Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ВУЛИЦЯ ЛЕНІНГРАДСЬКА

Вона одна з найдовших у місті: починається від вулиці Жовтневої революції на півночі і доходить до річки Смотрич - на півдні. До революції називалась Петербурзькою, в роки революції - Петроградською, а потім вулицею імені Петровського. 3 1936 року її називають Ленінградською.

Пройдімося вулицею, огляньмо її. Ось лікарня імені Леніна. Приміщення побудоване у 1878 р. в стилі російського класицизму. В роки Великої Вітчизняної війни в хатинці сторожа лікарні була явочна квартира радянських підпільників.

Справа - завод твердосплавного інструменту імені Петровського. Народилося підприємство при Радянській владі. Спочатку це - чавунно-ливарний завод "Мотор". Основний корпус побудований у 1903-1910 рр. В перші роки Радянської влади завод випускає соломорізчи, віялки, чавунні кухонні плити, сковороди та інше. На кінець 1922 його устаткування складалося з 1 локомобіля потужністю 8 кінських сил, 1 парового двигуна, 4 стареньких токарних, 7 стругальних та 2 свердлувальних верстатів, 16 тисків та 1 вагранки. В ці роки на заводі працював фабзайцем (учнем-ливарником) Володимир Беляев - нині відомий радянський письменник.

На місці, де стоїть кінотеатр "Дружба", в 30-х роках був клуб прикордонників, а через дорогу будинок № 31 належав родині Збарських. В ньому зупинявся Б.І. Збарський, коли приїздив з Москви на батьківщину. Його заслуга в тому, що він разом з професором В.П. Воробйовим забальзамував і зберіг навічно тіло В.І. Леніна.

В одноповерховому приземкуватому будинку № 30 в що стоїть другим від рогу вулиць Ленінградська - Островського, народився український радянський письменник Микола Бажан.

На вулиці привертають увагу універмаг, побудований у 1969 р., готель "Україна", споруджений на початку 1958 p., площа імені Леніна і нове приміщення міськкому КП України та міськвиконкому. Поруч з площею - парк Танкістів. Так він названий на честь уральців-танкістів, які загинули при визволенні міста від фашистських загарбників в кінці березня 1944 року. Парк був посаджений студентами інституту народної освіти та хімічного технікуму в 1924 р.

Будинок № 56 і флігель з саду належав історику Поділля Є.Й. Сіцінському. Тут він написав майже всі свої твори. В будинку № 58 під час гітлерівської окупації міста жив керівник підпільної комсомольської організації Вілен Поворін. У дворі, в сарайчику був радіоприймач, і підпільники слухали зведення Радінформбюро. Тут вони, складали та друкували листівки. В будинку № 61-63 у 1920 р. було повітове ЧК. Будинок № 68 належав керівникові підпільної української організації "Просвіта" докторові Солуха. В цьому будинку деякий час мешкав Любомир Дмитерко - нині відомий український радянський письменник.

Будинок № 70, в якому розміщається Палац піонерів, до революції належав викладачу гімназії Доманському. Він побудований на початку XX ст. Ботанічний сад (будинок № 76) заснований у 1930 р. Тут росте понад 3200 видів та сортів рослин майже всіх кліматичних зон світу. Напроти через дорогу стоїть красивий будинок школи-інтернату № 2. Він споруджений в кінці XIX ст. в архітектурному стилі російського класицизму. З 1923 по 1932 рік в ньому розміщався хімічний технікум, з 1932 по 1935 рік - радпартшкола, після цього аж до Великої Вітчизняної війни, а потім до 1956 р. містилась 5-а школа. Невеличкий одноповерховий будиночок, в якому нині їдальня школи-інтернату № 2, належав відомому народникові Івану Туровичу.

На розі вулиць Ленінградської і Франка в 1956 р. були побудовані два будинки відпочинку. Зведені вони за проектом архітектора Райтера. В будинку № 102 з 1954 по 1960 рік жила внучка Т.Г. Шевченка - Катерина Григорівна Шевченко.

В кінці вулиці над кручами річки Смотрич у 1970 р. відкрита туристська база "Подолянка". На березі побудовані затишні котеджі де відпочивають трудящі з усього Радянського Союзу. Туристи знайомляться з пем'ятками історії та архітектури міста, відвідують екзотичні куточки нашого краю, їм розповідають про славне минуле і сучасне вулиці, з особливою гордістю підкреслюють, що 26 березня 1944 р. через Ленінградську вулицю з села Кубачівки в місто ввірвались танки 56 танкового полку полковника Селіванчика. Біля кінотеатру "Дружба" танки настигли хвіст механізованої колони гітлерівців, яка направлялась через Польські фільварки на Підзамче. Наші танкісти розгромили цю колону. Після боїв за місто полк одержав, назву 56-го Кам'янеиь-Подільського танкового полку.

С. ШКУРКО,
краєзнавець.