Вернуться в главное меню | к историческим данным | к списку статей

Костенко С.

ЙОГО ВЕЛИЧНIСТЬ - ЛIС

Лiс - одвiчна симфонiя природи, її храм. Лiс - це особливий, безкiнечно добрий, безкiнечно щедрий органiзм, який нiчого не просить для пiдтримки свого iснування, навпаки, вiн бере пiд захист всi живi iстоти.
Лiс - це цiла епопея iсторiї генiю людства, суспiльства, держави.
Це скарбниця рiзних видiв дерев, ягiд, грибiв, медоносних лiкарських трав, хутрових звiрiв та птахiв тощо. Таке скромне трьохбуквенне слово, а який глибинний змiст. Кожний лiсовий масив, чи невеличкий лiсок - то своя специфiчна неповторна автобiографiя. Ось чому, з ними пов'язано так багато оповiдань, повiрок, метафор, казок, пiсень, легенд.
Лiс - це життя самої планети. Вабить вiн до себе в будь-яку пору року. I ранньої весни, коли на ледь звiльнених од снiгу проталинах прокидається сон-трава, а пробудженi берези ронять на землю свої першi сльози. Та й в зенiтi лiта, стомленi вiд тривалих походiв, мандрiвники знаходять пiд його крилатими шатами притулок вiд спеки.I восени, коли в нескiнченних килимах вересу ховаються вiд ока любителiв тихої охоти боровики, а в сизих низинах виставляють напоказ свої червонi шапочки красенi пiдосичники.
При вимомi слова ЛIС у пам'ятi неодмiнно акумулюється поняття про сукупнiсть рiзних дерев i цiлих їх груп. А з назвою окремого дерева уявляється i значення лiсу в життi людини.
Дерево споконвiчно дарувало майже все необхiдне людинi. Воно виколисало людство на своїх вiтах i було для первiсної людини пристанищем, i дахом над головою, лiжком i захисником. Згодом дерево принесло приборканий вогонь, а з ним i почалось розселення людей по свiту.
Нам, Людям дерево подарувало батькiвщину, як про це влучно виразився письменник Дiдула.
Важко перерахувати функцiї лiсу, його роль у народному господарствi та бiосферi планети в цiлому. Хiба можна уявити народне господарство держави без деревини, з якої виробляється тисячi рiзних необхiдних йому речей. Це ж з лiсу виробляють i хлiб цивiлiзацiї - папiр. Або згадайте про такий важливий для промисловостi продукт лiсу як живиця, скипидар, деревне вугiлля, смоли. Всi вони - продукти життєдiяльностi дерев.
Навiть загибла мiльйонами лiт тому деревина стала слугувати людинi у виглядi вугiлля, нафти, газу i знову зiгрiває нас. Та коли вже й тепла не треба, дерево i тодi наш супутник - на останнiй нашiй дорозi. Пам'ятаймо про це!
Ось яке воно - дерево, а з ним i його величнiсть - Лiс!
Лiс - безцiнна пiдмога аграрному сектору i насамперед такiй галузi, як кормовиробництво. Це вiтамiнне борошно, ароматизоване сiно з галявин лiсу. Нiколи у пам'ятi не згаснуть спогади дитинства про пасiння худоби в лiсi золотавої осенi. А ще лiс - споконвiчна кладова лiкiв. Який фармацевт не знає цiни вiльховим суплiддям, чи сосновим або березовим брунькам, корi крушини ламкої чи дуба звичайного. А хiба можна не згадати про гриб чагу, що паразитує на бiлокорiй берiзцi! Приписують грибу чудодiйство при лiкуваннi пухлин.
Десятки тонн трав'янистих лiкарських рослин щорiчно заготовляється у наших лiсах. Ось вони - нашi цiлителi: звiробiй звичайний, барвiнок малий, медунка лiкарська, конвалiя травнева, дев'ясил високий, рiзнi види шипшин, ялiвцiв, плауни, чебрецi, суховершки, коров'як звичайний, парило звичайне, копитняк європейський, валерiана лiкарська та багато iнших.
Лiс - i наш годувальник. У червнi дарує нам яскраво-червонi ягоди суницi лiсової, а в липнi - малину по-особливому ароматну i цiлющу. Це надто надiйна природна комора.
