Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Будзей Олег. Від повитух до академіків: Ювілеї // Подолянин. - 2007. - № 1 (5 січня). - С. 4.

ВІД ПОВИТУХ ДО АКАДЕМІКІВ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Найстаріший на Поділлі медичний навчальний заклад. Так із повним правом можна сказати про Кам'янець-Подільське медичне училище. Спочатку це була школа, яка готувала сільських повитух. Перше заняття в повивальній школі відбулося 28 грудня 1876 р. за старим стилем, чинним тоді в Російській імперії, або 9 січня 1877 р. за новим стилем, чинним нині. Отже, 9 січня 2007 р. Кам'янець-Подільському медучилищу виповнюється 130 років.

ЗАСНУВАННЯ

Відкриття повивальної школи в Кам'янці-Подільському - губернському центрі Подільської губернії - було справою дуже важкою. Не кажучи вже про те, що листування губернського правління з урядовими інстанціями щодо відкриття школи затягнулося на кілька років, були й місцеві проблеми. Насамперед: де взяти кошти на утримання школи? Їх мали збирати із селянських громад губернії, але кошти надходили з великим запізненням і були невеликими.

Суттєвою перешкодою стало й те, що не було приміщення не тільки для самої школи, але й для пологового відділення, яке б служило основною навчальною базою і без якого школа просто не могла існувати. З цього приводу Подільський приказ громадської опіки, у віданні якого перебувала лікарня, на запит міністра внутрішніх справ "про можливість заснувати при Кам'янецькій лікарні пологове відділення та повивальну школу і віднайти кошти на утримання учениць" ще 1867 р. доповідав, що "в старих лікарняних приміщеннях через їх тісноту та давність неможливо влаштувати ті заклади", тому "запропонував заснувати їх після збудування нових приміщень для богоугодних закладів", тобто не раніше 1873 р.

Наприкінці 1874 р. медичний департамент затвердив штат повивальної школи. Відповідно до нього, вводилася посада директора школи, обов'язком якого було теоретичне та практичне викладання акушерства. Другою посадовою особою була акушерка-наглядач.

Через масову малописьменність селян, що теж було серйозною перешкодою для навчання акушерству, новий статут школи передбачав загальноосвітній підготовчий клас для вивчення ученицями російської мови та арифметики. Закінчивши його та склавши відповідні іспити, учениці переходили в перший спеціальний (тобто, акушерський) клас. Сім перших учениць повивальної школи, що прибули на навчання в 1873-1876 рр., "через неписьменність навчалися при лікарні читанню та писанню".

1876 р. на території лікарні збудували двоповерхову повивальну школу, в якій виділили кімнату під пологове відділення на 10 ліжок. Інші кімнати відвели під гуртожиток і для проведення практичних занять.

Лікар-акушер Едуард ДЕРІНГ, призначений Міністерством внутрішніх справ директором школи, прибув до міста наприкінці 1876 р., а 28 грудня провів перше заняття з акушерства. У рапорті подільському губернаторові він доповідав, що зазначені вище 7 учениць "всі настільки підготовлені грамоті, що я їх прийняв до першого спеціального класу".

Навчання акушерству (або повивальному мистецтву) вели за програмою для повивальних шкіл, розрахованою на два роки. Вона передбачала як теоретичну, так і практичну підготовку. В останній дуже серйозну увагу звертали на набуття ученицями практичних акушерських навичок. Зокрема, там були такі вимоги: "Вихованки другого класу зобов'язані бути при всіх без винятку пологах у пологовому відділенні лікарні. Кожна з них по черзі зобов'язана виконувати у призначеної породіллі під керівництвом акушерки всі обов'язки повитухи, точно знаючи, що й для чого вона робить. Кожна вихованка другого класу зобов'язана по черзі, за якою спостерігає акушерка, чергувати в пологовому відділенні та під час свого чергування виконувати всі обов'язки повитухи".

До речі, в Російській імперії було настільки мало повивальних шкіл, що Кам'янець-Подільську згадано в знаменитому енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона, перший том якого побачив світ 1890 р. Зі статті "Акушерські школи" довідуємося, що тоді на всю величезну Російську імперію було всього 25 шкіл, які готували сільських повитух. З українських міст, крім Кам'янця-Подільського, такі школи мали тільки Харків, Херсон і Чернігів.

ПЕРЕТВОРЕННЯ

1905 р. Кам'янець-Подільську повивальну школу було перетворено на фельдшерсько-акушерську. Першим кроком на цьому шляху стало клопотання директора повивальної школи Володимира КУРИЛОВА перед Міністерством внутрішніх справ про реорганізацію школи. Але спливло немало років, доки губернський комітет з призначення гласних 29 травня 1905 р. розглянув і затвердив статут Кам'янець-Подільської фельдшерсько-акушерської школи. Згодом цей статут затвердило й Міністерство внутрішніх справ.

У фельшерсько-акушерську школу приймали осіб, що закінчили чотирикласну гімназію. Побільшало учениць з міста. Це були здебільшого доньки купців, священиків, дворян.

Навчання тривало чотири роки. В першому класі вивчали загальні дисципліни - фізику, геометрію, латинську мову, анатомію, фізіологію, ботаніку, зоологію.

Спеціальні медичні дисципліни - патологія, фармакогнозія, фармакологія, фармакологічна хімія, хірургія, оперативна хірургія - увійшли до програми другого класу. 8 годин було відведено на практичні заняття в аптеці.

Надзвичайно насиченою була програма третього класу: акушерство, жіночі хвороби, патологія, епідемічні хвороби, гігієна, хвороби очей, венеричні та шкірні хвороби, догляд за немовлятами, хірургія, дитячі хвороби. Крім того, передбачалося 18 годин на практичні заняття в лікарні та аптеці.

У випускному класі вивчалися зубні, очні, жіночі, дитячі, венеричні та шкірні хвороби, патологія, акушерство, хірургія, було 11 годин практики в аптеці та лікарні. Звісно, обов'язковим предметом для всіх чотирьох класів був закон Божий.

Викладали в школі найкращі тодішні кам'янецькі лікарі. Серед них Кость СОЛУХА (патологія, терапія, епідемічні хвороби), Емануїл БЛАВДЗЕВИЧ (хірургія, десмургія, ведення медичної звітності), Володимир ДАГИЛАЙСЬКИЙ (очні хвороби). До речі, 1912 р. офтальмолог Володимир Дагилайський навіть видав посібник для фельдшерсько-акушерських шкіл Росії - "Курс очних хвороб".

1912 р. на території лікарні земство збудувало пологовий будинок на 15 ліжок, який відповідав усім санітарно-гігієнічним нормам того часу та став навчальною базою школи. В наш час тут розміщувалося нейрохірургічне відділення міської лікарні.

У жовтні 1916 р., коли в розпалі була Перша світова війна, заняття в школі припинилися.

ВІДНОВЛЕННЯ

1923 р. в Кам'янці-Подільському було відновлено надання медичної освіти: при міській лікарні відкрили дворічні медичні курси, які готували лікпомів (лікарських помічників). 1925 р. відбувся перший випуск 85 лікпомів. У наступні 5 років курси були короткотерміновими й випускали медсестер. До речі, 1923 р. у двоповерховому будинку, збудованому для повивальної школи, відкрили протитуберкульозний диспансер, тож курси працювали в іншому приміщенні.

1930 р. в Кам'янці-Подільському на базі медкурсів відкрили медичний технікум. 1933 р. відбувся перший випуск, а 1935 р. повернулися до старої назви - фельшерсько-акушерська школа. Проіснувала вона до літа 1941 р., коли місто зайняли фашистські війська.

Серед довоєнних випускників (а це близько 800 середніх медпрацівників) найбільше прославилися Борис ПЕРВОМАЙСЬКИЙ (1916-1985) і Семен ЛАВРИК (1915-1990), які стали докторами медичних наук, професорами.

Уродженець Старої Ушиці Борис ПЕРВОМАЙСЬКИЙ 20 років очолював кафедру психіатрії Ворошиловградського медінституту. Борис Якович виступав проти застосування психіатрії як репресивного інструменту, тож 1980 р. змушений був покинути професійну діяльність.

Уродженець Великої Слобідки Семен ЛАВРИК у 1960-1970 рр. був директором Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, у 1970-1984 рр. - ректором Київського медінституту. 1979 р. Семена Семеновича обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

Підполковником медичної служби став випускник 1939 р. Іван ІВАНУС. 1956 р. він успішно захистив кандидатську дисертацію "Неврит лицьового нерва (клініка, лікування, профілактика та експертиза)".

Випускник училища Антон ЗЕМЛЯНКО, уродженець с.Івахнівці Чемеровецького району, воював у партизанському з'єднанні Сидора КОВПАКА, прославився як відважний розвідник. Про нього пише Петро ВЕРШИГОРА у відомому романі "Люди з чистою совістю". Антон Петрович загинув у березні 1944 р. в бою з фашистами на території Польщі. До речі, в березні 1975 р. комітет комсомолу Кам'янець-Подільського медучилища заснував перехідний приз імені партизана-розвідника, який вручався найкращій групі училища.

