Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Визволення

Світлий час визволення міста прийшов у кінці березня 1944 року.

У напрямку Кам'янця-Подільського вели наступ частини 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу генерал - майора Є.О. Белова та 6-го гвардійського механізованого корпусу генерал - лейтенанта О.І. Акимова з 4-ї танкової армії генерал - лейтенанта Д.Д. Делюшенка. Ввечері 24 березня передові під. розділи 63-ї гвардійської Челябінської танкової бригади полковника М.Г. Фомичова, знищивши на околицях Довжка ворожий заслон, атакували колону німецьких автомашин біля спиртзаводу. В ніч на 25 березня танкові і механізовані бригади, оволодівши Зіньківцями, Татарисками і Кубачівкою, вийшли на річку Смотрич.

Цієї ж ночі наші розвідники доповіли командуванню армії про чисельність ворожого гарнізону і розташування його вогневих засобів. Виявилось, що в Кам'янці-Подільському ворог зосередив частини, в яких налічувалось 5 тисяч солдатів і офіцерів, 84 танки і штурмові гармати, 80 польових гармат і близько 400 кулеметів. Перевага противника у живій силі над нашими частинами, що мали визволяти місто, була семикратною. Основні сили фашистів розташовувались у північній частині міста і поблизу фортеці.

Штурм Кам'янця-Подільського розпочався о 5 годині вечора 25 березня. Після залпу "катюш" і короткої артилерійської підготовки в бій одночасно рушили стрілецькі і танкові підрозділи. 49-а механізована бригада полковника П.М. Туркіна, взаємодіючи з танковими полками, успішно форсувала Смотрич і прорвалась у місто з півдня, 63-я танкова бригада - з боку Руських фільварків.

Завдання оволодіти фортецею і Старим містом одержали 29-а гвардійська Унечська мотострілецька і 61-а гвардійська Свердловська танкова бригади полковника М.С. Смирнова і полковника М.Г. Жукова. В бою за Замковий міст бойову майстерність і відвагу проявили артилеристи батареї Я.Д Хардикова. Супроводжуючи стрілецькі підрозділи, що атакували ворога біля фортеці, гармаші відкрили прицільний вогонь по фашистах, які засіли біля руїн старовинних міських воріт. Вони знищили ворожий танк "тигр", 4 гармати, 3 міномети і кілька десятків солдатів і офіцерів.

Стрільці Унечської бригади використовуючи успіх наших артилеристів, навальною атакою оволоділи фортецею, мостом на плечах противника ввійшли у Старе місто. Після розмінування саперами Замкового мосту в бій ринули танки Свердловської бригади. Одним з перших досяг протилежного берега Сморича танк старшого лейтенанта Героя Радянського Союзу В. Зінченка.

До 8 години вечора війська 4-ї танкової армії оволоділи Старим містом, Новим планом, Руськими і Польськими фільварками, а вранці 26 березня після знищення решток ворожого гарнізону біля залізничного вокзалу, оволоділи всім містом. Над старовинною ратушею в центрі Старого міста замайорів червоний прапор перемоги.

Визволяючи Кам'янець-Подільський, радянські війська знищили близько 2 тисяч солдатів і офіцерів, противника, 50 танків і бронетранспортерів, 17 гармат, захопили 400 кулеметів, 4 тисячі автомашин, 500 мотоциклів.

Командування Червоної Армії високо оцінило ратний подвиг військ, які штурмували Кам'янець-Подільський. 27 березня столиця нашої Вітчизни Москва на відзнаку здобутої перемоги салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат. За успішне виконання бойового завдання 49-ій механізованій і 6-ій понтонно-мостовій бригадам, 56-у танковому полку, 88-у окремому інженерному батальйону і восьми авіаційним частинам присвоєно почесне найменування "Кам'янець-Подільських", Свердловська танкова бригада удостоєна ордена Червоного Прапора. Орденами і медалями нагороджені сотні бійців і офіцерів, а груди гвардії лейтенанта Я.Д. Хардикова прикрасила Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Ворог не примирився з втратою Кам'янця-Подільського - важливого вузла шосейних магістралей. Шукаючи виходу з кільця, що все тугіше затягувалось над 21 ворожою дивізією, фашистське командування наказало відвести ці дивізії на правий берег Дністра. З метою звільнення єдиного шосе, що вело з Проскурова до цієї ріки, командуючий німецькою групою армії "Південь" Е.Манштейн наказав знову захопити Кам'янець-Подільський. 28 березня до міста підійшли ворожі дві танкові і дві піхотні дивізії, і зразу ж були кинуті в бій.

П'ять днів і ночей фашисти люто атакували оборонні рубежі Кам'янець-Подільського гарнізону із заходу, півночі і сходу. Але гвардійці з Уралу, воїни прославленої 121-ї Рильсько-Київської Червонопрапорної стрілецької дивізії генерал-майора І.І. Ладигіна, яка прорвалась через німецький фронт до Кам'янця-Подільського, 88-го окремого інженерного батальйону та інших частин, а також кам'янець-подільські ополченці стояли на смерть. Рубежі, на яких щоразу захлинались атаки знавіснілих від страху потрапити в черговий котел фашистів, стали рубежами вічної слави захисників нашого міста.

У важких оборонних боях знову відзначились бійці артилерійської батареї 29-ї Унечської бригади Я.Д. Хардикова. Вони знищили 11 ворожих танків, 13 гармат, 8 бронетранспортерів, вбили 177 і взяли в полон 149 гітлерівців. У цих боях багато визволителів Кам'янця-Подільського віддали своє життя. Смертю хоробрих загинули командир кулеметної роти з 121-І стрілецької дивізії Герой Радянського Союзу С.Г. Киргизов, боєць 29-ї Унечської мотострілецької бригади І.М. Долгов, який кинувся з протитанковими мінами під "тигр", що прорвався в місто, кам'янчанин Г.П. Толольський, який разом з бійцями - захисниками фортеці пробрався в тил фашистів на Довжок і знищив ворожу батарею.

Гарнага І.
Визволення // Прапор Жовтня, 1984. - 21 березня.

Читайте ще про події в місті під час Великої Вітчизняної війни: тут, тут, тут і тут.