Вже традицiйним стало в кожнiй хатинi на всяк випадок мати настiй з малини, а особливо в домiвках з дiтворою. В полiських лiсах в цю пору поспiвають чорнi з сизуватим вiдтiнком ягоди чорницi. Не тiльки ягоди, а й вся рослина - кладова лiкiв проти кишково-шлункових та печiнкових захворювань.
Та навiть у добу золотої осенi є нагода поласувати терпкувато -кислуватими ягодами брусницi та журавлини болотної у районах Малого Полiсся областi.
Лiсовi плоди i ягоди - багатюще джерело вiтамiнiв, особливо вiтамiну С, провiтамiну А, вуглеводiв, жирних олiй, бiлкiв, органiчних кислот, рiзних ароматичних сполук, амiнокислот, пектинових речовин, мiкроелементiв. Ось це i є природна аптека, а ще цiнна сировина для харчової промисловостi.
А хiба мислиме населення грибiв без лiсу? Цi органiзми так злилися з окремими деревними насадженнями, що одне без одного не можуть iснувати. Це спiвжиття називається симбiозом. А спiвжиття деревних рослин з грибами є однiєю з форм симбiозу пiд назвою мiкоризи. Остання буває - єндо- i екзотрофною. Тепер стає зрозумiлим, коли вириваємо гриби з грибницею, то наносимо непоправної шкоди лiсу, позбавляючи дерева їх вiрних спiвжителiв. Хто з нас не знає, де ростуть маслята, пiд якими насадженнями, чи бiлий гриб, пiдосичник, козарики. Всi охочi до опеньок чудово знають, де їх шукати.
Збiр дикорослих плодiв, ягiд, грибiв - це i користь, i активний вiдпочинок. Одне лише перебування у лiсi сприятливо позначається на здоров'ї людини. Вiд нас вимагається лише одне - потульна поведiнка в лiсi. Кожен повинен усвiдомити, що пiсля нас у цей Храм природи вступатимуть iншi вiдвiдувачi, та й ми самi не вiдмовимося ще й ще раз його вiдвiдати. Тому це накладає велику вiдповiдальнiсть за нашi розваги i поведiнку в лiсi.
А згадайте, як лiс слугував вiйськовим частинам та партизанству у грiзнi роки Вiтчизняної вiйни, про що стверджують лiтературнi джерела та розповiдi очевидцiв того жахливого воєнного часу.
Це легендарнi брянськi i полiськi лiси, Кавказькi гори i сивi Карпати, назва яких наводила жах на ворога.
Але чи не найважливiшою функцiєю лiсу є його екологiчна роль. Адже лiс - це не просто сукупнiсть дерев, кущiв, а складна природна система, яку називають бiоценозом. У цiй системi рослини i тварини займають окрему його частку i знаходяться у певних спiввiдношеннях, якi регулюються природним добором.
Лiс - найважливiша складова бiосфери, її легенi i енергетична основа ( регулятор клiмату на Землi, захисник грунтiв вiд ерозiї, очищувач повiтря).
Гектар лiсу видiляє 3-4 тонни кисню i поглинає 4-5 тонн вуглекислого газу, здатний вiдфiльтрувати 50-70 тонн пилу. У час буренного науково-технiчного прогресу виникла органiчна потреба спiлкування людини з лiсом. Для сучасного життя з його ритмами, промисловими викидами, шумами, стресовими ситуацiями лiс - це чисте повiтря, i затишок, i добрий настрiй, i душевна рiвновага.
А ще лiс - сторож захисту родючостi полiв. Регулюючи поверхневий стiк, дерева запобiгають воднiй ерозiї, охороняють водойми вiд замулювання, позитивно впливають на повноводдя рiчок. Лiс не дає розгулюватися вiтрам, а тому є надiйним засобом боротьби з вiтровою ерозiєю. Ось чому питання створення полезахисних лiсосмуг не повинно сходити з порядку денного. Заслуговує на увагу вивчення та вдосконалення конструкцiй лiсосмуг у кожнiй природно-клiматичнiй зонi України.
Важко переоцiнити естетичне i виховне значення лiсу. Споконвiкiв його оспiвували й оспiвують майстри художнього слова i пензля. Хiба забути картини I.Шишкiна "Молодые сосенки у обрыва", "Корабельная роща", "Опушка лиственного леса" та багато iнших шедеврiв мистецтва, написаних у рiзнi часи.
