Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Ганна КІВІЛЬША,
завідувач наукового відділу НІАЗ "Кам'янець"
"Подолянин", 14.03.2003 р.

ЗАМОК У ЖВАНЦІ

Замок у Жванці
див. ще фото жванецького замку

Замок у Жванці побудовано у першій чверті XVII ст. на місці більш ранніх укріплень. За цю справу старосту кам'янецького Валентія КАЛИНОВСЬКОГО сучасники назвали "богатирем високого духу".

Так сталося, що зразу ж після завершення будівництва замку до Жванця майже впродовж двох століть було прикуто погляди коронованих осіб, політиків і військових начальників Європи та Османської імперії. Це пояснювалося тим, що замок стояв майже посередині військового шляху між Хотинською і Кам'янецькою фортецями. А врешті-решт, як би це пишномовно не звучало, на межі мусульманського та християнського світів.

Замок було побудовано з урахуванням новітніх досягнень фортифікаційного мистецтва. Перші випробування він витримав під час польсько-турецької війни 1621 р. Саме ж селище під час цієї кампанії було майже повністю зруйновано внаслідок провокації, що виникла серед польського війська. Того ж 1621 р., повертаючись з хотинського походу, в замку деякий час перебував королевич Владислав разом з козацьким гетьманом Петром САГАЙДАЧНИМ. Відвідини Жванця королевичем мали позитивні наслідки для містечка, якому 1641 р. надали магдебурзьке право. Вже до середини XVII ст. замок було полагоджено новим власником Жванця - Станіславом ЛЯНЦКОРОНСЬКИМ. Замок мав у плані форму п'ятикутника, в кожному з кутків стояла башта, мури було підкріплено валами з боку подвір'я.

Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО в Жванецькому замку перебував штаб польського війська, яким керував король Ян Казимир. Два холодні осінні місяці 1653 р. простояло польське військо за мурами замку в оточенні козаків. Лише підкупивши татар на зраду, король уникнув полону, а його військо - розгрому.

Через кілька років замок знову опинився у вирі світових подій. 1672 р. до Жванця підійшли війська турецького султана Магомета IV і зайняли його без значного опору гарнізону. 27-річне турецьке загарбання двічі переривалося - 1673 і 1684 р. Воєнні дії супроводжувалися пожежами, руйнуванням укріплень і самого містечка.

Турецько-татарські напади на Жванець не припинялися і після Карловицької мирної угоди 1699 р. Ще спустошливішим виявилося перебування барських конфедератів, які захопили замок, а будівлі навколо спалили. У постанові Польського сейму 1775 р. говориться, що від укріпленого Жванецького замку та багатого поселення залишилися тільки руїни, що мають сумний вигляд. Незважаючи на те, що з роками укріплення все більше занепадали, слава замку, здобута в минулі часи, і далі привертала до нього увагу мандрівників і любителів старовини. 1781 р. руїни оглянув польський король Станіслав ПОНЯТОВСЬКИЙ.

Інтерес до пам'ятки не згас і в XIX ст. 1873 р. зображення замку з'явилося в "Альбомі історичних міст Польщі, який видав автор літографії - польський художник Наполеон ОРДА.

Замок описано в історичній і краєзнавчій літературі XIX ст. Автори згадують не тільки історичні факти, а й легенди, якими здавна було оповито жванецькі укріплення. Зокрема, є переказ про підземні ходи, якими Кам'янецький і Жванецький замки з'єднувалися з печерами в с.Кривчі. Священик Михайло ОРЛОВСЬКИЙ, що займався історією Жванця, пише, що польські генерали Мартин КОНТСЬКИЙ і Ян КОПЕНГАУЗ відвідували ці ходи І виявили там безконечний лабіринт з різноманітним обсягом кімнат. Ця легенда досі популярна серед кам'янецьких і жванецьких обивателів, хоча вже наприкінці XIX ст. неможливо було знайти навіть сліди цього проходу. Автори згадують також і про мідні труби давнього водогону, знайдені біля селища.

Сьогодні від Жванецького замку збереглося лише три башти: Надбрамна в західній частині, Північна та Північно-східна. Найкраще збереглася Північна вежа. Кам'яні ядра, вмонтовані в стіни Надбрамної вежі, нагадують про героїчні сторінки з історії замку.
Постановою уряду України від 24 серпня 1963 р. замок у Жванці оголошено пам'яткою архітектури, що перебуває під охороною держави.