Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Спасибі за подвиг

У біографії нашої країни, у нашій біографії є дати, які по величі і значимості своїй не підвладні часові, і через десятиліття продовжують хвилювати покоління, викликаючи радість і неабияке захоплення. Таким став для всіх кам'янчан незабутній день Визволення. Сорок п'ять літ минає, як 26 березня 1944 року війська Першого Українського фронту під командуванням прославленого полководця, маршала Радянського Союзу Г.К. Жукова, здійснюючи Проскурівсько-Чернівецьку наступальну операцію, блискавичним ударом визволили від німецько-фашистських загарбників наш древній Кам'янець-Подільський, Кам'янеччину. Над сплюндрованою, по-варварськи потоптаною ворожим чоботом землею знову замайорів наш, радянський, червоний прапор, зійшло сонце довгожданої свободи. Щоб уже не заходити ніколи...

Чотири з половиною десятиліття відділяють нас від тих вогненних днів бурхливої провесни сорок четвертого. Все менше і менше безпосередніх учасників тих подій, залишається серед нас, один за одним відходять у вічність ветерани-визволителі, хто грудьми своїми відстоював кожен клаптик подільської землі, щедро зрошуючи її кров'ю... А наша незгасна, наша вдячна пам'ять - там, у громовинному березні передостанного воєнного року. Хіба можна таке забути? Хіба маємо ми право таке забути?

Їх імена - імена героїв визволення міста і району - не так давно померлого командарма четвертої танкової, двічі Героя Радянського Союзу генерала Д.Д. Лелюшенка, командира 29-ої Унечської мотострілецької бригади гвардії полковника М.С. Смирнова, хороброго артилериста, Героя Радянського Союзу Я.Д. Хардікова, командира танкового взводу Героя Радянського Союзу М.Я. Радугіна, мужніх льотчиків з екіпажу І.С. Кудашкіна, які спрямували свій палаючий літак на колону ворожої техніки, та багатьох, багатьох інших - знову були на устах у кожного кам'янчанина. І це зрозуміло. Місто, район відзначали чергову, сорок п'яту, річницю свого визволення, а відтак і зустрічали дорогих, завжди бажаних гостей - своїх визволителів. Близько сорока сивоголових ветеранів-героїв минулих боїв з'їхалися сюди, на місце свого подвигу, з усіх кінців країни. Серед них - Герой Радянського Союзу генерал-майор М.Я. Радугін, полковники у відставці В.Д. Дементьєв, О.Л. Оржеховський, Н.А. Васільцева, В.Я. Хасін та інші.

У місто своєї неспокійної. тривожної юності, аби разом з дорогими серцю земляками відсвяткувати славну дату, завітав відомий радянський письменник, лауреат Державної премії СРСР В.П. Беляєв. Прибули на свято до суперників по змаганню російські побратими з Тамбовшини - делегація з Мічурінська на чолі з секретарем міськвиконкому В.І. Дубовицьким.

Зворушливими були зустрічі кам'янчан з визволителями 31 березня відбулася зустріч з ними членів бюро міськкому партії і міськвиконкому. Дорогих гостей тепло привітав перший секретар міськкому Компартії України І.Г. Гермаківський. Він розповів як кам'янчани втілюють у життя проголошений партією курс на перебудову, про здобутки і складності, з якими доводиться зустрічатися па шляху оновлення.

- Від усього серця дякуємо вам за наш великий подвиг, за наш сьогоднішній мирний день. Спасибі за все, що ви зробили і робите для майбутніх поколінь. - мовить І. Г. Гермаківський.

Ветерани слухали, і згадували тривожні березневі дні і ночі сорок четвертого бої на підступах до міста. Воно переходило з рук у руки. Переважаючі сили ворога намагалися за будь-яку ціну повернути собі втрачене місто і закріпитися в ньому. Та сила перемогла силу. Мужність поборола опір. Сотні воїнів лягли на цій древній подільській землі. Вічна їм слава!...

А потім були зустрічі у трудових колективах, навчальних закладах. Ветерани Великої Вітчизняної згадували давно відгримілі бої і походи, закликали бути вірними традиціям, гідно нести естафету, заповідану старшими. Зі сльозами на очах дивилися вони на оновлене місто, впізнавали і не впізнавали ті місця, де тоді, у березні 44-го стояли на смерть. "Ось тут стояла наша гармата, - згадував білоголовий воїн з різноколірними орденськими планками на грудях. - Тут мене було поранено. А друзі мої загинули, поховані у братській могилі. Хіба можу я забути це священне місце? Вмиратиму, і то згадаю. З останнім ударом серця...".

Вони крокували, чітко карбуючи крок. А над головами їхніми, над багатолюдним залом урочисто шелестіли шовки бойових знамен. Під цими знаменами вони пройшли від Сталінграда до Кам'янця-Подільського, а звідси - до Берліна і Праги. Під цими знаменами визволяли від фашистської нечисті наше місто і сьогодні увійшли з ними в просторий зал міського Будинку культури. Щоб віддати данину поваги і шани подвигу, який здійснили майже півстоліття тому, побратимам, які не вернулися з поля бою.

Вони чітко карбують крок, срібноголові прапороносці - Олександр Данилович Столяров і Іван Антонович Дулов, а десятки, сотні кам'янчян у единому пориві, стоячи, вітають їх. Рівняння - на бойові знамена! Рівняння - на подвиг! Ми нічого не забули, ми - пам'ятаємо...

Ветеранів війни, гостей-визволителів, трудящих міста і району привітали Герой Радянського Союзу, генерал-майор у відставці М. Я. Радугін, опресувальник кабельного заводу імені 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, кавалер ордена Леніна О.А. Сорокатюк, голова міської ради ветеранів війни і праці В.П. Скрипко, представник однієї з військових частин, що носить наймення Кам'янець-Подільських, капітан В.О. Козлов, інші.

Учасників урочистостей, присвячених знаменній даті, вітали молодь Кам'янця-Подільського, піонери, школярі, воїни місцевого гарнізону.

Не можуть не схвилювати слова, звернуті до кам'янчан на урочистих зборах:
М.Я. Радугін: - Ми щасливі зустрічі з вами, дорогі кам'янчани. Ви дуже багато зробили і робите, щоб росло і молоділо місто. Нині його неможливо впізнати. Ми вдячні вам за пам'ять...

В.П. Беляев: - Хочеться побажати усім вам міцного здоров'я, великого шастя і успіхів у нелегкому поході за перебудову.
І.Б. Павлевич, народний депутат СРСР. - Спасибі вам ветерани, за роботу у військово-патріотичному вихованні молоді. Ми гідно нестимемо вашу естафету.

Торжества, урочистості з нагоди славної річниці тривали три дні. Відбулись урочисті покладання вінків та квітів до пам'ятників і могил загиблих воїнів-визволителів, жертв фашизму, меморіальні години.. А увечері 1 квітня у сквері Танкістів, що у центрі міста, здавалося, увесь древній Кам'янець зібрався на концерт-реквіем, у якому взяли участь кращі художні колективи. Завершився він святковим фейєрверком. Яскравими різнокольоровими барвами-вогнями спалахувало раз у раз вечірнє небо над Смотрич-рікою. Мирне небо над мирним Смотричем. Велика наша вдячність вам за нього, визволителі. Ми пам'ятаємо ваш великий подвиг.

Красуцький М.
Спасибі за подвиг // Прапор Жовтня, 1989. - 4 квітня.