Лiс - одвiчна краса, чудо природи! Столiтнiй чи двох-,трьохсотлiтнiй дуб своїм шумом пише симфонiї, бiлокорi берiзки спiвають чарiвний романс, виводять свiй танок стрункi сосни. "Треба тiльки вмiти вслухатись у цю чарiвну симфонiю i вона багато про що оповiсть"- говорить професор Генсерук С.А.
Тисячi жителiв мiст та селищ поспiшають у вихiднi та святковi днi в замiську зону вiдпочинку, парк чи сквер, аби вдихнути ковток чистого повiтря, почути безсловесну симфонiю природи, набратись сил до нових трудових буднiв.
Благодатною стала земля Хмельниччини для лiсових насаджень, де площа лiсiв складає понад 300 тисяч га з яких у розпорядженнi державного фонду понад 200 тисяч га.
На рахунку працiвникiв лiсового господарства областi чимало хороших справ i починань. На теренi областi 50 лiсництв, в яких працює близько 700 фахiвцiв лiсової справи. Немало зусиль прикладають вони аби зелене намисто областi щедро слугувало iнтересам людини та народному господарству. Безперечно нинi в лiсовiй галузi нелегко i непросто. Та помiж всяких негараздiв вони мрiють про доведення площi лiсiв до 25-27% територiї областi. А це не тiльки чисте повiтря, але й покращення екологiчної ситуацiї i економiки в цiлому в областi. Впевнений, що коли бiля витокiв лiсового господарства стоять такi фахiвцi як Володимир Хоптинець, Микола Рудько, Володимир Волощук та ряд iнших,то лiсу бутиiжити.За це їм велика шана. А тому надзвичайно прикро, коли окремi вiдвiдувачi лiсу завдають йому шкоду, розводять у недозволених мiсцях багаття, розкидають банки, склянки, пляшки, розважаються автомобiлями по лiсу.
Помандруйте по лiсах, особливо, що примикають до поселень i переконаєтесь у цих неподобствах. Вiзьмiть хоч би древнiй Кам'янець. В його зеленiй зонi є чудовий лiсовий масив "Панiвецька дача" (923 га). Дуже цiнний лiс, в якому росте чимало рiдкiсних, релiктових видiв рослин. Щоб зберегти цiнностi лiсу, йому надано статус державного заказника. Здавалося б, нам нiчого не залишилось, як берегти його, як зiницю ока, вести себе в ньому гiдно. Екологiчне невiгластво, бездушнiсть та безвiдповiдальнiсть взяли верх над здоровим глуздом.
Смiтники, звалища банок з-пiд фарб, консервiв, пляшок, багаття, поламанi дерева. Територiя заказника помережена безлiччю анархiчних стежок, дорiг, наче павутиння. А в додачу до цих неподобств самоурядовцi на мiсцях розпорядились впритул до заказника роздавати видiли землi пiд будiвництво "хатинок" у 2-3 поверхи, що кiнцево погубить лiс. Не тiльки дивує, але й обурює мовчазнiсть працiвникiв Кам'янець-Подiльського держлiсгоспу, Днiстровської регiональної екологiчної iнспекцiї, мiсцевих Рад, для яких по закону держави прiоритетною є охорона надбань природи для прийдешнiх поколiнь. Хто на це дасть вiдповiдь?
Аналогiчна сумна картина в лiсах бiля сiл Зiнькiв, Довжок, Кадиївцi, Нагоряни, Княжпiль, Княгинин, Суржа, Колубаївцi, Кульчиївцi, Цикiвська дача. Прикро, але факт, що без погодження з НПП на його територiї держлiсгоспiвцi таємно пiд бензопилу пустили лiсовi видiли, де зростали найстарiшi дубовi гаї.
Парадокс, але тi, хто причетний до лiсу i офiцiйно покликаний оберiгати i примножувати лiсовi надбання, неспроможнi це робити. Можливо, учнiвська молодь не залишатиметься байдужою до збиткування i пограбування лiсiв.
Майже у кожнiй школi дiють рiзнi екологiчнi громадськi осередки, такi як "Зеленi патрулi", "Чисте повiтря", "Чисте джерело" i навiть "Шкiльнi лiсництва". Це ж велика юна сила. Чому ж вона спить?! Хто її розбудить?! Адже їм завтра жить!
