¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей


≥стор≥¤ / публ≥цистика

 јћ'яЌ≈÷№ »… ” –јѓЌ—№ »… ƒ≈–∆ј¬Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“

—ѕќ√јƒ» —“”ƒ≈Ќ“ј

—погади подаютьс¤ за першодруком у м≥с¤чнику "¬≥ра й культура" (¬≥нн≥пег, 1959. - „.9, 10-11), що його видавав ≥ редагував митрополит ≤лар≥он (≤.ќг≥Їнко; 1882-1972). јвтора в журнал≥ не зазначено, очевидно, з огл¤ду на тод≥шн≥ пол≥тичн≥ обставини в Ѕолгар≥њ.

” 1918 р. в м.  ам'¤нц≥- ѕод≥льському було засновано ”крањнський ƒержавний ”н≥верситет на 3 факультети: ≥сторико-ф≥лолог[≥чний], ф≥зико-матем[атичний] ≥ юридичний. ¬ майбутньому проектувавс¤ ще й богословський, ≥ в≥дкривс¤.

«ак≥нчивши т≥Їњ ж весни ѕолтавську ƒуховну —ем≥нар≥ю, ¤ подав до –екторату новов≥дкритого ”н≥верситету за¤ву з проханн¤м зарахувати мене студентом на ф≥з[ико]-математичний факультет, маючи думку перейти на богословський, ¤кщо в≥н в≥дкриЇтьс¤.

«викнувши до непор¤дк≥в того бурхливого часу, ¤ не був певний нав≥ть в тому, що одержу в≥дпов≥дь, ≥ бо¤вс¤ за долю посланих документ≥в, але був приЇмно здивований, коли через дн≥в дес¤ть ¤ одержав в≥д канцел¤р≥њ ”н≥верситету оф≥ц≥йне пов≥домленн¤, що мене зараховано д≥йсним студентом ”крањнського ƒержавного ”н≥верситету.

«булас¤ краща мр≥¤ юности, ≥ ¤ гордо носив голову, чекаючи з нетерп≥нн¤м початку навчального року.

¬≥дкритт¤ першого суто нац≥онального вищого учбового закладу призначалос¤ на к≥нець жовтн¤, ≥ ¤ сп≥шив з далекоњ ѕолтавщини прибути на це велике св¤то.

¬ ”крањн≥ вже в≥дчувались тод≥ заворушенн¤ проти пол≥тичного режиму √етьмана, ≥ в  иЇв≥ ¤ попав п≥д н≥чну облаву ƒержавноњ ¬арти, ¤ка пильно пров≥р¤ла ус≥х прињжджих, але таки своЇчасно прибув до  ам'¤нц¤, зустр≥вс¤ з товаришами, ¤к≥ помогли мен≥ встановитись на кватир≥, ≥ в призначений день, повний щасливих мр≥й, ¤ в≥дправивс¤ до ”н≥верситету, ¤кий розташувавс¤ в досить гарному двоповерховому будинку був[шоњ] “ехн≥чноњ Ўколи.

¬ актовому зал≥ на другому поверс≥ вже розпочалос¤ св¤то в≥дкритт¤ першого украњнського ун≥верситету, на ¤кому вз¤ли участь представники ”р¤ду й численних державних ≥ громадських установ ≥ орган≥зац≥й. „екали прињзду ≥ самого √етьмана, але, по обставинах часу, в≥н не м≥г прињхати, а прислав т≥льки свого заступника.

я чогось сп≥знивс¤ в той день ≥, прийшовши до ”н≥верситету, м≥г втиснутис¤ лишень на перший поверх переповненого будинку, куди доносилис¤ т≥льки окрем≥ м≥сц¤ численних прив≥тальних сл≥в. јле далеко лунали сполохи аплодисмент≥в та вс≥х нас обгортав ентуз≥¤зм загальноњ радости, ≥ гар¤че билис¤ наш≥ молод≥ серц¤, повн≥ рожевих над≥й ≥ щаст¤.

 оли ж у к≥нц≥ зас≥данн¤ роздалось гучне "ўе не вмерла ”крањна" ≥ вс¤ ун≥верситетська корпорац≥¤, на чол≥ з паном –ектором, в супровод≥ поважних гостей, вийшла з зали ≥ показалась перед нами, - ми вс≥ мов завмерли на м≥сц≥, в≥дчуваючи мурашки по т≥л≥ ≥ гар¤чу влагу на очах...

