Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег Будзей
"Подолянин", 7 листопада 2003 р.

ЗАМКОВА

Серед кам'янецьких вулиць найнасиченішою старовинними оборонними спорудами та, відповідно, найцікавішою для туристів є Замкова вулиця. Це одна із восьми пелюсток - вулиць і провулків, що відходять від Вірменського ринку. Це також остання ланка в системі трьох староміських вулиць (Троїцька - Старобульварна - Замкова), що сполучають Новопланівський і Замковий мости.

Отож, беручи початок від Вірменського ринку та продовжуючи в південно-західному напрямку Старобульварну вулицю, Замкова вулиця спочатку круто збігає вниз - аж до Замкового мосту, залишаючи справа Старий бульвар, Вірменський бастіон і Міську браму, а зліва - Тринітарський костел (нині греко-католицьку церкву святого Йосафата), садибу з двоповерховим будинком між Тринітарською та Успенською вулицями (з адресою - Тринітарська, 2) та колишню каземат-лабораторію, в якій нині розмістилося популярне кафе "Під брамою".

Цей відрізок сучасної Замкової вулиці - від Вірменського ринку до Замкового мосту - ще не так давно (до 11 вересня 1990 р.) вважався самостійним топографічним об'єктом і мав офіційну назву - Старобульварний спуск. А Замковий міст, якщо судити з тодішньої адресної прив'язки історичних пам'яток, розпочинав підзамецьку вулицю Папаніна (дивись, наприклад, перелік пам'яток архітектури та цінних споруд у путівнику 1981 р. "Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник" Іона ВИНОКУРА та Григорія ХОТЮНА).
Старобульварний спуск, як свідчать давні описи міста, первісно мав назву - Замкова вулиця. І хоч Старий бульвар було закладено ще 1831 p., назву "Старо-бульварна" вулиці, що проходила попри нього та вела до Замкового мосту, офіційно було надано аж 15(27) лютого 1900 р. ухвалою міської думи, а 1902 р. затверджено Міністерством внутрішніх справ Росії. В радянський час Старобульварну вулицю, зважаючи на характер місцевості, де вона проходила, стали називати Старобульварним спуском.

І хоч 11 вересня 1990 р. президія міськради всього лиш перейменувала Старобульварний спуск на Замкову вулицю (точніше, повернула топографічному об'єкту найдавнішу назву), сталося так, що Замковий міст, а також низка історичних пам'яток на захід від нього змінили адресу, "перебігши" з вулиці Папаніна на Замкову вулицю (див., наприклад, Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури), затверджений Держбудом України 2 червня 1999 p.).

Отож, сучасна Замкова вулиця не зупиняється перед Замковим мостом, а, перетнувши його, проходить мимо Старого замку та його західного продовження - Нового замку. Аж тут, за Підзамецькою брамою, збудованою одночасно з Новим замком, Замкова вулиця, досягши Підзамча, передає естафету одній з основних магістралей цього мікрорайону - вулиці Папаніна.

Цікаво, що в позаминулому столітті, аби потрапити з Підзамча до Старого міста, треба було перетнути аж п'ять брам - спочатку Підзамецьку, потім браму Станіслава Августа (давню Пільну), тоді дві брами, що стояли на початку та на кінці Замкового мосту, і нарешті - Міську браму. Втім, до 1812 р. Кам'янецька фортеця зберігала своє військове середньовічного фортифікаційного мистецтва - милувалися російський імператор Петро І (у серпні 1711 р.), молодий художник і поет Тарас ШЕВЧЕНКО (восени 1846 p.), майбутній президент Чехословаччини Людвік СВОБОДА (1939 р. і 1944 p.), український письменник Олесь ГОНЧАР (у вересні 1977 р.) та багато, багато, багато інших знаних співвітчизників і зарубіжних гостей.

Час заснування Кам'янецького замку губиться в глибині століть. Довгий час вважалося, що його збудовано в другій половині XIV ст. Адже першу в історії значення, тож цивільним особам, щоб зберігалася таємниця укріплень, в'їзд чи вхід до міста з боку Підзамча було заборонено. Навіть за перебування під стінами замку чи на валах карали смертю. А 1876 р. для зручності проїзду всі п'ять брам - які повністю, а які частково - розібрали.

