Гортаючи старі видання... / Підготував Олег Будзей // Подолянин. - 2006. - 19 травня. - С. 5.

Гортаючи старі видання...

Завершення реконструкції Новопланівського мосту спонукало нас згадати: а як усе починалося, як було закладено перший камінь у будівництво мосту. При допомозі "Подільських єпархіальних відомостей" ми маємо можливість перенестися в минуле, побачити проблеми Кам'янця-Подільського 142 року тому. Відібрані матеріали перекладено українською мовою й оформлено як статті. Отже, на календарі - п'ятниця, 12(24) червня 1864 року...

ЗАКЛАДИНИ КАМ'ЯНОГО МОСТА В КАМ'ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ

Павло ТРОЇЦЬКИЙ, ключар Кафедрального собору (1853-1874 рр.)

Коли Ви вперше під'їжджаєте до Кам'янця, в кількох верстах від нього Вам навіть на думку не спаде, що це губернське місто займає такий малий простір, як то насправді, що в Кам'янці тіснява надзвичайна, що кількість населення, більша частина якого - євреї, вельми не сумірна з простором, який займає місто. Утім, якщо бути справедливим, з усіх губернських міст Російської імперії найтіснішим і найбруднішим є Кам'янець.

Цей своєрідний оптичний обман, через який Ви, не бачивши Кам'янця, і не запідозрите, який він малий і тісний, має місце тому, що два великі кам'янецькі передмістя - Руські й Польські фільварки, не так далеко одні від одних розташовані, але розділені величезними скелями, при наближенні до Кам'янця за кілька верст, зливаються й роблять із нього не тільки велике, але навесні й улітку багате на розкішну зелень місто, яке нагадує Вам, з одного боку, Київ, а з другого - білокам'яну Москву з драгомилівської застави.

З'єднати два передмістя - Руські й Польські фільварки - понад 30 років було турботою уряду, викликаною загальною потребою мешканців, які, крім незручності з повітрям, відчували крайню нестачу криничної води. Більшість мешканців тамувала спрагу з брудних потоків непоквапливого Смотрича, в який вивозилися всі міські нечистоти. Поодинокі щасливці, маючи значні кошти та можливість тримати коней, привозили собі воду з кам'янецьких передмість.

У різний час висувалися різні проекти, як з'єднати Кам'янець із його передмістями, але через їх виконавську складність і через брак коштів в уряду так і зосталися пропозиціями - до речі, ще й тому, що уряд довго не міг визначитися: чи залишити Кам'янець, який примостився в закутку на окраїні губернії, губернським містом. Долю Кам'янця вирішив блаженної пам'яті покійний імператор Микола І, який 1842 року відвідав місто. Він звелів, щоб Кам'янець залишився губернським містом, і негайно дав розпорядження скласти проект його розширення, вказав, де повинні бути нові вулиці, де стоятимуть православний собор та інші церкви.

Під час Кримської війни (1853-1856) двозначна політика Австрії ледве не позбавила Кам'янець першості над іншими містами Поділля. Надовго залишиться пам'ятним для кам'янчан той час, коли однією депешею найвищим повелінням наказали негайно перевести губернію в Брацлав, а вслід за нею іншою Кам'янцю звеліли знову бути губернським містом. Це сталося в липні 1854 року.

Війна завершилася. Тим часом нестача води, тіснота вулиць, велика кількість мешканців, не відповідна простору, який займає Кам'янець, знову збудили думку про будівництво моста, який, з'єднуючи місто з його передмістями, полегшив би, особливо взимку, доставку жителям усього потрібного для життя, а найголовніше - води. Але постійна зміна начальників губернії (за 20 років - від 1840 до 1860 - їх було 7) та підступність євреїв, які побоювалися, що, коли постане міст, знизяться ціни за квартири та за розвіз води в домівки, до останнього гальмували цю невідкладну справу.

Коли в серпні 1860 року управління Подільською губернією перейшло до нинішнього начальника Рудольфа Івановича БРАУНШВЕЙГА, листування про будівництво мосту добігло кінця. Було асигновано суму й велено провести торги. Будувати міст остаточно доручили кам'янецькому купцеві другої гільдії, євреєві Іцку АКСЕЛЬРУДУ, відомому досі своєю благонадійністю також єпархіальному начальству завдяки будівництву церков в Ушиці, Ольгополі, а ще дещо раніше влаштуванням чудової Свято-Георгіївської церкви в передмісті Кам'янця - на Польських фільварках.

Таку жадану для мешканців Кам'янця подію як закладання моста, стільки років із нетерпінням очікувану кам'янчанами, вирішили здійснити якнайурочистіше - за присутності начальника краю - Київського генерал-губернатора Миколи Миколайовича АННЕНКОВА, якого чекали в червні на ревізію до Кам'янця.

12 червня, о пів на дванадцяту, великий дзвін на Архієрейській церкві сповістив духовенству й мешканцям Кам'янця, що пора збиратися на хресний хід. Перед дванадцятою годиною із заміської дачі в холодну Архієрейську церкву прибув Його Преосвященство Преосвященнійший Леонтій, єпископ Подільський і Брацлавський. Після одягання в шати Його Преосвященства, ченців і духовенства до храму не забарився генерал-губернатор у супроводі начальника губернії та вищих цивільних і військових чинів. Почався хресний хід із хоругвами й процесійними іконами до місця закладання.

