¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей

“рип≥льц≥ на кам'¤неччин≥

ѕриблизно наприк≥нц≥ V - ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤х до н.е. на територ≥њ  ам'¤неччини, ¤к ≥ на б≥льш≥й частин≥ ѕравобережноњ ”крањни, проживали племена, що залишили пам'¤тки всесв≥тньов≥домоњ “рип≥льськоњ культури. ¬перше поселенн¤ цих племен було в≥дкрито видатним археологом ¬≥кент≥Їм ’войкою б≥л¤ с.“рип≥лл¤ на  ињвщин≥ в 1896 роц≥. ¬ченими на територ≥њ ”крањни ви¤влено на сьогодн≥ понад 1000 поселень ц≥Їњ культури, њњ поселенн¤ в≥дом≥ також на територ≥њ ћолдови та –умун≥њ. ƒосить густо була заселена трип≥льц¤ми  ам'¤неччина. ¬ченими ви¤влено трип≥льськ≥ селища на територ≥њ  ам'¤нц¤-ѕод≥льського, а також б≥л¤ с≥л √олоск≥в, Ќ≥гин, ’одор≥вц≥, ∆ванець, —ок≥л, Ѕабшин, √ринчук, ¬елика —лоб≥дка, Ћука-¬рубловецька,  итайгород, —тара ”шиц¤ та ≤нших. ¬ кар'Їр≥ поблизу села ÷в≥кл≥вц≥ було ви¤влено скарб того часу, до ¤кого входили м≥дн≥ браслети, намиста з м≥дних трубочок, зуб≥в благородного олен¤, вапн¤кових пронизок тощо.

јрхеолог≥чн≥ розкопки проводилис¤ вченими з ≥нституту археолог≥њ в  иЇв≥ на трип≥льських селищах в урочищах ўовб та Ћиса √ора п≥д ∆ванцем та в Ћуц≥-¬рубловецьк≥й. ≤нш≥ трип≥льськ≥ поселенн¤ на територ≥њ нашого краю вивчен≥ ще недостатньо.

ћатер≥альна та духовна культура трип≥льських племен в межир≥чч≥ ѕ≥вденного Ѕугу й ƒн≥стра сформувалас¤ в умовах т≥сних контакт≥в м≥ж м≥сцевими племенами буго-дн≥стровськоњ культури та переселенц¤ми з ѕодунав'¤, ¤к≥ вже мали розвинутий землеробсько-скотарський господарський уклад. ≤з зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ населенн¤ трип≥льськ≥ племена освоювали нов≥ рег≥они - ¬ерхнЇ ѕодн≥стров'¤, Ѕуго-ƒн≥провське межир≥чч¤, вийшли до правих приток ѕрип'¤т≥.

“еритор≥¤  ам'¤неччини належала, таким чином, до одн≥Їњ з найдавн≥ших областей розселенн¤ трип≥льських племен. ”чен≥ допускають, що м≥сцев≥ племена становили особливу групу трип≥льц≥в. ѕроте ще нагромаджено недостатньо матер≥ал≥в, щоб вид≥лити цю групу в окрему, так звану ∆ванецьку, культуру.

“рип≥льськ≥ поселенн¤ нараховували по к≥лька дес¤тк≥в жител ≥ господарських споруд. ѕоселенн¤ займали зручн≥ дл¤ оборони м≥сц¤ (висок≥ мисопод≥бн≥ д≥л¤нки схил≥в плато, обмежених ¤рами). —поруди розм≥щались, ¤к правило, к≥лькома р¤дами або колами. Ќа поселенн¤х проживало по к≥лька сот жител≥в. ¬ центральних частинах поселень були велик≥ громадськ≥ будинки ≥ в≥льн≥ площ≥, ¤к≥ використовувались дл¤ з≥брань, рел≥г≥йних церемон≥й тощо. ¬чен≥ оц≥нюють ступ≥нь залюдненост≥ територ≥њ краю в 7-10 чолов≥к на квадратний к≥лометр.

∆итла на трип≥льських селищах були ¤к наземними, так ≥ нап≥вземл¤нковими. ѕерш≥ дом≥нують на етап≥ зр≥лого “рип≥лл¤. ÷е були, ¤к правило, пр¤мокутн≥ дерево-глинобитн≥ будинки площею до 135-140 квадратних метр≥в з двоскатною покр≥влею. ¬они мали стовпову конструкц≥ю ст≥н, з використанн¤м переплетеного прутт¤, обмащеного пот≥м р≥дкою глиною з рослинними дом≥шками (с≥чена солома, полова тощо). ƒол≥вка прим≥щень ¬имощувалас¤ р≥дкою глиною, поверхню ¤коњ ,пот≥м обпалювали, розкладаючи багатт¤. ™ випадки, коли дол≥вка викладалас¤ спец≥ально виготовленими глин¤ними вальками. як правило, в будинках було по к≥лька к≥мнат, в≥дгорожених внутр≥шн≥ми ст≥нками. ” кожн≥й з к≥мнат ви¤вл¤ють залишки глинобитних печей, необх≥дний у домашньому побут≥ керам≥чний посуд, кремнев≥, кам'¤н≥ та к≥ст¤н≥ знар¤дд¤ прац≥ тощо. ≤нод≥ трапл¤ютьс¤ вироби з м≥д≥, але њх мало (м≥дн≥ реч≥ завозили в наш край з територ≥њ сучасноњ –умун≥њ або Ѕолгар≥њ).

“рип≥льська культура мала ¤скраво ви¤влений хл≥боробський характер. “рип≥льц≥ культивували м'¤ку та тверду пшеницю, ¤чм≥нь, просо, жито, а також бобов≥, конопл≥ тощо. «емлеробство доповювалос¤ приселищним скотарством.

¬исокого р≥вн¤ набуло виготовленн¤ глин¤ного посуду. ÷е вироби дл¤ збер≥ганн¤ зерна та ≥нших продукт≥в, кухонний ≥ столовий посуд. “рип≥льц≥ залишили ун≥кальну розписну керам≥ку. «а допомогою б≥лоњ жовтоњ, червоноњ та чорноњ фарб вони створювали багатокольоров≥ орнаменти. –≥зн≥ символ≥чн≥ знаки на посуд≥ також були пов'¤зан≥ з землеробським характером господарства ≥ розум≥нн¤м св≥ту трип≥льц¤ми. ÷е, головним чином, зображенн¤ сонц¤ (коло або к≥лька концентричних к≥л, часто з хрестом посередин≥), м≥с¤ц¤, рослинност≥ (деревц¤ з п≥дн¤тим г≥лл¤м, "¤линочка", колосс¤, хрестовидне лист¤). ¬чен≥ вважають, що в розпис≥ посуду та др≥бн≥й пластиц≥ (глин¤н≥ статуетки, вироби з кост≥) закодовано легенди ≥ м≥фи трип≥льц≥в. “ак, досить поширеним в орнаментиц≥ був сп≥ралевидний мотив, ¤кий сп≥вв≥днос¤ть з м≥фолог≥чними у¤вленн¤ми трип≥льц≥в про зм≥¤-дракона. ќсновною умовою розвитку землеробського господарства була врожайн≥сть, родюч≥сть земл≥. “ему в ≥деолог≥чних у¤вленн¤х трип≥льц≥в ≥де¤ родючост≥ набуваЇ пан≥вного значенн¤. « культом родючост≥ пов'¤зана ц≥ла система рел≥г≥йно-маг≥чних обр¤д≥в трип≥льських племен. —аме з цим культом пов'¤зують глин¤н≥ ж≥ноч≥ статуетки, ¤к≥ були символами родючост≥, господарського добробуту кожноњ парноњ с≥м'њ ≥ общини в ц≥лому. ” глин¤ному т≥ст≥ ж≥ночих статуеток ви¤вл¤ють в≥дбитки зерен злакових культур, що мало п≥дкреслити зв'¤зок з родючою землею. ѕоширеними Ї також зображенн¤ тварин у розписах посуду, с й глин¤н≥ ф≥гурки бичк≥в, овець, собак та ≥нших домашн≥х тварин.

“рип≥льськ≥ племена залишили вагомий сл≥д у давн≥й ≥стор≥њ ”крањни. ≈лементи матер≥альноњ ≥ духовноњ культури стародавн≥х землероб≥в просл≥дковуютьс¤ прот¤гом багатьох в≥к≥в ≥ знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ не лише в археолог≥чних пам'¤тках наступних племен, але нав≥ть в етнограф≥чних матер≥алах ’≤’-’’ ст. ѕер≥од ≥снуванн¤ трип≥льськоњ культури зб≥гаЇтьс¤ з тим ≥сторико-л≥нгв≥стичним пластом, ¤кий л≥нгв≥сти, ≥сторики, археологи та етнографи визначають ¤к ≥ндоЇвропейську мовну групу. ƒо ц≥Їњ групи входили предки багатьох Ївропейських народ≥в, зокрема й слов'¤н. ќск≥льки у формуванн≥ та дальшому розвитку трип≥льськоњ культури вз¤ли участь аборигенн≥ племена буго-дн≥стровськоњ культури, можна вважати, що до формуванн¤ й розвитку трип≥льськоњ культури були безпосередньо причетн≥ п≥вденн≥ групи л≥состепових праслов'¤нських племен, основна територ≥¤ ¤ких пов'¤зана з Ћ≥состепом ≥ ѕол≥сс¤м ”крањни.

¬инокур ≤.
“рип≥льц≥ на кам'¤неччин≥ // ѕодол¤нин, 1994. - 5 травн¤.