Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

УДК 94(477.43)"18":339.56

Т. В. Ігнатьєва, м. Кам'янець-Подільський

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ

У статті аналізується стан зовнішньо-торгівельних зв'язків м. Кам'янця-Подільського в епоху розвитку капіталізму. На основі певних архівних матеріалів розкривається цікава сторінка економічної історії Поділля.

Ключові слова: карантинна контора, торгівля, імпорт, купець, ринок.

Проблема зовнішньої торгівлі Кам'янця-Подільського в історіографії спеціально не досліджувалася, хоча деякі аспекти, наприклад еволюція торгівлі міста протягом ХV-ХVІІ ст., знайшли висвітлення в історико-краєзнавчій літературі ХІХ-ХХст. [1]. У зазначений період місто торгувало з Польщею, Молдавією, Волощиною, Кримським ханством, турецькими володіннями тощо. Щодо XVIII ст., то відомий дослідник історії Кам'янця-Подільського Ю.Сіцинський стверджував, що місто немало значної торгівлі, лише на початку наступного століття відбулося пожвавлення у цій сфері економіки [2].

Зручне географічне місце розташування губернського міста стало одним із головних чинників розвитку зовнішньоторговельних відносин. Близькість із галицькими землями на заході, володіннями Порти Отаманської на півдні (Хотинським райя (на той час турецьким володінням), а з 1812 р. Бессарабською областю Російської імперії), наявність важливих сухопутних і водних шляхів сполучення істотно впливали на розвиток зовнішньої торгівлі Кам'янця в першій половині XIX ст. [3].

Імпортні товари потрапляли до міста, в основному, через Ісаковецьку та Гусятинську митниці. Через зручне розташування на перехресті доріг із Галичини та Бессарабії митниця з містечка Жванець була переведена до Ісаковець у 1797 р. Обидві митниці у 1798 р. отримали право пропускати іноземні товари (за тарифом 1797 р.) [4]. Імпортні товари до Кам'янця-Подільського потрапляли і через Радзивілівську митницю. Саме звідти на початку XIX ст. привозив товари до губернського міста кам'янецький міщанин Б.Маєркович [12].

У журналах засідань Ісаковецької карантинної контори, яка була відкрита 17 квітня 1801 р. [5] міститься значна кількість відомостей про жваву торгівлю кам'янецьких купців з Хотинським райя. Так, восени 1802 р. із Хотина до Кам'янця через Ісаковецький карантин повернулися купець 1 гільдії К.Чайковський, міщанин В.Асланович і єврей С.Нухімович, які перебували там у комерційних справах. 21 жовтня того ж року з турецького м. Галац через карантин кам'янецькому купцеві А.Нагабідовичу було привезено 2 підводи різноманітного товару: 6 діжок тютюну, 2 - солодких сиропів і варення, 1 ящик черешневих чубуків, пшона "сарацинського" 2 мішки. 25 жовтня цей купець отримав 4 ящики лимонів, 1 мішок каштанів, 1 шкіряний мішок маслин, 1 діжку соленої ікри. Серед товарів Нагабідовича були і 40 рулонів червоного кумачу, парча тощо.

Інший кам'янецький купець Г.Дмитрієв імпортував товари з містечок Хотин і Атаки. Так, 11 і 13 листопада 1802 р. він отримав 4 діжки винограду, 1 шкіряний мішок бринзи і волоських горіхів, 1 діжку соленої риби та 6 діжок вина.

З Атак імпортували товари кам'янецькі купці К.Чайковський і Г.Садовський. 12 і 14 листопада 1802 р. перший отримав 23 діжки волоського червоного і білого вина, 36 напівдіжок червоного вина, 4 -винограду, 2 - чорносливу та 2 мішки волоських горіхів, а 19 грудня 1802 р. другому було доставлено 52 коробки родзинок, 1 діжку горіхів, 1 - фініків, 2 - ікри соленої, 2 - оселедців і риби, 2 - соку лимонного, мед, у чубуки [6].

Торговельні зв'язки кам'янецьких купців із бессарабськими землями були традиційними, а товари -найрізноманітнішими. Сфера торговельних інтересів кам'янецького купця 1 гільдії Мошка Берковича Бланка була вражаюча. У 1811 р. він уклав контракт із армією на постачання провіанту і фуражу (28 тис. четвертей борошна, 27 тис. - вівса, крупи, ячмінь) до магазинів Молдавії і Валахії. [24]. Це свідчило про про наявність у нього значних засобів і можливостей для здійснення такої комерції. Уже в жовтні 1814 р. Бланк отримав дозвіл на привіз із Бессарабії золотих червінців [7], солі [8]. У 1816 р. він за свідоцтвом керуючого Бессарабською областю безперешкодно завозив у Поділля порожні діжки (тару під вино, м'ясо, сало тощо), вино [9]. У 1820 р. Бланк заключив контракт з Подільською казенною палатою про утримання поштових станцій у Кам'янецькому повіті [30]. Наа протязі 1822 р. він займався транспортуванням і продажем рому, який купував у Бердичеві [29]. 1826 р. за його посередництвом Подільською казенною палатою був укладений договір на постачання провіанту до армійських місцевих магазинів [25].