ВІДРОДЖЕННЯ

1944 р., після визволення Кам'янця-Подільського від загарбників, у місті відроджується фельдшерсько-акушерська школа. 15 вересня 1944 р. в шести навчальних групах було 173 учні. Першим повоєнним директором школи стала Ганна КУНКЕВИЧ. За перший навчальний рік викладачі й учні чимало зробили, шоб відновити навчально-матеріальну базу школи. Перший випуск відбувся 1945 р.: свідоцтва отримали 24 медлаборанти. Щороку випускників ставало все більше: 1949 р. їх число зросло до 261.

1954 р. школу перейменували на медичне училище. Поступово зміцнюється його матеріально-технічна база. Зокрема, 8 травня 1990 р. на мікрорайоні Жовтневий було відкрито культурно-спортивний комплекс медучилища з промовистою назвою "Гіппократ".

Велика заслуга в зміценні навчального закладу належить В'ячеславу ТРАЧУКУ, який понад чверть століття (1970-1996) був директором училища. 9 липня 1996 р. його на цій посаді змінив Борис АНТОНЕЦЬКИЙ - випускник медучилища 1963 р. Від 25 жовтня 2005 р. директором училища працює Ніна СОБКО - теж випускниця Кам'янець-Подільського медучилища. Символічно, що з 1991 р. Ніна Федорівна викладає в рідному училищі акушерство та гінекологію. Це наче своєрідне повернення до витоків навчального закладу.

Викладачами в училищі працювало чимало кам'янецьких лікарів-практиків найвищої кваліфікації. Серед них п'ять заслужених лікарів України - Юлій МАНАСЕВИЧ, Клавдій ВЕЛІКАНОВ, Микола КОМІСАРОВ, Євген КІВІЛЬША, Валер'ян ГОЛАВСЬКИЙ.

Немало славних імен маємо і серед повоєнних випускників. Серед них уродженець Кам'янця-Подільського Аполлон БІЛОУС (1929-1999). Він став доктором медичних наук, професором, членом-кореспондентом Національної академії наук України, лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки. Аполлон Максимович був кріобіологом, тобто вивчав дію на живі організми низьких і наднизьких температур.

Не менше прославився уродженець с.Чаньків Дунаєвецького району Іван ЧЕКМАН (народився 4 жовтня 1936 р.). Він 1987 р. очолив Київський науково-дослідний інститут фармакології та токсикології, 1991 р. став членом-кореспондентом Академії наук України, 1993 р. - членом-кореспондентом Академії медичних наук України.

Ще один випускник Кам'янець-Подільського медучилища Євген ПАНАСЮК (1928-2001) був професором Львівського медичного університету, засновником і першим головним редактором журналу "Експериментальна та клінічна фізіологія".

Троє випускників (усі - уродженці Кам'янець-Подільського району) - Олександр КИЦЕНЬКИЙ із Цвіклівців, Анатолій ВИШНЕВСЬКИЙ із Гути-Чугорської, Василь КЛЮЦУК із Панівців - загинули в Афганістані.

ПАМ'ЯТЬ

Довгий час історія училища була таємницею за сімома замками: просто ні в кого не доходили руки покопатися в архівах, витягнути на білий світ документи... Коли 1962 р. директором училища став Вадим СЛАВІН, до нього звернувся провідний педіатр і викладач дитячих хвороб в училиші Лев ШРАГА і запропонував новопризначеному директорові дослідити історію училища. Але тільки через 4 роки, коли Вадим Миколайович уже не був директором, він зміг узятися за реалізацію пропозиції Льва Семеновича. Зокрема, 22 березня 1967 р. Славін занотував у щоденнику: "Здається, я знайшов гарну, корисну й надзвичайно цікаву справу: дослідити й скласти історію нашого училища". А перед тим, 1 березня 1967 р., було створено студентський дослідницький гурток "Слідопит училища". У жовтні 1967 р. в училищі відбулася зустріч трьох поколінь випускників.

Було пророблено величезну роботу, яка через 7 років увінчалася створенням музею історії училища. На жаль, так склалися обставини, що сьогодні цього музею немає. Але добре, що Олександр ПАЛАМАРЧУК, який викладає в училищі історію, взявся за відновлення музею.

* * *

Кількість середніх медичних працівників, які за 130 років підготувало Кам'янець-Подільське медичне училище, вже перевалило за 10 тисяч. Від підготовки "повивальних бабок другого розряду", як записано в свідоцтвах перших випускниць закладу, до стартового майданчика майбутніх світил медицини - професорів, членів-кореспондентів, академіків - такий славний шлях за 130 років пройшло медучилище. Без сумніву, ще чимало його випускників засіяють яскравими зірками на науковому небосхилі. Але й щоденна невтомна праця в звичайних лікарнях чи в сільській глибинці великої армії випускників училища не менш важлива й потрібна нашій державі, кожному з нас.