на Близький Схід та із Прибалтики в Єгипет. Географічного і картографічного характеру з'являються описи Поділля, його міст - Бару, Меджибожа і, особливо, Кам'янця-Подільського, їх автори - купці, мандрівники, військові дипломати.

Уже на зорі XV століття цінний опис зробив де-Леннца, який мандрував з Парижа в Єрусалим. Ще цікавіше описав Поділля московський мандрівник Трифон Коробейников, який у 1593 році також прямував на Близький Схід. Він залишив для історії словесний опис Кам'янця-Подільського. який цілком відповідає графічному. Чималий вклад в літопис історії нашого краю вніс турецьким вчений Євлія Челебі, який побував тут у 1656 році і залишив опис Кам'янець-Подільської фортеці.

Вершиною старовинної картографії Поділля заслужено треба вважати варту французького інженера Боплана, складену у 30-х роках XVII століття.

Паравійчук А., Сис Т.
З історії картографії
// Радянське Поділля. - Хмельницький, 1983. - 19 жовтня.