Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

В'ЯЗНІ СТАРОЇ ФОРТЕЦІ

Кам'янець-Подільська фортеця... Овіяна сивими легендами, віками стоїть вона над Смотричем, нагадуючи про минуле, рясно полите кров'ю та сльозами десятків поколінь. Тут, навколо цих мурів, стрічалися віч-на-віч європейська культура з азіатською, християнство з мусульманством, Україна з Туреччиною. Багато можуть розповісти стіни та вежі фортеці і про час, коли брязкіт зброї змінився на брязкіт кайданів.

Отож фортеця на рубежі XVIII століття. Один з пунктів Карловицького перемир'я гласив про передачу Правобережної України магнатській Польщі. На подільську землю, пограбовану перед тим турецькими яничарами за двадцять сім років панування, повертається польська шляхта. У першу чергу вона береться зміцнювати власні маєтки, збільшувати своє багатство за рахунок місцевого населення. Селяни знову змушені платити великі податки. Навіть Кам'янець-Подільський, який за рішенням сейму звільнявся від сплати податків на десять років, через два роки почав сплачувати їх у величезних розмірах. І народ повстав.

З 1701 по 1756 роки на Україні, наче хвилі, прокочуються повстання. Вони дістали назву гайдамацьких. Багато загонів діяло на Поділлі. І грізна колись фортеця використовується як місце катувань та страти гайдамаків. У січні 1703 року сюди привезли пораненого під Ладижином козацького полковника Федора Абазина. Після тяжких катувань у казематах він був насаджений на палю на місько му ринку.
Пізніше, у 1748 році, у фортеці страчено хороброго подільського ватажка Клеофаса (грека за походженням). У катівнях замку замордували сотні повстанців. На жаль, історія не зберегла їх імен. Та прийдешні покоління згадують повстанців з вдячністю. Вони боролися проти іноземного ярма і ненависного поміщицтва.

Одночасно фортеця використовувалася і як тюрма для високопоставлених осіб. У 1734 році сюди під вартою доставили претендента на королівський престол Станіслава Августа. Сорок років по тому у замок прислали закованих у кайдани Пешинського і Фракенбера, котрі вчинили замах на короля. Був закований у кайдани і граф Любомирський за розбій на дорогах. У слідстві читаємо, що робив він це не заради збагачення, а "для душі"(!). З-поміж таких же "високих" осіб перебував в'язнем і син Ельжбети, дружини Станіслава Августа, Грабовський. Він у приступі шаленства дав 100 батогів краківському губернатору.

З 1812 року фортеця царським урядом офіційно проголошується тюрмою. Будівлі, що знаходилися на її території, перебудовуються. Окремі з них, разом з баштами, використовуються під тюремні камери. У Папській башті, наприклад, де була четверта тюремна камера, у 1823 році знаходилося 25 в'язнів. Серед них був легендарний ватажок антифеодального руху на Поділлі Устим Кармалюк. Тоді він називав себе Гавриленком. У ніч з 12 на 13 березня одинадцять в'язнів вчинили втечу з фортеці. Лише через два тижні власті виявили Кармалюка у селі Цівківці, що поблизу міста. Наказ, виконуючого обов'язки подільського цивільного губернатора Грохольського був такий: "...Устима Кармалюка, именующегося Василием Гавриленком.., наказать 101 ударом кнута с выставлением указанных знаков и ссылкой вечно в каторжную тюрьму...".

Неподалік від башти Папської, яку у народі стали йменувати Кармалюковою, знаходиться підземелля невідомої вежі. З середини XIX століття його використовували як боргову яму. Вона була двоярусна, зверху мала важке залізне перекриття. Боргова яма ніколи не пустувала. За словами очевидця, "людей у ній було, як оселедців у діжці". В'язні перебували в особливо жахливих умовах: голодні, обірвані, у такій тісноті, що на ранок деякі з них втрачали свідомість, а то й вмирали від нестачі повітря. Проте власті, які пильно оберігали інтереси визискувачів, лихварів, нічого не робили для полегшення становища ув'язнених, як правило, зубожілих селян і ремісників, посаджених сюди за несплату податків.

Наприкінці XIX століття, із розвитком і загостренням на Поділлі класової боротьби робітників і селянства, фортеця все більше служить місцем репресій політичних в'язнів. В архівних документах є згадки про своєрідний Алексєєвський равелін Кам'янецької фортеці. В ньому ув'язнювали членів РСДРП. В обласному державному архіві зберігається список в'язнів замку за 1906 рік. У ньому перераховуються прізвища 200 арештантів, в тому числі 67 політичних. Серед них відомий всім нам агент ленінської "Искры", один з керівників Кам'янець-Подільської групи РСДРП під час революції 1905 року більшовик М.Г. Козицький. Поряд з ним у камерах знаходилися соратники по групі В.К. Чернявський, С.А. Ільницький та інші, селянин Михайло Мартинюк.

Фортеця була в'язницею до 191І4 року. Тоді самодержавство збудувало у місті нову тюрму відповідно до своїх "зрослих вимог".

...Опустіли каземати фортені, яка стала самотнім свідком грізних подій першої світової війни, соціалістичної революції, громадянської війни. І лише допитливі дітлахи міста, герої "Старої фортеці" Володимира Беляєва, у цей час вперто шукали таємниці замку. Нині сюди йдуть тисячі туристів. У Старої фортеці - нове життя. Вона стала культурно-історичним осередком, видатною пам'яткою архітектури давнини.

С. БАЖЕНОВА,
завідуюча відділом історії дореволюційного часу Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника.