Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 18 лютого 2005 р.

Ім'я на мапі міста
ЖУРАВЛЬОВКА

Сьогодні ми здійснимо подорож північною стороною Польського ринку - від Тріумфальної брами Кафедрального костелу (Татарська, 20) до крамниці "Ратуша" (Зарванська, 17). Тобто, пройдемося Журавльовкою. Саме так наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. неофіційно називали північну сторону великого периметра майдану Польський ринок (утім, сам майдан тоді величали Центральним). А раніше, у XVII-XVIII ст., північна сторона майдану була відома як третя перія.

ЖУРАВЛЬОВ І ЖУРАВЛЬОВА

Чому Журавльовка? Бо тут, у північно-східному кутку майдану, наприкінці ХІХ ст. була крамниця російського купця Володимира ЖУРАВЛЬОВА. Володимир Васильович був купецьким старостою Кам'янець-Подільського купецького управління. До речі, перед Першою світовою війною бакалійна крамниця ЖУРАВЛЬОВОЇ була однією з трьох найвідоміших бакалійних крамниць міста. Зауважимо також, що північну частину Центрального майдану Журавльовкою називав не тільки народ, але й навіть поліція у своїх донесеннях.

Журавльовка складається з двох кварталів - західного (від Татарської до Троїцької вулиці) і східного (від Троїцької та Зарванської вулиці). Судячи з гравюри Кипріяна ТОМАШЕВИЧА 1673-1679 рр., опису міста 1700 р., третя перія Польського ринку мала тоді 14 садиб. Дещо менше - 12 садиб - зафіксував план міста 1773 р. Усього 11 садиб зазначено в документі 1789 р. про розподіл квартир для розміщення міської залоги. Це дві кам'яниці, одна кам'яничка та 8 домів. Мешкало тоді в північній перії 39 чоловік, а на постій треба було взяти 47 військових. 11 будинків на Журавльовці (з парними номерами до 22) фіксує й Олександр ПРУСЕВИЧ в історичному нарисі "Кам'янець-Подільський" (1915 р.). Відтворений за станом на 1941 р. об'ємний вигляд Центрального майдану показує в його північній частині 12 будинків. З них до наших днів дожило тільки два.

А тепер детальніше ознайомимося з давніми й нинішніми будинками колишньої Журавльовки.

ДІМ ТОМАШЕВИЧА

Ця садиба, що розпочинала третю перію і стояла впоперек Татарської вулиці, відома тільки з опису міста 1700 р. Власником садиби був високопоставлений і високоосвічений кам'янецький діяч XVII ст. Кипріян ТОМАШЕВИЧ. У польській громаді міста він був райцею (членом міської ради). Відомо також, що 1671 р. Томашевич був суддею з цивільних справ і навіть польським війтом (головою міського суду). Проте за фахом Кипріян був землеміром, а ще добре розумівся на інженерних питаннях облоги й оборони фортець. Недарма 1672 р. він брав діяльну участь в обороні Кам'янецької фортеці, коли турки взяли її в облогу. Найбільше прославив Томашевича мідерит, виконаний ним у 1673-1679 рр. Ця гравюра наочно показує, яким тоді був Кам'янець з висоти пташиного лету, і досі слугує важливим джерелом для дослідників топографії міста над Смотричем.

Після захоплення Кам'янця турками Томашевич покинув місто. Свій знаменитий мідерит - перспективний вигляд замку й міста із заходу - він видав у Кракові. Коли 1699 р. турки повернули Кам'янець полякам, Томашевича вже не було в живих (він помер 1684 р. у Кракові). Тож садибою на третій перії Польського ринку володіла рідна сестра Томашевича. Проте 1700 р. у спустошеному домі, що стояв без дверей і печі, ніхто не жив. У подальших описах дім не згадується: очевидно, його розібрали, щоб із майдану без проблем можна було пройти на Татарську вулицю.

СВІДОК ДАВНИНИ

Татарська, 23. Така сучасна адреса наступної за домом Томашевича садиби третьої перії. Перед турецькою навалою її власник Юзеф ПШИБИЛКОВИЧ теж, як і Кипріян Томашевич, був кам'янецьким райцею. 1700 р., коли робили опис міста, старий Пшибилкович жив у Золочеві, а за садибою наглядав його син, що перебував на службі в генерала Кошкеля - коменданта кам'янецької фортеці після повернення міста полякам.

У першій половині ХІХ ст. на цьому місці був заїзд (постоялий двір) із шинком. Власником заїзду був СТРЕЛЕЦЬКИЙ (згідно з іншими даними - СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ). Наприкінці XIX ст. старезний одноповерховий будинок придбав купець Журавльов і після перебудови відкрив на першому поверсі крамницю, яка й дала назву південній стороні майдану. Перед Першою світовою війною садиба належала ЛЕРНЕРУ.

