Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

СТАРЕ МІСТО І ЙОГО ФОРТИФІКАЦІЇ

Середньовічний Кам'янець - це класичний приклад напівострівного розташування міст. Його природні укріплення забезпечували мешканцям надійний захист від завойовників. Та якими б не були неприступними скелі (а місцями висота їх досягала 40 метрів), у місті ніколи не покладали надії лише на них. Протягом XV- XVIII століть під керівництвом місцевих та іноземних фахівців було побудовано цілий комплекс оборонних та гідротехнічних споруд. Не насамперед Руська та Польська брами, які перетинали каньйон річки Смотрич з півдня на північ у найбільш приступних для ворожих нападів місцях. Спорудження їх належить до кінця XV століття, коли в Кам'янці проводилися значні роботи по будівництву нових і укріпленню існуючих оборонних об'єктів. При цьому застосовувалися найновітніші досягнення західного фортифікаційного мистецтва. Цілком можливо, що існував план забудови.

У 1527 році в південно-західній частині міста з боку передмістя Карвасар і Руських фільварків була побудована Руська брама. До нашого часу збереглося лише чотири башти, двоповерховий корпус, і частина мурів. Раніше до Руської брами входило 8 башт і 100 метрів кам'яних укріплень.

В'їзд до брами був розташований на правому березі річки. Він зачинявся дубовими ґратами, влаштованими у надбрамній башті. В'їзд захищався також двома наскельними баштами і захабом.

Кам'яні оборонні стіни з бійницями з'єднували надбрамну башту з наскельною, а від останньої розходилися під кутом 45 градусів на захід і у напрямку річки. При цьому дві невеликі башти були побудовані на обмілинах річки. Кам'яні плити, вмонтовані в башти, свідчать про їх перебудову та неодноразовий ремонт. Одна з цих плит з написом латинського мовою зберігається в місцевому музеї. Його переклад такий: брама ця споруджена зусиллями варти королівської величності.

У кінці XVIII століття значна частина укріплень Руської брами була знищена повенями. Те, що пощадила вода, руйнував час, безпорадність царських урядовців і вандалізм фашистів. У 1980 році була проведена консервація та часткова реставрація Руської брами.

Ще більш не шкодували повені та час укріплення з півночі - Польську браму. В кінці XIX століття цей гідротехнічний комплекс навіть втратив свою назву, а башти, які збереглися, стали називати "ковальськими".

Польська брама була побудована між 1548 і 1561 роками. У той час вона складалася з 5 башт і 180 метрів кам'яних укріплень. Брама займала всю прибережну низовину. При цьому три башти були розташовані на правому березі Смотрича, а дві - на лівому. Між собою вони з'єднувалися кам'яним переходом, який був влаштований над арочним мостом зі шлюзами. У багатьох літературних джерелах XIX століття згадується про існування під мостом-галереєю підземного ходу. Як і при будівництві Руської, так і Польської брам застосували елемент давньоруської архітектури - захаб. Це дає змогу припустити, що обидва оборонні комплекси створювалися з активною участю місцевих майстрів.

У систему Польської брами входила ще одна башта на правому березі, де русло річки Смотрич дещо розширюється, утворюючи брід. Місце розташування визначило і назву її - "Башта на броді", хоч у XVIII столітті вона інколи називалася баштою Захаржєвського. Споруджена вона одночасно з Польською брамою, не пізніше 1564 року, але, можливо, що на цьому місці раніше існувала дерев'яна башта.

До кінця XIX століття через Польську браму проходила головна дорога у місто. У 1832 -33 роках під час розширення цієї дороги частина башт і кам'яних укріплень була розібрана. Тепер на цьому об'єкті проводяться реставраційні роботи за проектом київського архітектора Є. М. Пламеницької.

Третій в'їзд у місто був розташований з боку фортеці, перед самим мостом, і носив назву Міських воріт. Самі ворота були у великій чотирикутній башті з бійницями.

Відомо, що у 1746 році ці ворота перебудовувалися. У той час оборонний комплекс мав вигляд двох корпусів, які з'єднувалися величезною стіною з бійницями. В 1960-61 роках на цій пам'ятці проводилися консерваційні роботи.

Сьогодні вивченням оборонних споруд займаються архітектори-реставратори, перетворюючи Старе місто у місто-музей. З часом у колись нездоланних твердинях розташуються музеї, експозиції, які розкажуть про героїчне минуле нашого краю, про відомих та безвісних майстрів, чиїми руками створювалися ці неповторні пам'ятки.

А. ДРОЗДОВСЬКА,
завідуюча відділом Кам'янець-Подільського
державного історико-архітектурного заповідника.