Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 7 травня 2004 р.

СУВОРОВА

ІМЕНА ДЛЯ СТРИЖНЯ
Через усі Польські фільварки - від Північної вулиці до Підзамецького узвозу - простягнулася вулиця Суворова. Раніше це були дві вулиці - Георгіївська (південна частина сучасної вулиці Суворова від вулиці Вутіша до Підзамецького узвозу) та Старопоштова (північна частина сучасної вулиці Суворова разом із вулицею Вутіша). Обидві назви офіційно ухвалила міська дума 15(27) лютого 1900 p., a 1902 р. затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. Георгіївська та Старопоштова - назви прозорі. Першу пов'язано з церквою св.Георгія, а другу - з давнім поштовим шляхом, що пролягав через Польські фільварки.

20 березня 1923 р. Старопоштова стала вулицею Вутіша. Невдовзі настала черга і Георгіївської вулиці: вона двічі приміряла імена радянських лідерів - і двічі безуспішно. Спочатку вулиці надали ім'я Олексія РИКОВА - голови Ради народних комісарів СРСР, який змінив на цій посаді самого Леніна. Проте участь Олексія Івановича в т.зв. правій опозиції в ВКП(б) позбавила його не тільки високої посади, але й життя. Тож вулиці надали ім'я Ворошилова, а згодом, доточивши до неї північний відрізок вулиці Вутіша, зробили стрижневою вулицею Польських фільварків. Але Маршал Радянського Союзу, голова Президії Верховної Ради СРСР Климент ВОРОШИЛОВ, будучи у фаворі в Сталіна, у Хрущова потрапив у немилість. Тож стрижню Польських фільварків 27 грудня 1961 р. знайшли ім'я перевіреного часом достойника -генералісимуса Олександра СУВОРОВА. Хоча ім'я вірного сторожа Російської імперії, який, зокрема, подавив польське повстання 1794 р., в незалежній Україні не виглядає вже так незаперечно.

На півночі вулиця плавно переходить у Нігинське шосе. Правда, 5 червня 1947 р. міськвиконком ухвалив шлях Кам'янець-Подільський - Нігин вважати продовженням вулиці Ворошилова. Але плутанина в нумерації домоволодінь, що виникла внаслідок цього, змусила виконком 15 квітня 1950 р. скасувати попередню ухвалу й назвати продовження вулиці Ворошилова Нігинським шосе.

ВІД КЛЯШТОРУ ДО КОЛЕДЖУ
А тепер пройдемося вулицею Суворова. Будинок №2 є пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення. Це колишній монастир візиток. Тепер тут розміщується коледж харчової промисловості. Тож не дивно, що двоповерховий корпус коледжу має всі ознаки типового монастиря: замкнене планування, внутрішнє подвір'я, розгорнутий по прямій західний фасад.

Орден візиток заснували 1610 р. у Франції у пам'ять про те, як Божа Мати відвідала праведну Єлизавету. Спочатку черниці-візитки були сестрами милосердя, а 1618 р. їм надали право виховувати дівчат. Візитки ходили в чорному й носили срібний хрест на чорній стрічці. У Кам'янці вони з'явилися 1819 р. завдяки старанням графа Миколая ГРОХОЛЬСЬКОГО - подільського губернатора з 1823 р. Їх фундаторкою та керівницею була Цецилія ХОЛОНЕВСЬКА - сестра дружини графа.

Спочатку візитки облаштувалися в Старому місті. 1830 р. Грохольський власним коштом став будувати монастир для візиток на Польських фільварках. До речі, дім самого Грохольського, збудований на початку XIX ст. у стилі російського ампіру, стояв нижче. Невдовзі будівництво припинилося: під час польського повстання 1831 р. граф активно допомагав повстанцям - тож його звільнили з посади губернатора, ув'язнили в Тираспольській фортеці, а потім заслали під нагляд поліції до Бендер. Заслання тривало недовго: Миколай Мартинович повернувся до Кам'янця - і будівництво кляштору відновилося. 1840 р. кляштор ще будували, але візитки вже переселилися сюди: частина приміщень була цілком придатна для проживання. У східній частині будинку з боку нинішньої вулиці Суворова планували звести костел.

