Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей


історія / дослідження

Андрій Задорожнюк

ЗНАХІДКИ 3 РОЗКОПІВ
ВІРМЕНСЬКОГО МИКОЛАЇВСЬКОГО КОСТЕЛУ
В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ

Вірменський квартал.Поряд з Вірменською дзвіницею стояла колись дивовижна споруда, яка вражала мандрівників, що бували в Кам'янці-Подільському, вишуканістю форм і багатством інтер'єру. Свого часу Вірменський Миколаївський собор мав рідкісну книгозбірню й коштовне начиння. На думку істориків, його споруджено до 1495 року. Храм дуже потерпів від пожежі 1602 року і був відбудований у 1613 році. Під час штурму міста 1672 року обернувся в руїну. Відтоді минуло майже століття, перш ніж у 1767 році коштом місцевих вірменів його почали підіймати з руїн. Урочисте освячення нововідбудованого храму відбулося 27 червня 1791 року. Протягом XV- першої половини XVII століття службу у Вірменській Миколаївській церкві правили за вірмено-григоріанським обрядом, а від жовтня 1666 року - вже як у костелі, за вірмено-католицьким обрядом.

Вірменський Миколаївський костел.Зовні Вірменський Миколаївський костел являв собою вишукану споруду, збудовану у візантійському стилі закритою галереєю з трьох боків. Фасад прикрашала золочена мідяна статуя пресвятої Діви Марії, з лілеєю в руці, а під ногами в неї була куля, обвита змією.

Такий вигляд мав храм до 1930-х років, коли в розпал антирелігійної кампанії його висадили в повітря й зрівняли з землею. Натурні розміри й теперішній стан його підмурків протягом 1988-1993 років установила археологічна експедиція історичного факультету місцевого педагогічної о університету. В центральній частині будівлі вона віднайшла і дослідила підвальне приміщення, до якого вів вхід під підлогою костелу. Це приміщення було повністю засипане землею і рештками стін зруйнованої о храму. У ньому на рівні земляної долівки виявлено залишки людських поховань, серед яких знайдено п'ять бронзових золочених медальйонів. Чотири з них були скріплені мідяним дротом з дерев'яними намистинами і являли собою рештки ружанця; один знайшли окремо.

Варто докладніше проаналізувати ці знахідки, звернувши увагу на зміст наявних на медальйонах зображень.

Медальйон, знайдений окремо, на аверсі (чільному боці) має зображення Богородиці з дитям, у гаптованій квітами накидці, із зіркою на правому рамені. На головах обох - корони, оточені промінням. Навколо зображення напис: B.V.MARIABERDICZOVIEN CORON.

На звороті зображено дівчину на повен зріст із пальмовою галузкою в правиці, а біля її ніг лежать лев і дві змії. Ліворуч-печера, перед нею палає вогнище. Навколо напис: S - THECLAE V.E.M.. Зображення чітке і має досить високий рельєф.

Релігійні медальйони з Вірменського Миколаївського костелу. XVIII ст.З легенди на аверсі дізнаємося, що медальйон карбований на згадку про коронацію Бердичівської Богородиці. Історія коронації така. 1626 року київський воєвода Януш Тишкевич, повернувшись з татарської неволі, збудував у Бердичеві костел кармелітів і поклав гам святий образ Богородиці, який здавна зберігався в його домі. Невдовзі та ікона уславилася чудами і парафіяни вдалися до Риму, прохаючи дозволити коронацію ікони. Папа Бенедикт XIV дозволив власним коштом зробити дві золоті, оздоблені смарагдами корони й прислав їх у 1753 році. Коронацію ікони здійснив біскуп краківський Каптан Солтик 16 липня 1756 року.

На зворотному боці зображена св.Текля. Згідно з переказом, народилася вона в Азії у знатній родині, здобула добру освіту й уславилася надзвичайною вродою. Коли в 45 році н.е. св.Павло проповідував в Іконії, вона увірила в Христа і стала черницею. Звинувачену владою в ширенні християнства, жінку було кинуто на розтерзання до диких звірів. Але леви її не зачепили. А коли її присудили до спалення, то й вогонь не здолав її віри. Після цих випробувань вона пішла за св.Павлом до Антіохії, де в поєдинку із зміями теж лишилася неушко-дженою. Ці чудеса привертали поган до віри Божої. А Текля повернулася в рідні місця й оселилася на горі, біля Селенції, де прожила 90 років. Католицька церква відзначає день св.Теклі 23 вересня. Отже, на реверсі медальйона відбито образ св. Теклі й випробування віри, через які вона пройшла.

Інші чотири медальйони були колись складовою частиною ружанця.

Перший медальйон має на аверсі зображення Богородиці, що сидить з дитям на колінах. Лівою рукою Богородиця підтримує дитину, а в правій тримає ружанець. У лівій руці дитина також має ружанець. Навколо зображення літери: R.K.R. (ружанець Святої Цариці). Ружанець - це один із способів молитви, запозичений у пустельників Сходу й запроваджений на початку XIII століття св.Домініком. У ружанці зерна з дерева, кості чи каменю - 15 великих і 150 менших, укладених так, що після 10 менших - одне більше. На менших проказується "Богородице Діво, радуйся", на більших - "Отче наш".

На звороті цього медальйона бачимо погрудне зображення святого в чернечому вбранні, голова його повернута праворуч, до сонячних променів, а в руках він тримає книгу і гілку з квітами. Навколо напис: S.DO-ME. Виходячи з іконографії зображення й скороченого напису довкола, на медальйоні - погруддя св.Домініка.

Другий медальйон на аверсі має поясне зображення святого в чернечому вбранні, повернуте ліворуч до фігури Ісуса, що стоїть. Напис не прочитується. На реверсі - погрудне зображення святого, повернуте праворуч. За іконографічними аналогами, на аверсі зображено св.Антоні я з Падуї, на реверсі - св.Франциска .

На аверсі третього медальйона - святий у чернечому вбранні, повернутий ліворуч, з дитям на лівій руці. На реверсі зображено дитину на повен зріс і з короною на голові.

Виходячи з аналогів, на чільному боці зображено св.Йосифа, на зворотному - Ісуса.

Четвертий медальйон містить на аверсі поясне зображення святого в чернечому вбранні, з плащем, накинутим на плече. Лівою рукою святий притиснув до грудей хреста, а в правій тримає палицю. Напис навколо: 5. САМІЬ-ІУЗ.-О.ІЕЬ. На звороті - зображення чоловіка на повен зріст, в античному хітоні й напис: З.АРОЬОМІ-Е.М.ОК.РЕ. Аналогів цьому медальйону не знайдено. Однак, судячи з легенди, на аверсі зображено св.Каміла, на реверсі - св.Аполлона (рис. 5).

Колекція медальйонів з Вірменського Миколаївського костелу становить інтерес з погляду вивчення іконографії святих. За цими знахідками поховання, виявлені в підвалі костелу, датовані другою половиною XVIII століття.

Цінну наукову інформацію дає медальйон XIX століття із зображенням фасаду Вірменського костелу на аверсі й ікони вірменської Богородиці на реверсі (зберігається в приватній збірці). На медальйоні навколо фронтального зображення костелу напис: KOSCIOL ORMIAN. - W RAM.PODOLSKIM. Внизу дві латинські літери Р.В. Цю медаль вибито в 1881 році на замовлення й коштом П.Ґрейма. Літери Р.В. - це ініціали Павла Бітчана, власника крамниці й фабрики у Варшаві. Ця релігійна медаль увічнила для нащадків втрачений згодом костел.


ПУ № 3-4 2000 р.