” центр≥ групи в чорному сюртуков≥ ≥ пенсне, з щасливим лицем, м'¤кою поважною ходою, поруч ≥з од≥тим по-в≥йськовому представником ”р¤ду ≥ скромним на зовн≥шн≥й вигл¤д “оваришем ћ≥н≥стра ќсв≥ти виступав проф. ≤ван ≤ванович ќг≥Їнко - ректор ”н≥верситету, розпор¤дчик ≥ люб'¤зний господар нин≥шнього св¤та. “ис¤ч≥ очей разом впилис¤ в цю ф≥гуру, ¤ка на в≥ки вр≥залась у серце кожного з нас. ≤ з цього дн¤ дл¤ нас, студент≥в, стала ≥ ”чителем ≥ Ѕатьком, бо ми завжди, без вс¤кого ваганн¤ й страху, звертались до нього в ус≥х випадках нашого нового, студентського житт¤. ≤ н≥кому н≥коли не було в≥д нього в≥дказу. Ќ≥хто н≥коли не бачив його холодним чи безучасним до студентських ≥нтерес≥в.

¬же на другий день розпочалис¤ лекц≥њ, ≥ ми, нов≥ студенти, уперше п≥д≥йшовши до порога своЇњ ј≥та ћањег, з великою увагою почали пригл¤датись ≥ знайомитись ¤к з п.п. ѕрофесорами, так ≥ з загальною обстановкою ”н≥верситету.

≤ перше, що нас вразило, було те, що тут ми знайшли вже ц≥лком готовий учбовий заклад з ус≥м необх≥дним влаштуванн¤м ≥ науковим приладд¤м дл¤ нормальних зан¤ть, що ¤скраво вказувало на надзвичайну, надхненну активн≥сть та зд≥бн≥сть кер≥вництва, що за такий короткий час усп≥ло пустити на повний х≥д таку складну машину, ≥ то в таких неспри¤тливих умовах воЇнно-революц≥йного часу.

ј внизу на першому поверхов≥ штат нац≥ональне вихованн≥ службовц≥в повнив канцел¤р≥њ та каб≥нети, парадуючи новими терм≥нами: "рах≥вник", "скарбник", "екзекутор , "посв≥дченн¤", "зв≥рка", "проханн¤", ¤к≥ т≥льки тепер, п≥сл¤ загального в≥кового порос≥йщенн¤, почали широко вживатис¤ в оф≥ц≥йному житт≥ крањни.

ѕо коридорах акуратно видзвонювали електричн≥ дзв≥нки, ≥ з професорськоњ к≥мнати виходили панове ѕрофесори, пр¤муючи у в≥дпов≥дн≥ авдитор≥њ.

¬ перерви по авдитор≥¤х ≥ тихих кутках часто чулос¤ нове ≥ приманливе дл¤ нас: " Gaudeamus igitur", ¤ке ми, збираючись в гуртки, старались ¤кнайскор≥ше вивчити.

јле ж головна увага, звичайно, у нас була спр¤мована на лекц≥њ, ¤к≥ ми в≥дв≥дували з охотою, стараючись записувати майже все у зошит, бо п≥дручник≥в здеб≥льшого не було, ≥ над≥¤тись на них скоро, при умовах того часу, не приходилось.

≤з складу п.п. ѕрофесор≥в, окр≥м пана –ектора ≤в. ќг≥Їнка, про ¤кого говоритиму окремо, пам'¤таю оцих:

«аслужений професор ќдеського ”н≥верситету п.Ѕучинський, кам'¤нчанин по народженню, що вже був на пенс≥њ, але з в≥дкритт¤м  ам'¤нецького ”н≥верситету його було запрошено на катедру г≥столог≥њ ≥ анатом≥њ. ѕершого року в≥н викладав лекц≥њ рос≥йською мовою (Їдиний випадок в ”н≥верситет≥), але другого року вже перейшов на украњнську, ¤кою волод≥в досить в≥льно, бо був справжн≥й украњнець. јле нова терм≥нолог≥¤ часом п≥дводила старого. “ак, наприклад, слово "шлунок" в≥н помилково вимовл¤в "шлупок" ≥ майже ц≥лу годину вживав цього см≥шного вислову, не пом≥чаючи наших усм≥шок. ≤ н≥хто з нас не р≥шивс¤ хоч би анон≥мним листом зробити йому зауваженн¤, бо н≥хто не хот≥в образити старенького професора. ƒругий, п. ’ведор≥в, - орд[инарний] професор ’арк≥вського √≥рничого ≤нституту. ¬≥н був один з найповажн≥ших професор≥в у нашому ”н≥верситет≥, але сухо викладав "страшну" дисципл≥ну вищоњ математики, ≥ його лекц≥њ в≥дв≥дувались лиш обмеженим колом студент≥в.

