Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Звідки пішла назва Слобідка

На географічних картах нашої області, та й усієї України, знаходимо велику кількість сіл, назва яких пов'язана з терміном "слобідка". Власне, так вони здебільшого й називаються: Слобідка-Балинська в Дунаєвецькому районі, Глушковецька - в Ярмолинецькому, Охрімовецька - у Віньковецькому, Скипчанська - в Чемеровецькому... Три села називаються просто Слобідкою, є також Слобода в Новоушицькому районі. Всього близько тридцяти однакових назв на Хмельниччині.

У древньоруських писемних пам'ятках та літописах слово "слобода" означає поселення, яке виникло за допомогою пільг, привілеїв, даних слобожанам, їх виникнення на Русі історики відносять до XII століття. Так, Суздальський літопис по Лаврентієвському списку розповідає, що князь Андрій Боголюбський у 1158 році дав збудованому ним соборному Успенському храму у Володимирі-на-Клязьмі "слободы купленные и з даньми и села лепшая". Та й пізніше у грамоті, виданій углицьким князем Андрієм Васильовичем Покровському монастирю в 1476 році, читаємо: "Освободил есми им Покрову пречистый слободу сбирати на сей стороне Волги, на берегу".

"Освободил" - дав право або привілей. Монастир давав переселенцям важливі привілеї: вони звільнялися від усіх податей і повинностей на двадцять років. До цього типу поселень, зокрема, належить Сатанівська Слобідка. З документів Сатанівського Свято-Троїцького монастиря відомо, що в 1786 році в тлі нараховувалось 99 душ монастирських селян.

Окремий тип поселень-слобід виник у південно-східній частині Лівобережної України, яка називалась тоді Слобідською Україною або Слобожанщиною. Порівняно з іншими частинами України, феодальний гніт у XVII столітті тут був меншим, що пояснюється наявністю вільних земель, які належали не окремим особам, а російському державному скарбу.

Заселились ці землі вихідцями з Правобережної та Лівобережної України. Та були втікачі навіть з далекої Галичини, що рятувались від гніту польських панів та католицької церкви. Вони засновували нові поселення, які тут називалися слободами і мали свої назви. Пізніше їх частина переросла в міста, у тому числі такі як Харків, Суми, Охтирка, Лебедин.

Виникнення більшості слобід і слобідок на Поділлі відноситься до пізніших часів. Утворились вони здебільшого на початку XVIII століття в результаті складних соціально-економічних відносин, що склалися в краї. У 1672 році Поділля захопила 340-тисячна турецька армія. В уcix містах стояли великі військові загони. Яничари плюндрували нашу землю, вогнем і мечем розправлялися з людьми, силою намагаючись запровадити свого віру і порядки. Не стерпівши наруги, населення розбігалося, міста і села заростали бур'янами.

У 1699 році за Карловицькою угодою турки залишили Поділля, і сюди знову рушила польська шляхта. Заставши безлюдні маєтки, пани почали закликати селян до повернення, обіцяючи їм тимчасове, на десять-двадцять років, звільнення від панщини. Селяни поверталися, оселяючись часто на нових місцях, оскільки старі були знищені турками і татарами. Ці новоорганізовані поселення і стали називатися слободами або слобідками.

Проте обіцяна свобода була обманом. За кілька років, не дотримавши визначеного строку, гнобителі почали вводити панщину. Зростаючий феодальний гніт, насильство магнатів викликали селянські повстання. В 1702 році на Поділлі, Волині і Брацлавщині його очолив Семен Палій. Ватажком повсталих селян на Поділлі був Федір Шпак. Польська армія жорстоко придушила селянський рух, проте в 1734 році на Поділлі спалахнуло нове повстання.

Селяни, доведені до відчаю, знову залишили свої поселення. В цей час на Слобідській Україні також відбулось закріпачення, тому основною територією для переселення подолян стала Волощина (теперішня Молдавія). Переселялися цілими сім'ями, разом з майном.

Процес виникнення слобід на Поділлі тривав протягом майже всієї першої половини XVIII століття (1699-1740 pp.). До цього типу сіл відносяться, зокрема, Слобідка-Кузьминська, Олексинецька, Скипчанська Городоцького району. Всього ж у колишній Подольскией губернії нараховувалось понад сто слобід і слобідок.

Володимиров С.
Звідки пішла назва Слобідка // Радянське Поділля, 1987. - 20 жовтня.