Хоч сьогодні цей триповерховий житловий будинок з крамницею на першому поверсі формально не приписано до Польського ринку, але саме він є одним із двох свідків давньої Журавльовки, що зосталися в живих. Тож 11 грудня 1984 р. будинок визнали пам'яткою містобудування й архітектури місцевого значення.

КЛУБ Є КЛУБ

Будинок з адресою Польський ринок, 2 - це єдина на колишній Журавльовці сучасна новобудова - триповерховий виробничий корпус міської друкарні. Тут 16 лютого 1971 р. став до ладу офсетний цех - перший у Хмельницькій області. А першою його продукцією були етикетки для підприємств молочної промисловості. Місцева газета "Прапор Жовтня" з високого на офсетний друк перейшла тільки 1984 р. А ще тут міська друкарня 10 квітня 2003 р. відкрила з боку майдану крамницю "Домінанта", в якій у широкому асортименті представила продукцію підприємства. Це, зокрема, зошити, блокноти, щоденники із символікою та краєвидами Кам'янця-Подільського.
Раніше на цьому місці стояло кілька кам'яниць. Одна з них перед Першою світовою війною належала графові Ксаверію ОРЛОВСЬКОМУ (ще раніше її власником був БРОДСЬКИЙ). Саме в цьому будинку розміщувався дворянський клуб, а ще раніше - зібрання.

Узагалі, перед Першою світовою війною в Кам'янці-Подільському було три клуби - міський, дворянський і єврейський. Якщо контингент двох останніх зрозумілий із назви, то завсідниками міського клубу було досить широке, хоч і обмежене коло осіб. Міський клуб заснували 2(14) травня 1848 р. Його члени, як свідчив статут клубу за 1865 р., приємно проводили час у розмовах, дозволених іграх (серед них були й карти), у читанні книг, газет, журналів. Статут передбачав, що до клубу балотувалися за рекомендацією одного з членів клубу. До балотування допускалися "як російські піддані, так і чужоземці, дворяни, військові й цивільні чиновники, службовці, почесні громадяни, купці та їхні сини, художники, особи зі вченими ступенями й званнями". Не могли бути членами клубу інтелігенти без учених ступенів і "неповнолітні", тобто молодь до 25 років. Про людей простих професій мова навіть не йшла. Начальник губернії та губернський предводитель дворянства за статутом були почесними членами клубу. Статут передбачав продаж у клубі чаю, кави, пуншу, грогу, лікерів, вина різних сортів тощо. Формально клуб було відчинено до першої години ночі. А далі треба було платити штраф: за перші півгодини - 50 копійок, а за перебування до дев'ятої години ранку - 30 рублів. "Одеський листок" 1910 р. іронічно зауважив, що кам'янецький міський клуб "свято зберігаючи традиції більшості російських клубів, є закусочно-розпивочним закладом із безперервною картярською грою".

ЩЕ ОДИН СВІДОК

Польський ринок, 4. Цей двоповерховий житловий будинок на розі з Троїцькою вулицею - другий зі свідків колишньої Журавльовки, що дожив до наших днів. Тож його теж 11 грудня 1984 р. віднесено до пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення.
Будинок тягнеться вздовж Троїцької вулиці, далі продовжується вужчим будинком - і в такий спосіб досягає Гімназійного провулку, який з півночі обмежував садиби колишньої Журавльовки.

БУДИНОК ЕНТЕЛІСА

Згідно з даними Олександра ПРУСЕВИЧА (1915 р.), будинок №12 Центрального майдану належав докторові ШАГІНУ, а потім - перед Першою світовою війною - ЕНТЕЛІСУ. Будинок був шостим, якщо рахувати від Зарванської вулиці, а оскільки східний квартал Журавльовки складався із семи будинків, то можна зорієнтуватися, де саме стояв будинок Ентеліса: очевидно, поруч із сучасним будинком №4 Польського ринку.

З кам'янецьких Ентелісів найвідомішим є Леонід ЕНТЕЛІС - відомий російський композитор, музикознавець, балетний і оперний критик, педагог. Леонід Арнольдович народився 13(26) грудня 1903 р. в Кам'янці-Подільському (напевно, в цьому самому будинку на Журавльовці). Він 1925 р. закінчив Київський музично-драматичний інститут, після чого завідував музичною частиною театру "Березіль", викладав у рідному інституті. 1927 р. Леонід Арнольдович переїхав до Ленінграда, де викладав у технікумі сценічного мистецтва, завідував кафедрою музичних дисциплін Ленінградського театрального інституту. 1941 р. добровольцем пішов на фронт, мужньо воював аж до Перемоги. У 1954-1963 рр. (до виходу на пенсію) викладав музично-теоретичні дисципліни в Ленінградському хореографічному училищі. Перу нашого земляка належить низка книг, зокрема, "Сто балетних лібрето" (1971 р.), "Нотатки на нотних сторінках" (1974 р.), "Силуети композиторів ХХ ст." (1975 р.), "Зустрічі із сучасною польською музикою" (1978 р.). Помер Леонід Ентеліс у Ленінграді 2 травня 1978 р. на 75-му році життя. У рукопису залишився його переклад книги польського дослідника Людвіка ЕРХАРДТА "Балети Ігоря Стравинського".

