Татариски: Штрихи до історії міст і містечок // Час: Інформаційний бюлетень. - 2006. - № 2(2). - Березень. - С. 3.

Штрихи до історії містечок і сіл

ТАТАРИСКИ

В основу публікації покладено перекладений українською мовою нарис із книги Юхима СІЦІНСЬКОГО "Історичні відомості про парафії та церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт" (1895 р.). Його доповнено фактичними даними з пізніших видань.

Татариски - це незначне село без церкви побіля Карвасар, на узгір'ї. Сіл із такою назвою на Поділлі є ще два - в Ушицькому та Могилівському повітах. Крім того, відомі ще такі села без церкви: Татаринці Проскурівського повіту, Татаринка Ушицького повіту, Татарівка Ольгопільского повіту.

У податкових списках 1530-1542 рр. є село Татари. Це, найімовірніше, теперішні Татариски. Тоді там нараховувалося 0,5 лана.

Згідно з люстрацією Кам'янецького староства 1565 р., Татариски (або Татарища) були неначе наново заселеним поселенням: з 15 людей, що там мешкали, тільки два платили чинш, а решта "висиджували свободу": хто 2 роки, а хто - 7 і 8. З них один був отаманом. За податковими списками нараховувався тут 1 лан, доходу набігало 7 злотих.

Люстрація Кам'янецького староства, проведена 1566 р., повідомляє про село Татарища таке: "У тому селі люди нічого не дають, вони ще мають волю, тому що заново осіли. Їх є 13. Крім них, 2 чоловіки дають по 30 грошей; усе становить 2 флорини. Усі дають подимного по 2 гроша, що становить 1 флорин. Уся сума - 3 флорини".

І пізніше Татариски не піднімалися до значного поселення. Виною цьому було сусідство Кам'янця: це прикордонне місто манило до себе жадібних хижаків, які, не маючи змоги здобути місто, спустошували його околиці.

1746 р. Татариски мали всього 12 дворів. 1789 р. число дворів у Татарисках, які звали ще Вітівкою, досягло 55.

1795 р. Татариски отримав граф Аркадій Іванович Морков. 1820 р. тут нараховувалося 70 підданих, 1871 р. - 108 селян і 2 чиншовики.

1893 р. територія цього поселення розподілялася так: у Миколи Володимировича Римського-Корсакова - 1,5 десятини, у міщан Петра Йосиповича Скварського та Мартина Андрійовича Зюбрицького - 57 десятин, у товариства селян (31 хазяїн) на правах приватних власників - 90 десятин, у селянського товариства - 226 десятин. Дворів 57, жителів 315.

1895 р. у Татарисках відкрито школу грамоти. Вона мала окреме приміщення.

Як повідомляє довідник Олександра Крилова "Населені місця Подільської губернії" (Кам'янець-Подільський, 1905), Татариски входили до Довжоцької волості. Тут було 72 двори, 414 мешканців. Розташовувалися Татариски в трьох верстах від Кам'янця-Подільського та в трьох верстах від Довжку.

Згідно з працею "Населені місця Поділля" (Вінниця, 1925), у селі Татариски було 143 господарства, 615 мешканців, 320 десятин землі в користуванні. У селі була школа.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 березня 1946 р. Татариски перейменовано на Смотрич.

Згідно з ухвалою Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 р. сусідня Кубачівка стала частиною села Смотрич.

За даними інформаційного довідника "Кам'янець-Подільський район (1923-1998 рр.)" Наталії Томчишиної та Сергія Коваленка, у Смотричі було 373 двори та 1206 мешканців. Село входило до Кубачівської, а з 11 серпня 1954 р. входить до Колибаївської сільської ради.