Окрім купців торгували з Бессарабією і кам'янецькі міщани. Так, 1816 р. Г.Куртічов завозив звідти рибу (білугу), ікру, клей з риби тощо [28].

Торгівля худобою займала вагоме місце у зовнішній торгівлі кам'янецьких купців. Із журналу засідань Ісаковецької прикордонної карантинної контори 1828 р. дізнаємося, що місцевий купець Пінкас Горвіц активно закуповував худобу у Бессарабії. За неповними даними, він перегнав на українську землю 2700 голів різної худоби. Лише за червень - жовтень Горвіц імпортував близько 1200 голів на 17355 руб. Інший кам'янецький купець 3 гільдії Давид Барондес окрім худоби імпортував із Хотина телячі й овечі шкіри. За чотири місяці 1828 р. (серпень-листопад) його торговельний обіг сягнув 8 265 крб. [10].

Торгівля алкогольними напоями (вином, ромом, араком), була досить популярною серед кам'янецьких купців і торговельних станів. Так, купець 1 гільдії К.Янович торгував у Кам'янці й містечках Подільської губернії французьким і шотландським вином, яке привозив із Бродів, Гданська, Кролівця (Пруссія) [22].

Досить значні поставки алкогольних напоїв до Кам'янця здійснювалися із Санкт-Петербурзької, Радзивілівської та Ісаковецької митниць. Так, селянин м. Кам'янця-Подільського Іван Калінін 1827 р. отримав звідти через московського купця Іллю Захарова 100 фляжок іноземного рому. Московською казенною палатою того ж року було видано свідоцтво селянину графа Шереметьева Назару Бетіну на дозвіл транспортування 100 фляжок і 150 напівфляжок іноземного рому з портової митниці Санкт-Петербурга. Ром закуповувався місцевими купцями і на Радзивілівській митниці. Так, у лютому 1827 р. купець 3 гільдії А.Рабінович і купчиха 3 гільдії Геля Кацова закупили 10 діжок рому. На аукціоні конфіскованих контрабандних товарів, влаштованому Ісаковецькою митницею 13 червня 1827 р., кам'янецький купець З гільдії Лейба Бродський купив 2 діжки араку [11].

Серед імпортних товарів, що потрапляли до Кам'янця був і дерев'яний посуд, який привозили з Північної Буковини. Приміром, у 1814 р. кам'янецький міщанин І.Ошуйович привіз його 30 возів [27].

Реєстр експортних товарів кам'янецьких купців був значно меншим. Серед них чільне місце займав хліб, який через Могилівську та Ісаковецьку митниці транспортувався у Молдавію та Валахію [13]. Купці експортували до Галичини пшеницю та пшоно, а звідти імпортували сіль. Крім пшениці вивозили мед, свиняче, волов'яче, овече сало, віск, прості полотна, поташ, худобу, горілку до Варшави і Ленгную [23].

Велику кількість товарного хліба, який вирощували у Подільській губернії, не завжди можна було вигідно реалізувати, тому частина його йшла на винокуріння. У 30-х рр. XIX ст. на запит предводителя подільського дворянства графа Пшездзєцького було отримано дозвіл у міністра фінансів на безмитний вивіз вина та спирту в Молдавію та Валахію [14].

У господарському житті Кам'янця-Подільського важливу роль відігравала ярмаркова торгівля. На початку XIX ст. у місті діяли ярмарки, започатковані ще у минулому столітті: 23 квітня, 8 вересня, 30 листопада [15]. У відомостях Подільської казенної палати про торгівлю у місті зазначалося, що кам'янецькі купці привозять галантерейні товари з саксонських володінь, з австрійського м. Броди (суконні вироби), турецькі товари з Константинополя [16], з Лейпціга, Молдавії, Валахії [17].

У 1840 р. у "Подільських губернських відомостях" з'явилося оголошення про функціонування у місті і трьох річних ярмарків: 23 квітня, 24 червня (головна), 26 вересня [18]. Через три роки за розпорядженням міністра внутрішніх справ Росії тривалість ярмарків міста була збільшена: з 23 по 30 квітня, з 20 по 28 червня, з 26 вересня по 1 жовтня [19]. Цей крок був зроблений з огляду збільшення торговельних оборотів Кам'янця-Подільського. Для заохочення іногородніх та іноземних купців перші три роки податки за торговельні місця та вигони для випасу худоби не збиралися.

