мистецтво / публіцистика

Наталя Урсу-Яворська

КАМ'ЯНЕЦЬКА ВЕДУТА

Ю.Юрчик. Осінь у Старому місті. Полотно, олія. 1996 р.Кам'янець-Подільський...
В уяві одразу ж постають вежі давньої фортеці й дзвіниці, бані, стіжкові дахи церков Старого міста, що височіють на скелястому острові, оперезаному водяною стрічкою Смотричу. Цей своєрідний образ складався віками. Дивовижні будівлі середньовіччя. Ренесансу, бароко.

Історичне минуле Старого міста приховує безліч таємниць. Ще й досі не встановлено остаточно, коли виник Кам'янець, але вже багато століть він зачаровує людей своєю незрівнянною красою.

Одну з таїн виникнення кам'яного дива можна відчути в легенді про відважного птаха, що з'являється тоді, коли Кам'янцю загрожує небезпека. Облітаючи навкруги міста, цей птах губить своє барвисте пір'я, а легкий вітерець розносить його. Диво-птах плавно сідає на гострий шпиль міської ратуші, надаючи людям мужності, а на місці, де лягла на землю мала пір'їнка, народжується талановита людина, де - велика пір'їна - там постає прекрасна споруда. Птах з легенди - провісник відродження землі, з його появою ніби настає пробудження духовності й культури. Як пір'їнки птаха не схожі одна на одну, так само неповторні пам'ятки архітектури й обдаровані люди, які мешкають у Старому місті.

Таємнича легенда дістала підтвердження в століттях. У мистецтві є цікавий прийом втілення образу, що називається "нон фіні то". Це неповне зображення будь-якого образотворчого об'єкта, яке дає глядачеві змогу домислити те, що має доповнити його, додумати, що має бути далі. Це духовно-мистецький процес, який з часом не припиняється. Минає життя багатьох поколінь, їхні витвори згодом стають пам'ятками архітектури, скульптури, малярства, озиваються в серцях небайдужих людей. Творче сприймання і відображення архітектурної та образотворчої спадщини триває.

В.Заярна. Архітектоніка минулого. Батик. 1996 р.Одним з перших найдокладніших зображень Кам'янця вважається давній план міста та його фортеці 1672 року Кипріяна Томашевича, виконаний технікою мідьорита(1). У правому нижньому куті зображено герб краківського біскупа А.Тржебицького, де у вигляді лебедя намальовано легендарного птаха-рятівника.

Крім цього, є ще кілька планів Кам'янця, виданих у ХУП-ХУПІ століттях у Франції, Німеччині, а також у Римі. Загалом вони є парафразом відомого першозразка К.Томашевича.

Сучасний варіант міського плану дав 1981 року в глибокій різцевій гравюрі на цинку "Камя'нець-Подільський - пам'ятка культури України" відомий подільський мистець Борис Негода (1944). За допомогою м'якого, гнучкого, витонченого штриха художникові вдалося зробити зображення забудови острова опуклим, обсягово-просторовим. Він поступово, сантиметр за сантиметром, ніби пішки, подорожує містом знизу вгору, із заходу на схід, свідомо замальовуючи лише збережені дотепер пам'ятки архітектури, підмурки, вулички та майдани, фіксуючи в такий спосіб сучасний стан міста від окремої споруди до загального вигляду. Цей твір має відверто іконографічний характер з додатком геральдичної символіки. Мов символ духовності та єднання українців, поляків, вірменів, що населяли Кам'янець, гравюру прикрашають дві постаті апостолів Петра і Павла. Історіографічну цінність плану підкреслює особливий ритм графічної поверхні та стилізоване трактування зображення.

Творчість іноземних майстрів пензля і різця, які відтворювали образ Кам'янця в ХУШ-ХІХ століттях, простежує науковий співробітник Кам'янець-Подільського історико-архітектурного заповідника Галина Осетрова2. Вона звертає увагу, що в 1781-1783 роках Ж.-А. Мюнц (1727-798) з Ельзасу, подорожуючи Україною, створив альбом із 140 кольорових акварелей, серед яких є й зображення міст Поділля.