ѕроф. Ѕ≥днов - низенький на зр≥ст, гучним голосом ≥ гарною украњнською мовою викладав ц≥кав≥ й зм≥стовн≥ [лекц≥њ] по ≥стор≥њ, добре в≥дв≥дуван≥ студентами.

ѕроф. √аморак, галичанин, видатний учений ¬≥денського ”н≥верситету по ботан≥ц≥. ћолодий ще чолов≥к ≥ щирий украњнець по душ≥. ѕам'¤таю випадок при зачот≥ по ботан≥ц≥. “реба було здати систематику рослин - дисципл≥на з великою к≥льк≥стю латинських терм≥н≥в. Ќаш "квартет" при¤тел≥в-бурсак≥в з дн¤ на день в≥дкладав ≥спита, не зважаючись з'¤витись перед новим професором (в≥н п≥зн≥ше в≥д ус≥х других вступив до ”[н≥версите]ту). “а нарешт≥ в≥дважились, з'¤вившись в авдитор≥ю заздалег≥дь ≥, чекаючи пана професора, почали тихенько сп≥вати ¤кусь украњнську п≥сню. „ас був пооб≥дн≥й, ≥, окр≥м нас, в авдитор≥њ не було н≥кого. ѕан √аморак неспод≥вано з'¤вивсь у коридор≥, та, почувши сп≥ви, зупинивсь коло дверей ≥ заслухавс¤ гарноњ наддн≥пр¤нськоњ мелод≥њ. ѕот≥м ув≥йшов з надзвичайно прив≥тливим лицем. ћи зн≥¤ков≥ли. јле зараз же пом≥тили, що цим ми доставили пану професору т≥льки приЇмн≥сть ≥ п≥дбадьорились. ≤ д≥йсно, висл≥д дуже поверховоњ перев≥рки наших знань - в≥н записав нам ус≥м чотирьом "дуже добре".

ѕ≥сл¤ цього де¤к≥ казали, жартуючи: "ўоб скласти ≥спита у √аморака, треба бути насамперед сп≥вцем..." ≤нш≥ ж уже на-серйоз поправл¤ли: "Ќе сп≥вцем, а справжн≥м украњнцем!"

ѕрив[ат]-доцент •еринович, теж галичанин, молодий, жвавий чолов≥к, ¤кий з захопленн¤м викладав ф≥зичну географ≥ю. ¬≥н не ховав своњх л≥вих пол≥тичних переконань ≥, по встановленн≥ рад¤нськоњ влади, зоставс¤ при ”н≥верситет≥, ¤кого було переформовано на —≥льсько-госп[одарський]≤нститут.

ѕрив[ат]-доц[ент] ¬асильк≥вський.

ѕрив[ат]-доц[ент] ƒрай-’мара - подол¤нин, талановитий лектор на ≥стор[ико]- ф≥лолог≥чному факультет≥. ≤ ≥нш≥ лектори, ¤ких ¤ не в≥дв≥дував ≥ вже позабував њх ≥м'¤.

“а центральною ф≥гурою, ¤к в академ≥чному, так ≥ в ≥дейно-виховальному в≥дношенн≥, безперечно, був –ектор ”[н≥версите]ту, проф. ≤ван ≤ванович ќг≥Їнко, надхненний кер≥вник ≥ неперевершений лектор цього першого вищого нац≥онального учбового закладу в ”крањн≥.

«а –ектором в≥чно увивавс¤ р≥й студент≥в, коли легкою, молодою ходою, з завжди прив≥тливим лицем в≥н не йшов, а л≥тав по коридорах.  оло дверей його каб≥нету завжди сто¤ло дек≥лька студент≥в, доч≥куючись своЇњ черги, по найр≥зноман≥тн[≥ш]их, ≥нод≥ зовс≥м др≥бних ≥ докучливих, справах.