ДОВГЕ ВІДНОВЛЕННЯ

Польський ринок, 4а - це комплекс із двох триповерхових будинків, відновлених на збережених фундаментах за проектом київських архітекторів Євгенії ПЛАМЕНИЦЬКОЇ та Анатолія ТЮПИЧА. Відновлювальні роботи розпочалися 1981 р. і тривали понад десять років. Але вже через рік після початку робіт (4 вересня 1982 р.) комплекс внесли до переліку пам'яток містобудування та архітектури місцевого значення. Обидва будинки з боку майдану мають на другому й третьому поверхах по три вікна - згідно з обмеженнями, продиктованими магдебурзьким правом.

Український історик архітектури та мистецтвознавець Юрій НЕЛЬГОВСЬКИЙ (1918 - 1983), який вивчав давню забудову Кам'янця-Подільського, на підставі археолого-архітектурних і писемних джерел дійшов до висновку, що кам'яні будинки на майдані Польський ринок, 4а, як і в цілому в північній перії, датуються кінцем XVI - XVIII ст.

1981 р., коли реставратори взялися розчищати північно-західну частину фундаментів під відновлюваними будинками, то виявили тут залишки якоїсь згорілої конструкції. Археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педінституту (Іон ВИНОКУР і Микола ПЕТРОВ) установила, що це рештки знищеного вогнем двоповерхового дерево-глинобитного житла ХІІ-ХІІІ ст. Первісно це був зруб із дубових колод, характерний для багатьох руських міст - зокрема, Галича й Києва ХІІ-ХІІІ ст. Цікаво, що стіни житла, орієнтовані за сторонами світу, збігалися з напрямками кам'яних мурів будинків XVI-XVII ст. На нижньому поверсі споруди збереглися залишки глинобитної печі з черенем. Знайдено також типову кераміку XII-XIII ст. - часів Галицько-Волинської держави. Пізніше археологам пощастило виявити житло ХІІ-ХІІІ ст. ще в низці місць Старого міста. Але знахідка на колишній Журавльовці була першою.

Із двох будинків західний цікавий тим, що колись на його шпилі стояла фігура святого Флоріана. Після 1830 р. її зняли та встановили на Старому бульварі, де, на жаль, над статуєю святого позбиткувалися бешкетники. Перед Першою світовою війною західний будинок, що мав тоді №6, належав купцеві КЛЕЙНМАНУ (а ще раніше - АБРАМОВИЧАМ).

Сьогодні у відновлених будинках розмістилися відділення страхової компанії "Оранта" (колишній Держстрах, який частково профінансував реставраційні роботи), Кам'янець-Подільське відділення державного казначейства, кав'ярня "Три лілії" товариства "Кам'янець-Подільський - Вісбаден".

ТУТ ЖИВ БЖЕЗИНСЬКИЙ

З боку Зарванської вулиці до комплексу відновлених будинків прилягають розчищені підвали. Тож, можливо, колись комплекс буде продовжено на схід. Згідно з описом міста 1700 р., тут була порожня ділянка цирульника Габріела НЕЗДАНОВСЬКОГО, якою зацікавилися кармеліти босі. Люстрація Кам'янця-Подільського 1734 р. фіксує наприкінці четвертої перії дім отців кармелітів, придбаний у Габріела Нездановського. Згідно з розподілом квартир для місцевої залоги (1789 р.), тут стояв дім шляхетного БЖЕЗИНСЬКОГО (в домі мешкало 5 чоловік, а ще треба було взяти на постій одного капітана). Одразу спадає на пам'ять знаменитий американський політолог польського походження Збігнев БЖЕЗИНСЬКИЙ. Можливо, на північній перії Польського ринку, на розі із Зарванською вулицею колись жили його далекі родичі?

На фото кінця ХІХ ст. ми бачимо на цьому місці триповерховий будинок з п'ятьма вікнами, що виходять на майдан.

На розі Шарлотки та Журавльовки. Початок ХХ ст.
Справа - початок колишньої Журавльовки. Фото 1930-х рр.
Відновлені будинки - Польський ринок, 4а.