Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Заповідному полю бути

Мальовничий східний берег ріки Дністер навпроти Хотинської фортеці вкрили садиби дачників. Через деякий час вони заростуть плодовими деревами, кущами, зазеленіють грядками... А ще до 1980 року на цьому місці можна було бачити земляні фортифікаційні споруди, їх комплекс - це неправильної форми прямокутник розміром 200х150 метрів, який розташувався біля дороги Жванець - Брага. Ці історичні укріплення місцеві жителі називали "батареями".

Перенесемось думкою на 337 років назад. Відкриємо "Історію міст і сіл Української РСР" видання 1971 року (сторінка 324). Звідси ми дізнаємося, що в другій половині вересня 1653 року територія між Жванцем і Брагою була ареною воєнних дій. Польський король Ян Казимир із своїм штабом засів у Жванецькому замку, п'ятикутна башта якого на високій скелі збереглась до наших днів. Богдан Хмельницький, оточивши польське військо і захопивши шляхи підвозу боєприпасів і продовольства, поставив короля у критичне становище.

У другій половині листопада Хмельницький вирішив дати генеральний бій. Козаки почали штурм королівського табору, але зрада кримського хана. який був союзником козацько-селянського війська, зірвала задуми гетьмана. Протягом століть у народній пам'яті живуть ці події. На їх вивчення у школах України, відведено спеціальні уроки. Бережливе ставлення проявлялося до "батарей". Коло них було встановлено пам'ятний знак, що це - пам'ятка історії XVII століття, яка охороняється законом. На жаль, він не врятував пам'ятки. У 1980 році "батареї" впали під ножем бульдозера...

Невдала для Хмельницького Жванецька битва 1653 року примусила його прискорити хід подій. 8 січня 1654 року було прийнято історичне рішення, і до складу Російської держави увійшло Лівобережжя Дніпра.

Деякі вчені-історики стверджують, що Жванецької битви неї було. Можливо, так, але невдача задуманої Б. Хмельницьким Жванецької битви була останнім кроком до Переяславської ради. Між цими подіями пройшло всього 50 днів. Жванецька подія, безумовно, важлива. Вона аналогічна до "великого стояння" на річці Угрі взимку 1480 р., коли хан Великої Орди Ахмед-хан поспішно відступав без битви, і це означало ліквідацію татаро-монгольського іга на Русі.

Поетичний образ має багатші можливості для створення пізнавально-естетичних асоціацій, ніж історичний факт. Ось чому віршований рядок великого Кобзаря "І на Січі мудрий німець картопельку садив" викликає гіркі роздуми. Хвилює не німецька колонізація півдня України з другої половини XVIII ст., як те, що ми самі нерідко німі, не знаємо своєї історії. Про це свідчить, між іншим, той факт, що й московські дачники, саджають картоплю на своєму Бородінському полі.

Зараз негайно потрібно упорядкувати ділянку землі на місці вже колишніх "батарей", відновити там пат м'ятний знак, який би нагадував сучасникам одну із славних сторінок боротьби українського народу. Розмови про це ідуть і на районному і на обласному рівнях з січня 1986 року, але діяти ніхто не поспішає. То, може, своє вагоме слово тут скаже голова Товариства по охороні пам'ятників історії і культури О.М. Гурман? А місцевий колгосп, сільська Рада, школа допоможуть у цій благородній справі?

Павловський О.
Заповідному полю бути // Прапор жовтня, 1990.