Ќе раз ≥ мен≥ самому приходилось брати под≥бну авд≥Їнц≥ю, ¤ка диктувалась скор≥ш простим бажанн¤м безпосереднього [сп≥лкуванн¤] з ц≥Їю ус≥м доступною ≥ чар≥вливою людиною, н≥ж справжньою необх≥дн≥стю в д≥л≥. ≤ треба було бачити, з ¤ким терп≥нн¤м ≥ батьк≥вською любов'ю в≥н говорив ≥ поводивс¤ зо студентами, коли вони з в≥дкритою душею, мов р≥дн≥ д≥ти, приходили до нього.

“ак, захоплюючись у той час астроном≥Їю, ¤ р≥шив осв≥домитись в≥дносно влаштуванн¤ у нас обсерватор≥њ ≥, не довго думавши, ув≥йшов в каб≥нет самого –ектора. Ќа моЇ нањвне запитанн¤ в≥н ласкаво усм≥хнувс¤ ≥ показав на ст≥льц¤. Ќе менш ¤к 20 хвилин в≥н говорив зо мною на цю тему, ≥ ¤ був на дес¤тому Ќеб≥, довго пот≥м розпов≥даючи про те, ¤к ми з паном –ектором обм≥рковували справу в≥дкритт¤ при нашому ”н≥верситет≥ астроном≥чноњ обсерватор≥њ.

≤ треба сказати, що його слова н≥коли не зоставались пустими об≥ц¤нками. “ак було ≥ в цьому раз≥: уже наприк≥нц≥ другого навчального року справд≥ прибув призначений до нас спостер≥гач-доцент, що й вз¤вс¤ за влаштуванн¤ спостережноњ вишки, ≥ в скорому час≥ ми чекали ≥з  иЇва телескопа.

ƒругий раз ¤ знов ув≥йшов до п. –ектора з об'¤вою в руках, ¤ку хот≥в пов≥сити на ст≥н≥, запрошуючи ус≥х бажаючих записатись до "балалаЇчного" оркестру.

ƒумаю зорган≥зувати оркестра, пане –екторе, - промовив ¤, зупин¤ючись перед його столом ≥ прот¤гуючи об'¤ву.

÷е дуже добре, але чому об'¤ву писано рос≥йською мовою? - здивовано запитав в≥н, п≥дн¤вши на мене своњ оч≥, в ¤ких вже показавс¤ той вогонь благородного обуренн¤, ¤кий завше загоравс¤ у нього при про¤вах недоречного русоф≥льства.

я посп≥шив роз'¤снити, що поза¤к необх≥дн≥ нам ≥нструменти здеб≥льшого знаход¤тьс¤ у студент≥в Їврењв, ¤к≥ в переважн≥й частин≥ украњнською мовою ще не волод≥ють, то об'¤ву прийшлось написати по-рос≥йськи.

- јга! ƒобре, добре! - вже зовс≥м ласкаво в≥дпов≥в п.–ектор, прикладаючи печать ≥ прост¤гаючи мен≥ листа.

ѕрофесор њв. њв. ќг≥Їнко був найпопул¤рн≥ший лектор в нашому ”н≥верситет≥. ¬≥н викладав, у час мого перебуванн¤, ≥стор≥ю украњнськоњ мови, ≥ його авдитор≥¤ завжди була переповнена студентами не т≥льки ≥стор[ико-]ф≥лолог≥чного, але й ≥нших факультет≥в.

ƒл¤ мене ¤к природника та¤ дисципл≥на зовс≥м не була обов'¤зковою, та ≥ взагал≥ ¤ вважав, що мова ¤к предмет н≥коли б не могла мене зац≥кавити, проте ¤ в≥дв≥дував лекц≥њ проф. ќг≥Їнка дуже акуратно ≥ записував в окремий зошит майже увесь матер≥¤л. «овс≥м неспод≥вано в мене пробудивс¤ живий ≥нтерес до такоњ, здавалос¤, сухоњ науки, ¤к л≥нгв≥стика, ≥ ¤ ще й дос≥ пам'¤таю де¤к≥ м≥сц¤ з його блискучих лекц≥й, ¤к≥ в≥н викладав при абсолютн≥й тиш≥ захопленоњ авдитор≥њ.