У монастирі жило всього 6 черниць, їм дозволили перебувати тут до кінця життя. Але після польського повстання 1863 р. кляштор уже через три роки остаточно закрили, а черниць перевели в монастирі до Польщі. Граф Грохольський, який помер 9 жовтня 1864 p., заповів спадкоємцеві зберегти, якщо буде можливо, цю споруду для візиток. Хоч монастир будували для візиток, але він належав не їм, а Грохольському, а потім його спадкоємцям.

1864 р. в приватному будинку на Польських фільварках відкрили православне жіноче духовне училище. Згодом виникла потреба мати просторіше приміщення, тож згадали про кляштор візиток. Майже добудований, він мав до 50 кімнат. При монастирі були город і великий сад, у подвір'ї - 10-кімнатний флігель. На 1876-1878 pp. для училища винайняли монастирський будинок. А 1878 р. Моравський, внук графа Грохольського, продав будинок правлінню училища. У 1882-1884 pp. будинок дещо перебудували. Світлий, зручний і просторий, він наприкінці XIX ст. вважався в місті одним із найкращих.

Після 1917 р. в будинку, зокрема, був військовий шпиталь. Потім відрили радпартшколу, яку 1921 р. очолював ВУТІШ, іменем якого через два роки назвали Старопоштову вулицю. У дворі будинку в лівому флігелі в 1921-1922 pp. жив Володимир БЄЛЯЄВ, вітчим якого був друкарем у радпартшколі. Письменник описав будинок монастиря у трилогії "Стара фортеця".

10 жовтня 1946 р. будинок передали індустріальному технікуму під гуртожиток. А згодом тут розмістили технікум харчової промисловості. Його перевели з Києва до Кам'янця згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 14 вересня 1961 p., a 23 червня 1993 р. надали статус коледжу. Першим директором технікуму (з вересня 1961 р.) був Олександр ЛУБНІН, який помер 6 лютого 1964 р. Понад 20 років (з 15 травня 1983 р.) навчальний заклад очолює Григорій РЕШЕТЮК -заслужений працівник освіти України (1993 р.). У коледж любить приїжджати, щоб поспівати та пограти в настільний теніс, співак Павло ДВОРСЬКИЙ.

ТУТ, ЗДАЄТЬСЯ, ВЧИЛИСЯ ВСІ
Будинок №17, у який 1946 р. переселився індустріальний технікум, збудовано на початку XX ст. Тут розміщувалося чоловіче духовне училище. Ним керував історик, у 1918-1920 pp. професор богослов'я Кам'янець-Подільського державного українського університету Опанас НЕСЕЛОВСЬКИЙ. 1919 р. училище закінчив Олександр КИСЕЛЬОВ - майбутній літературознавець, провідний дослідник життя та творчості Павла Грабовського.

На початку 1930-х pp. у будинку розмістився силікатний інститут, утворений злиттям Кам'янець-Подільського хімічного технікуму й Артемівського силікатного інституту. Інститут проіснував недовго - 1935 р. його приєднали до Харківського інституту будівельних матеріалів. Першим директором інституту був В.Я.ВИШИНСЬКИЙ - брат сумнозвісного прокурора СРСР (1935-1939 pp.) Андрія Вишинського. Потім навчальний заклад очолювали Лука БОГАЧ, Дмитро МУДРИЦЬКИЙ. 1933 р. в інституті працювали 24 викладачі, навчалося 539 чоловік, ще 100 - на робітничому факультеті при інституті. Але політичні кампанії проти інтелігенції, які розгорнув тоталітарний режим, голодомор 1932-1933 pp. не сприяли стабільній роботі інституту. Та й побутові умови були не з кращих. Більшість студентів мешкали поблизу недалеко розташованого від інституту бупру (будинку примусових робіт), біля якого був просто жахливий санітарний стан. Не краще було й біля самого інституту, де місяцями не прибирали сміття. Ще й постійно спалахували бійки між студентами й місцевими хуліганами.

20 квітня 1945 р. Постановою Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) створено Кам'янець-Подільський індустріальний технікум. У 1945-1946 pp. він не мав свого приміщення й тулився в Старому місті. 10 жовтня 1946 р. Рада Міністрів СРСР ухвалила передати технікуму теперішнє приміщення на Польських фільварках.

