Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Завдяки музейникам

Коли 6 лютого ц. р. довелось прочитати в "Кам'янець-Подільському віснику" статтю Л. Троїцької "Мармурова Лаура", відразу рука потягнулась до писання. По-перше, тому, що згадались ті музейники, котрі залишили свій слід в роботі храму культури, а, по-друге, рідко зустрічаєш подібний допис. Добродійка Троїцька цілком заслужила схвального відгуку за свою роботу і щиру подяку за вивчення історії цієї чудової скульптури. Тому дозвольте, шановна колего, додати ще деякі згадки до цього питання.

Перші відомості про пам'ятник Лаури дійшли до всюдисущого молодшого наукового робітника Михайла Матвеєва. Ой, скільки довелось посперечатись з дирекцією, скільки доводити в колишньому міськкомі партії, аби здобути право на перевезення з Чорного Острова до Кам'янця-Подільського такого експонату, аби вимолити у міськраді додаткові суми грошей для транспортування чотиритопного пам'ятника.

І все ж Матвеев переміг! Привіз не лише роботу прославленого скульптора Віктора Бродського, але і записи багатьох людей, які знали Бродських, були свідками встановлення пам'ятника у чорноострівському костьолі. Він був не у підземеллі, а в інтер'єрі храму. Чудовому витвору з корарського мармуру загрожувало руйнування.

Адже у 1930 роках там зробили клуб. Тому райком і райвиконком готові були розбити пам'ятник і шматками викинути з костьолу. Ці жахливі події також описав Матвєєв.

Багато довелось попрацювати над книжками і старою періодикою, щоб довести до відома відвідувачів музею, чому віддається шана належна високотитулованим польським поміщикам. Родина князів Пшездецьких протягом поколінь дала Поділлю і Волині чимало учених і діячів культури. Один із них разом зі своїм другом Пулаським зробив багато записів історичних пісень, складених народом про походи Богдана Хмельницького, Яна Собеського, про напади турків, війну польсько-турецьку 1620-1621 років та славні перемоги Петра Сагайдачного і Михайла Дорошенка. Ці перлини записані були біля церквів і костьолів від бардів-лірників у Смотричі, Сатанові, Кам'янці-Подільському. Все це знайшло місце в книжках, перекладених па польську мову, як і опис історико-архітектурних пам'яток (Україна, Волинь, Поділля). Це неперевершені дослідження. Особливо багато розповідає про рід Пшездецьких польський тижневик "Тигоднік ілюстровани" за 1902 рік. Там згадується, що Лаура померла на 21-ому році від туберкульозу хребта. Хворобу спричинила травма, яку дівчина дістала, упавши при верховій їзді під час прогулянки. Отож, усі вигадки про загадковість її смерті треба відкинути.
Що ж стосується оформлення самого пам'ятника, то про фігурку ангела і мови не може бути. В XIX сті. досить поширені були "античні сюжети в оформленні пам'ятників архітектури, архітектурних споруд, посуду і навіть в ювелірних виробах. Тож не випадково, що поруч античного ложа поставлено постать купідона. Це міфічна істота стародавніх часів, якій міфічні боги доручили засвідчувати і гасити новонароджені та померлі душі. Для цього купідон літав у небесних просторах з факелом, як з ознакою божої волі і свого обов'язку, мав на лобі вирощене богами золоте перо, що нічого не мало спільного з християнським ангелом. Глянувши на скульптуру, зразу побачите цю ознаку: хлопченя з пір'ячком гасить факел. На передній частині пам'ятника напис польською мовою: "Лаура, дівчина, згасла в розквіті літ. Чудовий її образ є вже в кращому світі".

Єдине пошкодження пам'ятника в ті роки - це слід відбитого хреста, який знаходився в руках мармурової постаті. Уже в післявоєнні роки якийсь негідник викрав стержень, що містився між рукою купідона і факелом, що згасає. В значно гіршому стані скульптурний портрет Костянтина Пшездецького і дівчини (так і не встановлено, чи це було зображення самої Лаури, чи її сестри). Спеціальні пошкодження художніх творів видно понині. І все ж своєї оригінальності портрет не загубив досі, не лише як твір Бродського. Костянтин Пшездецький був не тільки володарем чотирнадцяти подільських і волинських сіл, але і сильним знавцем агрономії, одним із найперших селекціонерів нашого краю.

Поява в Кам'янець-Подільському музеї скульптури В. Бродського викликала пожвавлення серед митців і учених колишнього СРСР. Особливо співробітників Московського музею ім. Пушкіна та Ленінградського музею російського мистецтва. У 1940 році уже почалось бюрократичне листування про передачу цих скарбів в центр. Цілком зрозуміло! На всю величезну країну тут збереглись лише чотири невеликих роботи випускника Петербурзьської художньої Академії Бродського. На щастя, становище врятувала вага пам'ятника - чотири тонни.

У стінах Петро-Павлівського костьолу зібрались такі твори, що славні не тільки однією роботою Бродського. Там же є скульптура італійця Ляворіні. В останні роки XIX і XX століть його ім'я було досить відомим у світі. Зверніть увагу, дослідники, і на цей шедевр мистецтва.

Сис Т.
Завдяки музейникам // Кам'янець-Подільський вісник, 1993. - 24 квітня.