Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ЧИ БУВ У СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В КАМ'ЯНЦІ ВОДОПРОВІД?

За свiдченнями iсторикiв, вода в мiсто в часи середньовiччя завозилася з мiсцевих джерел. Водогiн був лише у самiй фортецi. Дiжку з водою пiдiймали з Чорної башти вгору. Існує думка, що ця криниця - ровесниця Турецького мосту. Згiдно з описом замку 1544 року, водопостачання замку вiдбувалося через трубопровiд, в який вода потрапляла з башти Водної i використовувалась на приготування їжi в замковiй кухнi. Але на територiї самого Старого мiста трубопроводу не було. Переважна частина жителiв страждали вiд незручностей з водопостачанням. Вкiнцi 16 столiття кам'янчани неодноразово ставили питання про забезпечення мiста водою.

Нарештi, на початку 17 столiття, мешканець мiста, вiрменин Марсес видiлив велику суму грошей на будiвництво водогону. Але цi грошi чомусь не були використанi за призначенням. Тодi вiрмени вирiшили застосувати свiй, надiйний, спосiб гнання води. Вони, озброївшись вилами та iншими предметами, вирушили до вiйта (керiвника громади). Вимога була короткою i конкретною: "Або будуй водогiн, або виженемо тебе". Пiсля цього 1638 року король Польщi Владислав ІV нарештi видав розпорядження про проведення води на ринок (центральну частину мiста). На виконання цього розпорядження було викопано вiдому тепер Вiрменську криницю біля Ратушi. Кажуть, що пiд час копання навпроти цiєї криницi натрапили на пiдземне море, вода в ньому була солоною. Отже, водопостачання мiста недовго вiдбувалося за допомогою природнiх джерел. Деякi з них в тi часи вважалися цiлющими, мiнеральними.

Про одне з таких джерел, яке знаходилось бiля Тринiтарського костелу, доктор Шагiн в своїй дисертацiї писав, що вода в ньому надзвичайно прозора, холодна, без запаху, на смак солона, i в нiй виявлено мiнеральнi солi. Крiм згаданого, були ще й iншi джерела з цiлющою водою. Одне з таких знаходилось над Руською брамою, iншi - в пiдвалах житлових будiвель.

Юхим Сiцiнський у своїх "Нарисах з топографiї мiста та його околиць" зазначає, що однiєю з найбiльших криниць була так звана Гунська криниця. Вона знаходилася в густо заселеному районi Нового плану, недалеко вiд нового мосту. Вода в нiй славилася своєю гожою, цiлющою властивiстю, допомагала при хворобах очей тим, хто промивав нею очi. При забудовi Нового плану, зведеннi храму Олександра Невського цю криницю занедбали, розбили на джерела, воду з яких вiдвели. Кажуть, що рештки цих багатоводних джерел - водоспад, що мальовничо спадає зi скелi бiля Новопланiвського мосту.

Джерела з цiлющою водою є у нас i досi. Цьому сприяє горбистий рельєф нашої мiсцевостi i наявнiсть водоносних шарiв, що є причиною виходу води на поверхню. Правда, слiд бути уважним, щоб не сплутати воду природного походження з водою протiкаючих труб. Одне iз цiлющих джерел, вода якого користується популярнiстю в кам'янчан, це гарно доглянуте кимось джерело в парку в районi Руських фiльварок. До речi, водопровiд в Старому мiстi з'явився досить пiзно, аж у 1916 роцi. Величезнi свердловини, спорудженi тодi, дають воду i досi.

Тетяна МАТУСЯК.
Кам'янець-Поділський вісник, 11.04.98 р.