Зранку небо було похмуре; але о цій порі з'явилося сонце й розігнало хмари, ніби для того, щоб безперешкодно бути свідком урочистості, бажаної для всіх мешканців Кам'янця, але особливо радісної для православних. Преосвященнійший і духовенство у святкових шатах, генерал-губернатор у супроводі начальника губернії, військових і цивільних чинів, півчі в парадних костюмах, співаючи ірмоси, при величезному напливі народу, мешканців міста - православних, католиків, євреїв - направили свій хід до головного міського майдану, де солдатів і козаків розставили шпалерами - шеренгами обабіч шляху хресного ходу. Перетнувши майдан, спустилися до місця закладки, де було влаштовано намет і приготовлено все, необхідне для богослужіння. Почалося освячення води. При зануренні хреста та при виведенні півчими "Спаси, Господи..." почулася пальба з гармат, яку на деякий час перервала промова, виголошена Його Преосвященством і вельми пристосована до теперішніх урочистостей.

При закладанні моста, крім генерал-губернатора та губернатора, дивізійного начальника військ, що перебували в Кам'янці-Подільському та на його околицях, генерала графа НІРОДА, було ще 5 генералів.

Коли закінчилася промова, то під спів "Тебе, Боже, хвалимо" та під пальбу гармат у наперед приготовлене місце заклали, разом із карбованими цього року монетами, окроплену святою водою мідну таблицю з написаними на ній часом закладання та іменами Його Преосвященства, Преосвященнійшого Леонтія, генерал-губернатора Миколи Миколайовича АННЕНКОВА, начальника губернії Рудольфа Івановича БРАУНШВЕЙГА, при яких здійснилася така знаменна й так довго очікувана подія. Затим проголошено було многая літа Государеві Імператору, Імператриці, спадкоємцеві та всьому царському дому, найсвятішому Синоду, Його Преосвященству, градоначальникам і військовим начальникам, христолюбивому воїнству та всім православним християнам. Кожне проголошення многих літ супроводжувалося стрільбою з гармат.

По закінченні хресного ходу духовенство з Його Преосвященством запросили на сніданок, під час якого пили заздоровні тости за Государя Імператора, начальника краю, Його Преосвященство, начальника губернії, за щасливий початок і закінчення будівництва моста. Так завершилися урочистості з нагоди закладання кам'яного моста в Кам'янці. Через три, щонайбільше через чотири роки Кам'янець матиме зовсім інший вигляд і перевершить зовнішнім виглядом і життєвими вигодами багато інших губернських міст Російської імперії. Його мешканці без утруднень матимуть сполучення з передмістями, споживатимуть чудову воду й дихатимуть чистим повітрям. Дай, Боже, щоб услід за мостом якнайшвидше засяяли бані й хрести нового православного Кафедрального собору, який міг би бути нарівні з католицькими костелами.

ПРОМОВА ПРИ ЗАКЛАДАННІ МОСТА

Леонтій ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, єпископ Подільський і Брацлавський (1863-1874 рр.)

Доблесні сановники й шановні громадяни!

Нарешті давня думка спорудити міст, який прислужився би для найкоротшого сполучення міста з його передмістями, втілюється в життя. Давнє бажання багатьох найкращих людей Кам'янця та всього тутешнього краю задовольняється. Будемо вдячні за турботу Государя Імператора та увагу правителів краю до потреб міста. Подякуємо Господові за початок справи та помолимося за успішне її завершення.

Міст, що споруджується, має вельми велике значення. Він сполучає місто з місцем і просторим, і сповненим чистого повітря, і мальовничим щодо розташування. Отже, це дає можливість багатьом, майже не відриваючись від адміністративного й торгового центру, насолоджуватися життєвими вигодами. Це місце збудить, без сумніву, в багатьох бажання виходити на широкі простори, щоб надати життю новий російський колорит. О, якби новий міст став засобом для найтіснішого зближення з російським духом як щодо характеру, так і щодо віри! Очевидно, що літ не багато спливе, коли необжиті простори швидко заселяться й утворять нове місто. Але дав би Бог, щоб моральні засади його мешканців були, наскільки то можливо, одноманітні й живилися чистими й свіжими соками народності російської, православної, відданої цареві й церкві та корисним для Вітчизни справам. Можливо, Господь дасть, що вслід за мостом, через короткий час, засіяють бані та хрести нового храму православного, достойного слави Божої й імені російського, і православна церква матиме втіху бачити тут чад своїх у великій кількості й у належному святилищі та забуде про скорботу через тісняву й убогість своїх храмів міських колись і тепер. Можливо... Але не станемо зазирати в майбутнє, відоме тільки Богові.

Нам приємно, що перші камені в основу важливої за своїм значенням будівлі закладаються в присутності Вашого Високопревосходительства й Вашими руками. (При закладці був присутній Його Високопревосходительство генерал-губернатор - генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант Микола АННЕНКОВ. - Примітка редакції). Це дає нам упевненість щодо Вашого уважного опікування тутешнім краєм. І ми сподіваємося, що при своєму доброму серці, при християнському спрямуванні, при багаторічному досвіді Ви захочете та зумієте зробити багато на благо краєві та на користь православної церкви.

З благословення Божого покладемо тепер камені в основу мосту й молитовно побажаємо, щоб Господь увінчав успіхом як будівлю, так і наші надії.

Підготував Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН".