Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Святкує Пушкінська вулиця

Після проспекту Леніна свято вулиці прийшло на Пушкінську. Прийшло як невід'ємна частка всесоюзного пушкінського свята поезії, як шира данина глибокої шани кам'янчан геніальному російському поету.

Святково прикрасився міський Будинок культури. На фронтоні - портрет Олександра Сергійовича Пушкіна, споряджений крилатими словами "Я ліру присвятив народу своєму". На покритому кумачем столику бібліотека імені В.П. Затонського розгорнули виставку: його нетлінні твори і твори про нього.

Гримить міднотрубний оркестр будівельного технікуму.

Торжество починається вступним словом заступника голови виконкому міської Ради народних депутатів І.Ф. Ялового.
- Вулиця Пушкінська, - говорить він, - виникла, як і багато інших вулиць нового міста, в другій половині минулого століття після спорудження в 1874 році Новопланівського моста. 1899 року на честь сторіччя з дня народження поета теперішній Будинок культури дістав назву Пушкінського народного будинку. Пушкінською була названа і вулиця, що примикає до нього з північного боку.

Вулицю прикрашають гарні житлові будинки, споруджені останнім часом, корпуси міської лікарні імені В.І. Леніна, заводу дереворізального інструменту імені П.І. Петровського, управління будівельно-монтажного тресту, навчальні бази педагогічного імені В.П. Затонського і сільськогосподарського інститутів, робітничі гуртожитки, середні школи №№ 1З і 15, дитячі дошкільні заклади. На вулиці проживає багато знатних людей.

Схвильовані промови виголошують учителька - пенсіонерка середньої школи № 3 Інна Ігорівна Дудкевич та педагог вихователь ЖЕКу № 3 Галина Анатоліївна Антощук.

Кілька виступів, не менш схвильованих, але непередбачених. До мікрофону підходить, просить слова зовсім маленька дівчинка дошкільного віку, гість бабусі-вчительки середньої школи № 14 Ганни Степанівни Столярчук, онучка з Ленінграда Ганнуся. Під оплески присутніх вона піднесено декламує вірш О.С. Пушкіна "Зимовий ранок". Вірші великого поета за її прикладом читають керівник агітбригади "Факел" міського Будинку культури Валентина Леонтіївна Солярик, учениця середньої школи № 13 Таня Міцкевич.
По тому свято переноситься в Зелений театр.

Аби від усієї душі вшанувати чудову трудову династію сім'ї токарів-револьверників Бернацьких сюди з оркестром прийшли численні друзі по роботі із заводу дереворізального інструменту імені П.І. Петровського.

Над сценою полум'яніють слова "Саме в праці і тільки в праці велика людина". Цими словами увінчаний і фотостенд, присвячений Бернацьким. Біля рампи - книжкова виставка "Його величність робітничий клас". Нині на заводі їх працює троє. Мати Броніслава Антонівна, кавалер ордена "Знак Пошани" і Ленінської ювілейної медалі, син Анатолій і невістка Лілія. А раніш, до кінця своїх днів працювали батько і чоловік Броніслави Антонівни. Загальний трудовий стаж сім'ї становить більше ста років. Бернацькі - старші прихиляють до робітництва і своїх найменших членів сім'ї Оксанку і Таню.

Бернацькі - у фокусі уваги. Багато теплих слів було сказано матері і дітям. Багато піднесено їм квітів. Їхню натхненну працю адміністрація підприємства гідно відзначила винагородами. Культармійці подарували кілька пісень.

Вшанування трудової династії змінюється концертом духових оркестрів будівельного технікуму та культосвітнього училища з цікавою програмою "Вальс - це все-таки вальс".

У святі взяли участь секретар міськкому Компартії України А.І. Буданцева, завідуючий міським відділом культури М.В. Павлюк, секретар міськвиконкому Л.О. Орусь, члени комісії по радянських традиціях, святах і обрядах при міськвиконкомі, працівники міського житлового управління, Будинку культури, парку культури і відпочинку імені В.І. Леніна, центральної бібліотеки імені В.П. Затонського.

М. СЛОБОДЯН, І. СВІДЕР.
Прапор жовтня. - Кам.-Под., 1983. - 8 червня.