Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Знахідки археологів

Свого часу в с. Іванківцях Городоцького району знайдено три кам'яні статуї слов'янських богів. Ці ідоли були викопані на території поселення черняхівського типу. Особливий інтерес в істориків викликає Святовид, або Збруцький ідол, знайдений в річці Збруч у середині минулого століття. Це - кам'яний чотиригранний стовп з чотириликою людською головою зверху і численними рельєфними зображеннями по боках. Оскільки цей ідол має чотири обличчя, його вважають зображенням древньослов'янського бога Святовида. Більшість вчених відносить його до X століття.

Ще один Збручанський ідол знаходиться у Краківському музеї. Знайдено його було влітку 1848 року у тому ж Збручі під горою Богит поблизу села Городниця Гусятинського району Тернопільської області. Витягнути його з мулу вдалося тільки з допомогою трьох пар селянських волів.

Скульптура майстерно висічена із каменю і зображувала якогось слов'янського бога. Про це свідчило те, що на ній зображено майже весь сонм язичеських богів - бог підземного царства Волос, красуня Лада з весільною обручкою на руці, богиня родючості Макуш, бог сонця Даждьбог, бог грому Перун... Знахідка викликала жваві суперечки в істориків. Дехто сумнівався у можливості древніх слов'ян висікати скульптури висотою в два з половиною метри і вагою близько тонни. Цим сумнівам можна було легко покласти кінець, якби провести додаткові дослідження у тому місці, де знайдений ідол. Але ніхто з археологів більш як за 130 років не взявся за цю справу.

Три роки тому Інститут археології Академії наук СРСР направив у Надзбручаиський край спеціальну експедицію, якою керують доктори історичних наук І. Русанов і Б. Тимощук. Провівши ряд розкопок по обидва боки Збруча у районі Медоборів, археологи зупинилися на горі Богит. Тут їх чекало сенсаційне відкриття. Під тонким шаром землі було знайдено язичеське святилище. Здавалося, що зовсім недавно наші прапредки палили тут вогнища біля жертовних ям, кидаючи туди - як підношення богам - тварин, посуд, зброю... Поряд знаходилися залишки великого, майже шістдесят метрів у довжину дому. Тут колись справлялися весілля, оплакували померлих, виконували релігійні обряди. І за звичаєм, били на щастя посуд. Ще далі археологи знайшли масивний кам'яний п'єдестал. Посередині він мав заглибину; розміри якої точно співпадали з розмірами скульптури, яку добули з річки в 1848 році. Вчені прийшли до висновку, що ідол був частиною комплексу язичеської віри, раніше невідомий науці.

Несподіванкою завершилися роботи на сусідній горі - Звенигорі. Тут виявлено древнє святилище, втроє більше богитcького. Воно колись було обнесене складною системою валів і укріплень.

Як же воно існувало? Адже зараз це глуха місцина. Навколо немає придатних для землеробства земель, вдалині пролягали торговельні шляхи. А люди тут жили кілька століть. То чому ж вони не залишили гірські неугіддя, існуючи у норах-землянках? Доктор історичних наук Б. Тимощук висловлює припущення, що люди тут залишалися спеціально, щоб зберігати і передавати нащадкам язичеську віру. Видно, це був своєрідний язичеський монастир. Висновок несподіваний і ще потребує доведення. Але на користь цієї гіпотези свідчить те, що у жертву богам приносили навіть предмети християнського побуту - хрести, коштовності, посуд, зброю. Мабуть, ті, хто приходив сюди на поклоніння, приносили з собою й харчі. Тільки завдяки цьому могли жити на невдобах мешканці городищ Богита і Звенигорода.

Знахідки у Надзбруччі поставили перед вченими ряд інших наукових загадок, їх розв'язання великою мірою залежатиме від подальшої роботи археологічної експедиції, яка триває.

Данилишин В.
Знахідки археологів // Радянське Поділля, 1986. - 17 серпня.