Серед випускників технікуму: міністр енергетики й електрифікації СРСР Анатолій МАЙОРЕЦЬ, голова Хмельницької облдержадміністрації Віктор ЛУНДИШЕВ, міський голова Хмельницького Михайло ЧЕКМАН (1946-2002), перший секретар Кам'янець-Подільського міськкому КПУ у 1988-1991 pp. Іван ГЕРМАКІВСЬКИЙ, голова Кам'янець-Подільського міськвиконкому у 1985-1990 pp. Володимир КРИЛОВ, народний депутат СРСР у 1989-1991 pp. Іван ПАВЛЕВИЧ, народний депутат України у 1998-2002 pp. Сергій ТАНАСОВ, доктор фізико-математичних наук, професор Київського університету Віктор ГУБАНОВ, довголітній (1964-1998 pp.) начальник Кам'янець-Подільського міського району електромереж Станіслав ХОРОВСЬКИЙ (1930-2001), його наступник Борис ЧОРНИЙ, який очолює МРЕМ з 29 травня 1998 p., директор ТзОВ "ПКБ АСУ" Валентин КАШУБА. У технікумі вчилися й майбутні гуманітарії: відомий подільський поет і журналіст Віктор ГОНЧАРУК, його брат Петро ГОНЧАРУК - автор чотирьох збірок поезії і прози, з яких дві написано у співавторстві з Володимиром ГУРСЬКИМ - теж випускником "індустрії".

Майже 30 років (1968-1996 pp.) директором технікуму був Володимир ХОХЛОВ. 14 серпня 1996 р. його на цій посаді змінив Анатолій ЧОРНИЙ - випускник технікуму 1965 p., заслужений працівник освіти України (2001 p.), довірена особа Леоніда КУЧМИ під час виборів Президента України (1999 p.). Викладачем технікуму працював Леонід Михайлович КУЧМА - троюрідний брат Президента. Заступник директора індустріального технікуму Лідія ДЕМЧУК (1929-1990) майже 10 років (з 21 березня 1969 р. до 2 листопада 1978 р.) була головою Кам'янець-Подільського міськвиконкому. Ні до того, ні після того в місті жінка на чолі виконкому не була. До того ж, показник Лідії Миколаївни рекордний - ні до неї, ні після неї ніхто так довго на цій посаді не перебував. Викладачем технікуму працював і відомий краєзнавець Андрій ТЕРЛЕЦЬКИЙ (1917-2001).

У технікумі часто відбуваються цікаві зустрічі. Так, у квітні 1987 р. тут побувала дворазова олімпійська чемпіонка з метання диска Ніна ПОНОМАРЬОВА, в березні 1990 р. виступали поети Володимир ЗАБАШТАНСЬКИЙ і Кость ГНАТЕНКО.

120-РІЧНИЙ ЗАКЛАД З МОЛОДОЮ ДУШЕЮ
У будинку №20 до війни була єврейська школа, під час війни - німецькі стайні. У серпні 1945 р. сюди перевели з Круглого провулка спецшколу-інтернат для сліпих дітей. 1963 р. її реорганізували в школу для дітей зі слабким зором. Перший випуск закладу, який давав неповну середню освіту, відбувся 1967 р. 6 вересня 2001 р. його реорганізували в загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей зі зниженим зором, а 14 травня 2002 р. атестували як навчально-виховний комплекс із центром реабілітації дітей зі слабким зором. 31 травня 2003 р. випускникам уперше вручили свідоцтва про середню освіту. 30 жовтня 2003 р. відкрито музей історії школи, яка веде відлік із далекого 1884 p., коли на вул. Московській (нині Огієнка) відкрили притулок для дорослих сліпих, де ті вчилися не тільки плести корзини, але й музикувати, співати, навіть читати за системою Брайля. Відкриття музею стало одним з етапів підготовки до святкування 120-річчя закладу.

Школу очолювали: з липня 1944 р. - Ядвіга КАШТАНОВА, з вересня 1972 р. - Іван ЗАДВОРНИЙ, у 1986-1990 pp. - Леонід ШАБАГА. З 29 серпня 1990 р. директором працює Алла БУДАНЦЕВА (у 1981-1990 pp. - секретар міськкому КПУ).

Серед тих, хто навчався в школі, - доктор фізико-математичних наук Євген СМИРНОВ, кандидати наук: філософських - Василь РЕЙНТ, історичних - Юхим БАЛТЕР, фізико-математичних - Андрій АНДРЕЙЦЕВ.

НЕЗАБУТНЯ ТРЕТЯ
У будинку №52 у 1939-1941 pp. розміщувався нововідкритий учительський інститут із дворічним терміном навчання, який готував учителів для V-VII класів. Інститут мав мовно-літературний (українське та російське відділення) й історичний факультети. Тут у 1940-1941 pp. на першому курсі мовно-літературного факультету вчився Полікарп СВІДЕР - нині доктор філології, професор Кам'янець-Подільського держуніверситету. 1 вересня 1941 р. мав розпочати роботу фізико-математичний факультет, але завадила війна - 2 липня 1941 р. інститут призупинив діяльність.

Після війни в цьому будинку поселилася школа №3, яка до війни розміщувалася в Круглому провулку. Спочатку школа була семирічною. Перший повоєнний випуск 10-го класу відбувся 1954 р. Тодішня випускниця Тамара СОСНОВСЬКА нині очолює міськрайонне товариство інвалідів.

СШ №3 також закінчили Леся ШАВЛОВСЬКА (у школі ТИМКОВСЬКА) - диригент хору ім.Платона Майбороди Національної радіокомпанії України, Сергій ІВАНОВ - відомий графік, який нині живе і працює у Львові, був головним художником видавництва "Світ".
У СШ №3 українську мову й літературу викладав Михайло КУДРЯВЦЕВ - нині доктор філології, професор Кам'янець-Подільського університету.

1996 р. у школі започаткували класи з польською мовою викладання. 2003 р. ЗОШ №3 злилася із ЗОШ №13 і перекочувала в її приміщення на вулиці Пушкінській. А комплекс будівель колишньої ЗОШ №3 17 червня 2003 р. передали держуніверситетові.

ТИМЧАСОВИЙ ПЛАНЕТАРІЙ І ВІЧНА ЦЕРКВА
На Польських фільварках єдиними пам'ятками містобудування й архітектури національного надбання є церква св.Георгія, збудована у 1851-1861 pp., та її дзвіниця, зведена 1863 р. До цього тут стояла дерев'яна церква св.Георгія, зведена 1740 р. Підрядником будівництва нової церкви був купець III гільдії Іцик АКСЕЛЬРУД, у багатьох виданнях помилково названий архітектором.

У 1879-1885 pp. настоятелем церкви був Мойсей ДОРОНОВИЧ - відомий краєзнавець, один із засновників Кам'янецького давньосховища (нині історичного музею заповідника). Аз 1903 р. настоятелем був ще один краєзнавець - Йосип СУЛКОВСЬКИЙ (помер 1917 p.), який у "Подільських єпархіальних відомостях" друкував статті з історії сіл і парафій Ушицького повіту, передав давньосховищу багато старожитностей.

15 грудня 1983 р. у колишній Георгіївській церкві відкрили перший у Хмельницькій області планетарій. Через два роки, 24-26 грудня 1985 р., тут відбувся Всесоюзний семінар директорів і лекторів планетаріїв.

Кам'янецькому планетарію випав недовгий вік - менше 7 років. 2 жовтня 1990 р. президія міськради виробила заходи для звільнення приміщення церкви та передачі її громаді УПЦ Московського патріархату. Так почалося нове життя старої церкви. Сьогодні це Святого Георгія Побідоносця кафедральний собор. Першим настоятелем відновленого храму був (до 1 вересня 1997 р.) Володимир РОВІНСЬКИЙ, який нині трудиться на духовній ниві в Ковелі. 6 травня 1992 р., у день Георгія Побідоносця, в храмі освятили встановлену тут меморіальну плиту з іменами 13 жителів міста та району, які загинули в Афганістані. А 31 травня 1992 р. урочистим богослужінням завершився перший навчальний рік у недільній школі при церкві. Сьогодні настоятелем храму є єпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор ГАЮН, який і мешкає на вулиці Суворова (в переобладнаному будинку колишнього дитсадка №1).