Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

С.Е. Баженова, м.Кам'янець-Подільський

ВОЛИНЬ У ТВОРЧОСТІ Й.Й. РОЛЛЄ

Серед когорти польських істориків, котрі жили і працювали на теренах України, чільне місце, по праву, належить Й.Й. Роллє - історику, письменнику, лікарю, громадському діячу. Творча спадщина Й.Й. Роллє чимала: він залишив нам понад 400 праць з історії, літератури, медицини.

Основу наукових інтересів Й.Й. Роллє становила історія Поділля. Але чимало творів він присвятив Волині і Поліссю. Першою спробою торкнутись історії Волині був історичний нарис "Друкарня і граверна майстерня в Бердичеві"1, в якому Й.Й. Роллє розповідає історію створення у 1750 р. при Бердичівському монастирі Босих кармелітів однієї з давніх на Волині друкарень та її стародруки.

Надалі майже в кожному циклі його "Історичних оповідей" ми зустрічаємось з героями-волинянами чи з подіями, що відбувались у цьому регіоні. В 1884 р. світ побачила 4 серія "Історичних оповідей" Й.Й. Роллє2, в якій 5 оповідей присвячені Волині. Оповідь "Сенаторська доля" розповідає про долю волинського дворянина Василія Заборовського, який потрапив в татарську неволю у другій половині ХVІ ст., його поневіряння в ній. В іншій оповіді "Мужицька доля" - пригоди волинського селянина, який у пошуках ліпшої долі залишив свій край і відправився на південь. "Палестрант з ХVІІІ ст." - про Овруцького адвоката - шляхтича Федора Дідковського. Надзвичайно цінним для вивчення соціально-економічного стану Волині і Поділля є дослідження "Початок польської торгівлі на Чорному морі і навігація по Дністру". У ньому Й.Й. Роллє, на основі архівних матеріалів, розповідає про спроби багатих подільських землевласників Прота Потоцького та Валерія Дзедушинського після першого поділу Польщі відродити її економічну могутність завдяки морській торгівлі, а також створення капіталістичних господарств, прикладом яких може слугувати заснована ними мануфактура в околицях Бердичева. Це господарство Потоцького складалося з комплексу цехів по заготівлі високоякісної вовни, виробництву свічок, вишиванок, пошиттю білизни та виготовленню іншої продукції, яка користувалася попитом на світовому ринку. Мануфактура мала для розрахунків свій банк, прямі контракти на торгівлю з портами на Дністрі та Одеси. Оповідання "Мужицька доля" в перекладі на російську мову було видруковане в газеті "Волынь" 1888 року3.

1883 року у Кракові було видано книгу Й.Й. Роллє "Жінки провінцій, оповідання історичні"4, яка об'єднала шість біографічних нарисів, що змальовують типи жінок шляхетського середовища Волині; один нарис відноситься до кінця ХVІ ст., два - до першої і два до другої половини ХVІІ ст. Особлива цінність тих оповідань полягає у досконалому зображенні психології героїнь, тих умов, що в майбутньому приведуть до загибелі Речі Посполитої. Перші три біографії змальовують по-суті один і той же тип жінки, що росла і виховувалась серед безмежного свавілля шляхетського середовища свого часу, яке не стримувалось ні владою і законом, ні міцними моральними принципами і усвідомленням громадського обов'язку. З нарисів ми бачимо, що енергійні жінки не тільки засвоювали собі побутові риси свого суспільства, а й намагались і в зовнішніх їх формах і прийомах не уступати чоловікам. Перша біографія присвячена Анні Борзобогатій-Красненській, уродженій княжні Сокольській. Ця енергійна жінка була невісткою відомого єпископа Луцького і Острозького Іони Борзобогатого-Красненського. Підкоривши своєму впливу слабохарактерного чоловіка і престарілого тестя - владику, Анна Борзобогата керувала їх діяльністю і скерувувала її на безперервні тяжби, самоуправства і наїзди, в яких сама брала участь. Вона управляла казною луцького епіскопату, роздаючи і відчуджуючи в свою користь, а також своїх родичів і друзів землі, відмовляючись виконувати накази влади і навіть вимоги короля. Двічі за повелінням короля збиралось ополчення дворян волинського воєводства для того, щоб примусити її підкоритись приговору короля і обидва рази Анна Борзобогата зустрічала ополченців на чолі найманої міліції і у вирішальній битві, в якій вона, одягнена в лати, керувала гайдуками і артилерією, нанесла їм рішучу поразку й примусила їх відступити.

