Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 4 лютого 2005 р.

Біографія будинку
ВІРМЕНСЬКИЙ РИНОК, 5

У цьому великому триповерховому будинку, розташованому посередині північної сторони Вірменського ринку, нині розміщуються виробничі площі колективного швейного підприємства, а як пам'ятка архітектури - це будинок колишнього окружного суду ХІХ ст.

Колись, наприкінці XVІ - на початку XVII ст., на цьому місті стояв палац (резиденція) католицького єпископа, сполучений коридором з Домініканським монастирем. Під час пожежі 1612 р. палац згорів.

Коли 1672 р. містом заволоділи турки, то на місці руїн палацу єпископа постав палац турецького намісника ГАЛІЛЬ-ПАШІ. Проте 1699 р. турки покинули місто - і невдовзі для будинку знайшлося нове призначення: 1805 р. тут обладнали міський театр. Про цей театр яскравий спогад залишив російський поет Костянтин БАТЮШКОВ (1787-1855), який у другій половині 1815 р. перебував на військовій службі в Кам'янці-Подільському. Ось, зокрема, що писав 11(23) серпня 1815 р. 28-річний поет у листі до своєї двоюрідної тітки Катерини МУРАВЙОВОЇ: "Є театр; уявіть, яким він має бути: коли йде дощ, то глядачі виймають парасольки. Вітер свистить у всіх кутках і з чудовим співом актрис і скрипкою оркестру створює гармонію особливого ґатунку. Усі грають трагедії у високому стилі, рідко опери". На Вірменському ринку міський театр проіснував півстоліття - 1856 р. він перебрався на Руський ринок.

Того ж таки 1856 р. на місці колишнього театру розпочали зводити будинок дворянського зібрання, для чого долучили до вибраного місця ще одну садибу праворуч. До кінця 1861 р. будинок був майже готовий, але з огляду на різні політичні причини (зокрема, польське повстання 1863-1864 рр.) його спорудження припинили.

І тільки 1892 р. будинок ожив - у ньому облаштувався окружний суд. Серед його чиновників був і якийсь ЦІСЕВИЧ, про якого ніхто би сьогодні й не згадав, якби не оприлюднений 16 вересня 1997 р. краєзнавцем Андрієм ТЕРЛЕЦЬКИМ цікавий факт: цей Цісевич, виявляється, був батьком відомого письменника, автора знаменитої трилогії "Стара фортеця" Володимира БЄЛЯЄВА (1909-1990). Проте, коли мама майбутнього письменника познайомилася з курсантом губрадпартшколи Бєляєвим і вийшла за нього заміж, покинувши набагато старшого Цісевича, Володя взяв прізвище вітчима, а про справжнього батька - царського чиновника - офіційно ніколи не згадував.

У бурхливий період 1917-1920 рр. будинок використовували різні політичні сили. Тут, зокрема, розміщувалися казарми 74-го Ставропольського полку, відомого своїми більшовицькими настроями та діями. А ось улітку 1919 р. у колишньому будинку окружного суду діяло Міністерство військових справ Української Народної Республіки.

Після остаточної перемоги більшовиків (16 листопада 1920 р.) у будинку знову розмістився окружний суд, але вже радянський. У 1929-1936 рр. тут працював міськвиконком і його відділи.

Після визволення міста від фашистів у цьому будинку деякий час (у 1944-1945 навчальному році) мала притулок перша школа, від приміщення якої за сучасною адресою Татарська, 14 залишилися тільки стіни з прорізами вікон і дверей. І все ж надійне та постійне пристановище тут знайшла швейна фабрика (нині колективне швейне підприємство), пристосувавши історичний будинок під свій виробничий корпус. І хоч із створенням 18 травня 1977 р. у Старому місті Державного історико-архітектурного заповідника всі промислові підприємства, зокрема й швейну фабрику, мали з нього вивести, все ж фабриці - єдиній! - удалося втриматися в заповідній зоні.

6 вересня 1979 р. колишній будинок окружного суду внесено до Списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Пам'ятка вважається характерним прикладом еклектичного поєднання в громадській будівлі елементів ренесансу та класицизму. А якщо не вдаватися до специфічної термінології, то наше око приваблює проста й лаконічна архітектура будинку.
5 грудня 2002 р., напередодні Дня Збройних Сил України, на будинку урочисто відкрито меморіальну дошку (автор - кам'янецький художник-різьбяр Володимир КЛІЩ), яка сповіщає, що тут у червні - листопаді 1919 р., під час перебування в місті уряду УНР, діяло Міністерство Збройних Сил України. Дошку прикрашають герб УНР і портрет Головного отамана військ УНР Симона ПЕТЛЮРИ.