В.Яворський. Панорама Старого міста. Полотно, олія 1996 р.Великий інтерес до кам'янецької архітектурної спадщини виявляли польські мистці. Один із них, Наполеон Орда (1807-1883), літератор, композитор, маляр і графік, залишив серію акварелей з краєвидами Київщини, Волині, Поділля тощо. У фондах Кам'янець-Подільського історико-архітектурного заповідника зберігається 35 літографій з його акварелей, виданих наприкінці минулого століття у Варшаві. Кам'янецька фортеця Н.Орди неначе прочинене віконце в іншу епоху, де ретельно зафіксована найменша дрібничка. Робота наповнена світлом, простором, добре прочитується повітряна перспектива фортечної ведути.

Кам'янець приваблював і майстрів медальєрної пластики. У ХVІІ-ХVIII століттях виготовлено кілька медалей з барельєфним зображенням міста, фортеці й мосту, що сполучає їх. До нас дійшли імена авторів цих медалей - монетників Йогана Ґена та Мартіна Генріха Омейса3.

З Кам'янцем пов'язаний і один з епізодів творчості Шевченка-художника. 1846 року на завдання Київської археографічної комісії він здійснив наукову подорож по Київщині, Волині й Поділлю. У Кам'янці-Подільському Т.Шевченко був восени того року, цілий тиждень знайомився з його історією, архітектурними пам'ятками, довкіллям. На початку жовтня місто особливо гарне. Можна хіба що уявити, яке враження воно справило на душу мистця. На жаль, записані ним тут народні переклади, легенди, пісні, зібрані відомості про пам'ятки архітектури, давні могили, виконані під час подорожі схеми й малюнки пропали після арешту 1847 року (4).

У ХІХ столітті Кам'янець малювали й такі художники, як М.Подолинський, М.Кулеша, К.Врублевський, світлив фотограф М.Гейм. Заслуговує на увагу цикл акварельних ведут 1912 року польського мистця М.Тшебінського. З ретельністю науковця він зображує архітектурні пам'ятки - від загальної забудови до дрібної бруківки на першому плані. Кожний пейзаж М.Тшебінського наповнений світлом, кожний має яскраві кольорові акценти. Так спалахує не що інше, як любов до світу у всій безмежній його красі.

У перших десятиліттях нашого сторіччя вирізняються художністю кам'янецькі твори А.Бедункевич. Руська брама. Коропластика. 1992 р.Сергія Світославського (1857-1931), Миколи Бурачека (1871-1942) та Володимира Гагенмейстера (1887-1938). Художник-педагог Володимир Гагенмейстер виховав цілу плеяду майстрів образотворчого мистецтва в Кам'янець-Подільському державному українському університеті, завідував місцевою художньо-промисловою школою, вів просвітницьку видавничу діяльність, пропагував традиційне народне мистецтво Поділля. У низці кольорових автолітографій (альбом "Старий Кам'янець-Подільський" (1930 р.) та ін.) В.Гагенмейстер на відміну від інших художників, які змальовували місто, лірично сприймає архітектуру, відчуває своєрідність, незвичайність кам'янецького архітектурного ансамблю, зображує його документально точно. Його твори не сплутати ні з чиїми іншими, їхній автор, безперечно, належить до найкращих "портретистів" Кам'янця.

З поширенням модерністських мистецьких течій XX століття в Кам'янці з'являється новий талант, який вносить багато свіжого в трактування архітектурного пейзажу Поділля. Це Олександр Ґрен (1898-1983). "Старе місто на Поділлі" він намалював у 1981 році, але етюд до цього твору зроблено набагато раніше. Багатопланова композиція картини веде глядача в глибінь простору, перед ним розгортається панорама стародавнього Кам'янця, осяяного світлом. Це свято єдності природи, людей і мистецтва, де чисті локальні кольори виступають на перший план, посилено декоративне начало. Декоративність потрібна художникові, щоб опоетизувати його почуття любові до людей, землі й архітектурних пам'яток. Ведута витримана в єдиному дусі й стилі до найдрібніших деталей, вона має підкреслено національний, "килимовий" характер.

В.Вечерський. Кам'янецький замок. Туш, перо. 1985 р.Кам'янець "портретували" також Михайло Дерегус (1904-1997), Анатолій Домнич (1924), Михайло Ліщинер (1912-1992), Сергій Кукуруза (1906 -1979), Франц Пенюшкевич (1911-1979), Дмитро Брик (1921-1991), Анатолій Фесенко (1922-1994), Панас Триндюк (1932-1983), Збіґнєв Ґайх (1923) та інші.

Учень М.Бойчука - С.Кукуруза створив цикл графічних творів, присвячених кам'янецьким пам'яткам, та найбільше його як мистця приваблював індустрійний пейзаж у нових районах міста.