Друга аналогічна особистість - це Феофіла Хмелецька - дружина Київського воєводи Стефана Хмелецького. Чоловік її один з визнаних полководців ХVІІ ст., походив із збіднілого дворянського сімейства Волині і служив спочатку у князя Януша Острозького, а потім у Київського воєводи Хоми Замойського, який згодом, зайнявши посаду підканцлера, скористався своїм впливом при дворі, щоб передати свою посаду воєводи Хмелецькому. Після смерті чоловіка Феофіла Хмелецька отримала Тоборовське староство; вона енергійно здійснювала розбійні напади на сусідів і вела роти них судові процеси. За документальними даними Й.Й. Роллє нарахував сім збройних наїздів Хмелецької за 10 місяців. Точно такий же тип представляє і третя з описаних жінок - Софія, вдова князя Романа Ружицького, яка була у другому шлюбі дружиною Ієроніма Ходкевича. Величезна кількість тяжб і процесів, наїздів і насильств, наповнили все її життя. В похилому віці вона вирішила закінчити життя покаянням у монастирі.

З другої половини ХVІІ ст. тип шляхетської жінки на Волині змінюється. Й.Й. Роллє талановито зображує особи зовсім іншого характеру: більш пасивних, не буйних, не свавільних, які мужнього, з гідністю витримують удари долі. Це Єлена з Красицьких Немиричева, Анна з Меленевських Блоцька і Анна з Грабянок Раціборовська.

Цікавим для читача у плані взаємин між багатими родами, висвітленням особливостей побуту шляхетських сімейств, а також майстерним змалюванням характерів є оповідь "Останній наїзд"5. Сварка за землю між власниками обширних Волинських і Подільських земель князем Четвертинським і Свейковським закінчилась 1785 року наїздом надвірної міліції князя на маєток суперника в с.Роснинське (на Волині), який закінчився розгромом і спаленням усіх будівель цього господарства.

Надзвичайно цінною для вивчення життя і творчості талановитого польського письменника Юзефа Крашевського, який жив і творив на Волині в середині ХІХ ст. є оповіді Й.Й. Роллє "З кореспонденції Ю. Крашевського"6 та "Волинський конфлікт 1859 р. Сторінка з життя Ю. Крашевського"7.

Й.Й. Роллє не створив окремої фундаментальної праці з історії та культури Волині. Проте в його розвідках, оповіданнях з великим талантом та історичною достовірністю змальовано окремі фрагменти історії краю, його історичні особи, а тому по-праву твори Й.Й. Роллє і сьогодні можуть бути альтернативним джерелом дослідження Волині. Любов до історії цього благословенного краю Й.Й. Роллє передав своєму сину Міхалу, який залишив для нас працю "Волинські Афіни: сторінки освіти в Польщі"8.

ПРИМІТКИ

1. D-r Antoni J. Drukarnia i sztycharnia w Berdyczowie. - Krakow, 1872.
2. D-r Antoni J. Opowiadania. - ser. IV. - Warszawa-Krakow. - 1872.
3. Д-р Антоній. Доля мужицька. //Волынь, 1888. - №.20-23.
4. D-r Antoni J. Niewiasty kresowe. - Warszawa, 1883.
5. D-r Antoni J. Gawedy z przeszlosci.- Lwow, 1879.
6. D-r Antoni J. Z korespondencyi J.I. Kraszewskiego. //Niva, 1888. - №1-7.
7. D-r Antoni J. Zatarg wolynski 1859 r. Kartka z zycia J.I. Kraszewskiego. //Przg. naukowe i literackie. - 1859. - stycz. - marz.
8. M. Rolle. Ateny Wolynskie: z dziejow oswiaty w Polsce. - Lwow, 1898.