Стара фортеця давно стала візитною карткою Кам'янця-Подільського. Її впізнаваний силует прикрашає ледь не кожне видання про місто над Смотричем. Бути в Кам'янці-Подільському й не бачити Старої фортеці - це все одно, що бути в Парижі й не бачити Ейфелевої вежі чи бути в Римі й не бачити Папи Римського.

Старій фортеці присвятив однойменну трилогію письменник, уродженець Кам'янця-Подільського Володимир БЄЛЯЄВ. "Стара фортеця" - саме так називаються Всеукраїнський шаховий фестиваль (перший стартував 28 вересня 1994 р.) і Всеукраїнський дитячий фестиваль мистецтв (започатковано 2000 p.), які регулярно проводяться в Кам'янці-Подільському.

Кам'янецькою твердинею - перлиною згадку про Кам'янецький замок маємо в грамоті 1374 р. литовського князя Юрія КОРІАТОВИЧА, де цей князь за згодою свого брата Олександра надає кам'янчанам право на кшталт магдебурзького та прямо зазначає, що грамота дається "на замку" в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовану в популярних монографіях Євтима СІЦІНСЬКОГО (1895 p.), Олександра ПРУСЕВИЧА (1915 p.), повторили й радянські дослідники Петро ЮРЧЕНКО (1950 p.), Тетяна БУДЯНСЬКА (1961 p.).

Проте комплексні архітектурні дослідження Євгенії ПЛАМЕНИЦЬКОЇ та Анатолія ТЮПИЧА (1964-1982 pp.), дослідження археологів на чолі з Іоном ВИНОКУРОМ (1964-1969 pp.) дозволили значно поглибити історію кам'янецької фортеці та датувати її першопочатки XI-XII ст. (в обережніших версіях кінцем XII ст.).

Якщо наявність давньоруського періоду в історії Кам'янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії ПЛАМЕНИЦЬКОЇ (1927 - 1994), яку нині розвиває та пропагує її донька Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА, про дако-римські першопочатки замку взагалі в ІІ-ІІІ ст. н. є., наштовхнулася на досить сильну протидію істориків і археологів, зокрема Іона ВИНОКУРА, Миколи ПЕТРОВА.

Найважливішими документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у XV-XVI ст., є два його описи - 1494 p., коли замок передавали новому старості, та 1544 p., - коли белзький каштелян Войцех СТАРЖЕХОВСЬКИЙ перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер і архітектор Іов ПРЕТВИЧ. Ці надзвичайно важливі документи виявив Олександр ЯБЛОНОВСЬКИЙ і оприлюднив 1880 р. перший опис, а через два роки і другий. Говорячи про давній вигляд замку, звісно, не можна обминути знаменитого мідьориту 1673-1679 pp. Кипріяна ТОМАШЕВИЧА.

Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з викладками Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від XI ст. до початку XIX ст.). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до звичного нам нині, то це середина XVI ст. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Іова Претвича, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Саме опис 1544 р. фіксує це вдало віднайдене обличчя замку - зрілої фортифікаційної одиниці.

За довгу середньовічну історію Кам'янця тільки тричі противнику вдавалося захопити місто. Ось цей список щасливців: 1393 р. - литовський князь Вітовт, 1430 р. - поляки (троє братів Бучацьких), 1672 р. - турки на чолі з султаном Мехмедом IV. Втім, спроб узяти Кам'янець було не так уже й багато. Уже класичною стала оповідь про турецького султана Османа, який 1621 р. підійшов до Кам'янця. "Хто так міцно укріпив Кам'янець?" - запитав султан. "Сам Бог!" - відповіли Осману. "То нехай Бог його й здобуває!" - сказав султан і відступив від Кам'янця. Невдач при спробі здобути Кам'янець зазнали молдавський господар Богдан, син Стефана (початок XVI ст.), турецький паша Мехмед Абаза (1633 p.), Максим КРИВОНІС (1648 p.), Джерджелій і Іван БОГУН (1651 p.), Тиміш ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1652 p.), Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (1653 p.), Богдан Хмельницький і Василь БУТУРЛІН (1655 p.).

Сучасний замок налічує 12 башт. Це Папська (Кармалюкова), Ковпак, Тенчинська, Ласька, Денна, Нова Західна, Мала Західна, Рожанка, Водна, Комендантська, Лянцкоронська, Нова Східна башти.

Єдине, чого немає на Замковій вулиці, то це житлових будинків. Більше вулиць з такою характерною прикметою в Кам'янці-Подільському немає.