Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

У спільній боротьбі

Три братні народи - російський, український і білоруський - розвинулися із єдиної держави - Київської Русі. В боях з іноземними загарбниками зростали й міцніли дружба і братерство.

Вони спільно боролися проти тевтонських рицарів-хрестсносців під Грюнвальдом: Свої полки і загони виставили, крім Польщі і Литви, Київ, Смоленськ, Полоцьк, Вітебськ, Луцьк, Владимир та інші міста. Прийшли війська з Поділля і Галичини, Сілезії і Моравії, Чехії і Словакії. Об'єднані сили слов'янських народів і литовців завдали нищівного удару Тевтонському ордену. Агресія німецьких рицарів на схід була остаточно припинена. Повстання 1594 року під проводом Северина Наливайка незабаром з України перекинулося у Білорусію. Через рік: восени селянсько-козацьке військо штурмом оволоділо Слуцьком, а потім Бобруйськом. В загін Наливайка вступило багато білоруських селян, міської бідноти, служивого люду. Народні месники громили магнатські і шляхетські маєтки. Особливо активно боролися з своїми класовими ворогами місцеві загони, очолювані Мартинком, Полоусом. 30 листопада українські і білоруські повстанці оволоділи Могильовом.

Блискучі перемоги селянсько-козацького війська під командуванням Богдана Хмельницького у 1648 році під Жовтими Водами і Корсунем сколихнулн й Білорусію. Тут спалахнули повстання, під проводам Кривошапки, Михненка, Непалича і Гаркуші. Повстанці визволили Мозир, Гомель, Пінськ. У битві за останнє місто виступало не менше 40 тисяч чоловік, в рядах яких було багато росіян, українців. Боротьба білоруського народу проти феодального і національного гноблення мала велике значення для успішного розгортання визвольної війни на Україні. Вона сковувала дії війська литовських феодалів і не давала йому можливості об'єднатися з основною армією Речі Посполитої.

Богдан Хмельницький приділяв велику увагу визвольному рухові у Білорусії. влітку 1648 року він послав туди кілька тисяч чоловік на чолі з досвідченим полковником Матвієм Гладким, котрий від імені гетьмана керував повстанням білорусів. Особливо відзначився у бою з шляхтою Іван Костирський, який з часом увійшов до складу генеральної старшини Богдана Хмельницького.

Після поразки повстання селяни з Білорусії втікали на Україну. Вони селилися не тільки у Запорізькій Січі, а й на Волині, Поділлі. За офіційними даними 1794 року лише з Брестського повіту у наш край прибуло 23 селянина кріпака.

Після возз'єднання Лівобережної України з Правобережною у складі Російської держави поліпшуються торговельні зв'язки Поділля з Білорусією. На ярмарках у подільських містах можна було бачити білорусів, які торгували худобою. З Поділля на землю білоруську ввозилися зерно, тютюн, сало, шкіри.

Великим випробуванням для народів Росії була Вітчизняна війна 1812 року. Багато українців і білорусів служило у російських військових частинах. Водночас у Білорусії, як і на Україні, розгорнувся партизанський рух. Селянські загони нападали на ворожі обози, невеликі загони наполеонівських солдатів. Створений Подільський ополченський полк воював на території Білорусії, не давав можливості французьким військам вторгнутися на Україну.

Знайшов свій відгомін на білоруській землі і селянський антикріпосницький рух, який очолив Устим Кармалюк. Найбільше це було відчутно у Брестському повіті і Гродненській губернії.

Таємне революційне товариство дворян-декабристів, яке виникло в Петербурзі у 1816 році, незабаром створило свій другий центр на Україні. В Білорусію також приїжджали представники декабристського руху. Після повстання гвардійського Семенівського полку у 1820 році у Мінськ перевели з Петербурга корпус, серед офіцерів якого були декабристи. Це, зокрема. М. Муравйов. У 1821 році він написав перший варіант своєї Конституції, який увійшов в історію як "мінський варіант". О. Бестужев (Марлінськнй) теж тривалий час перебував у Білорусії.

Ще більше розширилися і зміцніли зв'язки України і Білорусії в період боротьби за владу Рад. Багато білорусів перебувало у складі 1-го і 2-го гвардійських корпусів 7-ї армії Південно-Західного фронту, розташованих на Поділлі. Солдати цих з'єднань допомогли селянам конфісковувати поміщицькі землі.

Почуття радянського патріотизму особливо проявилися у період Великої Вітчизняної війни. Всі народи СРСР боролися за визволення України, а українці - за кожну п'ядь землі в інших республіках. Лише у боях за Білорусію тисячі подолян були нагороджені орденами і медалями Вітчизни, а уродженцям села Пирогівка Віньковецького району О.І. Канарчуку, селища Антоніни Красилівского району А.К. Леонтюку і села Великий Жванчик Дунаєвецького району М.С. Майдану присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

С. ГУМЕНЮК.
У спільній боротьбі // Радянське Поділля. - Хмельницький, 1982. - 8 грудня.