Якщо наприкінці XVIII ст. Кам'янець-Подільський втратив значення торговельного центру, то вже до середини XIX ст. спостерігається безумовний ріст торгівлі, в тому числі, зовнішньої. Про це свідчить динамічне зростання кількості місцевих купців. За даними І.Гуржія у 1825 р. їх нараховувалося 45, в 1845 р. - 149, серед них 11 дворян (за нашими даними [21]), в 1847 - 134[26].

Новим явищем у купецькому середовищі стало створення у середині 20-х рр. XIX ст. торговельних представництв - "депутацій" у столицях, губернських, портових та великих торговельних містах для нагляду за торгівлею та промисловістю. Як правило, до них входило від 3 до 7 купців з правом вільно відвідувати крамниці, торговельні заклади, наглядати за тим, щоб торгівля велася згідно із виданими посвідченнями і відповідно до станової належності торгівців. Зокрема таке представництво у Кам'янці було відкрите згідно імператорського указу від 4 березня 1850 р.. Його депутатами стали Я.Левензон, Х.Бланк, ДВайнштейн, М.Фельдштейн, Л.Бродський та Г.Гологорський [20].

Отже, торгівля Кам'янця-Подільського, у тому числі зовнішня, виступала фактором економічного зростання міста, збільшення кількості купців, підвищувала ефективність розподілу внутрішніх ресурсів, забезпечувала консолідацію українського внутрішнього ринку.

Примітки

1. Цішковська Т.Г. Торгівля Кам'янця-Подільського в працях істориків ХІХ-ХХ ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000. - Т. 4 (б). - С 23-28.

2. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание. - Киев, 1895.

3. Ігнатьєва Т.В. Торгові шляхи і тракти Правобережної України наприкінці XVIII - в першій половині XIX ст. // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педуніверситет, 2000. - С 261-263.

4. Полное собрание законов Российской империи. -І.-1798. - №18807. - С. 506.

5. Кам'янець-Подільський міський державний архів (далі К-ПМДА). - Ф.227. - Оп. 1. - Т. 1. - Спр. 148. - Арк. 327.

6. Там само. - Ф. 257. - Оп. 2 - Спр. 2. -Арк. 314, 694,707,728, 748, 754,757, 767, 781, 839.

7. К-ПМДА- Ф. 257. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 495.

8. Ігнатьєва Т.В. Ісаковецька прикордонна система у розвитку торговельно-економічних зв'язків Поділля наприкінці XVIII - на початку XIX ст. // матеріали IV Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 5 жовтня 2000 р., Чернівці. - Чернівці:3олоті литаври, 2001. - С. 35.

9. Там само. - Ф. 257. - Оп. 1. - Спр. 8. - Арк. 21.

10. Там само. - Оп. 2. - Спр. 18. -Арк. 439, 563, 510, 562, 584,635,679, 544, 570,600,625,658,670, 748,741,785.

11. Там само. - Ф. 226. - Оп. 79. - Спр. 9272. - Арк. 7, 8,13, 32,40.

12. Там само. - Ф. 227. - Оп. 1. - Спр. 267. - Арк. 2.

13. Там само. - Ф. 226. - Оп. 80. - Спр. 589, арк. 30, 75.

14. Подольские губернские ведомости. - 1838. - № 51. - С. 542-543.

15. К-ПМДА. - Ф. 227. - Оп. 1. - Спр. 10, - Арк. 8.

16. Там само. - Спр. 404. - Арк. 57.

17. Там само. - Спр. 914. - Арк. 10.

18. Подольские губернсие ведомости, № 27. - 1840. - С. 216.

19. Там само. № 26. - 1843. - С. 149-150.

20. К-ПМДА. - Ф. 132. - Оп. 1. - Спр. 605, арк. 1,12 - 14.

21. Там само. - Ф. 227. - Оп. 1. - Спр. 4761. - Арк.

22. Там само. - Ф. 246. - Оп. 1. - Спр. 38. - Арк. 7.

23. Клименко П.В. Промисловість і торгівля в Подільській губернії на початку XX ст. // Юбілейний збірник на пошану академіка Д.І.Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. - К., 1927. - С 1055-1056.

24. КПМДА. - Ф. 246. - Оп. 1. - Спр. 8. -Арк. 15-18.

25 Там само. - Ф. 226. - Оп. 79. - Спр. 4034. - Арк. 257.

26. Гуржій І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVIII ст. до 1861 р.). - К: Вид-во Акад. Наук УРСР, 1962.-С. 143.

27. Споконвічна українська земля. Історичні зв'язки Північної Буковини з Росією і Наддніпрянською Україною. Документи і матеріали. - Ужгород: Карпати, 1990. - С 47.

28. К-ПМДА. - Ф. 257. - Оп. 1. - Спр. 8. - Арк. 21.

29. Там само. - Ф. 226. - Оп. 80. - Спр. 745. - Арк. 60.

30. Там само. - Спр. 710. - Арк. 4.