Переконаний, що вони не захочуть у хаосi захаращеностi, бруду i знiвеченому довкiллi нi жити, нi вчитись, нi працювати. То чому ж ми такi пасивнi до оточуючого безладдя? Правда, в шкiльних звiтах стосовно природоохоронної роботи все гаразд: i вода чиста тече, i джерела кришталевi, та й повiтрям легко дихається, i навiть лiс росте. Дуже прикро, що це в основному "паперовий" лiс, який мовчазний. За шкiльними звiтами вже стiльки лiсових насаджень посаджено з року в рiк, а лiсу так i не видати.
Коли ж в роботi шкiльних лiсництв вiдпадуть формальнiсть, окозамилювання, пустослiв'я, брехня. Лiсу вiд цього пустозвонства не легше i краще рости не стане.
Коли ж вони запрацюють насправдi? Правда, iнколи школярики з допомогою своїх натхненникiв-учителiв збирають насiння окремих порiд дерев - дуба, каштана, ясена, що ростуть у мiськiй зонi та її околицях. I на цьому цикл "лiсорозведення" та "лiсозбагачення" замикається. Щоб виростити деревце з зiбраного матерiалу, ой як ще багато треба пекельної пiдготовчої працi для цього. Учнiвство не в силi цього зробити через вiдсутнiсть знань i практичних навикiв.
Як не прикро, але змушений констатувати, що в масштабах держлiсгоспiв областi в лiсництвах одного Красилiвського селекцiйно-генетичного резервату явво замало, щоб налагодити збiр насiневого i посадкового матерiалу. Правда, є ще невеличкий розсадник у Сатанiвському лiсництвi (лiсничий П.Стасюк). Ось саме тут i виявилася би надзвичайно корисна допомога шкiльних лiсництв чи гурткiв. Вiд цього подвiйний виграш i користь.
Учнi навчились би технологiй пiдготовки насiневого чи посадкового матерiалу до їх вирощування за допомогою фахiвцiв лiсової справи i реально був би посаджений лiс.
А тому надто прикро, що з року в рiк у звiтах все садимо i садимо, а лiсу так i не видати. А з ним вмирає надiя i вiра.
Допомога учнiвства лiсовому господарству пiд кураторством фахiвцiв лiсового господарства має ще один важливий аспект - виховний. Глибоко переконаний, що учень безпосередньо причетний до посадки деревця, нiколи за життя не пiднiме руки, щоб його зламати, знiвечити. До того вiн живе правдою, оскiльки робота була реально зроблена, що дає змогу дати оцiнку стану лiсу i лiсової справи. Але найголовнiше, що цi учнi - резерв майбутнiх фахiвцiв лiсового господарства, на яких галузь i держава матимуть пiдстави покладатися.
Не зрозумiло, чому останнiм часом навiть самi завзятi працiвники лiсу умовчують про плюсовi дерева. Адже без насiнедавцiв практично реалiзувати лiсорозведення неможливо, а тим бiльше вiдновити аборигеннi породи.
А росли вони в багатьох державних i колгоспних лiсах. Цiлi видiли красувались дубами-старожилами. Ще й досi в пам'ятi постають дубовi гаї на "Кармалюковiй горi", у заказниках "Княжпiльська дача", "Цикiвський", в Кадиєвецькому, Суржинецькому, Кульчиєвецькому лiсах. В очах працiвникiв лiсового господарства вони стали "переспiлi", а тому по-варварськи пущенi пiд бензопилу.
Як тут не згадати слiв пiонера охорони природи А.Семенова-Тянь-Шанського (1913р.): "Старi дерева необхiдно охороняти до останнiх можливостей як живих свiдкiв давно минулого, як чудовi пам'ятники iсторiї. Цi богатирi виключно живописнi у своєму величному угасаннi".
Англiйський фiлософ XIX столiття Джон Рескiн писав про дерево, як про символ суспiльства. "Природна iсторiя дерев - моральна iсторiя. Iсторiя держави - це також iсторiя дерева".
Перефразовуючи слов'янський вислiв: "Вiкове дерево - це свiт, гiлки - язики, i птахи - апостоли". Вiковi дерева - дерева мудростi i справедливостi. Адже вони - вiдображення вiкового вiдношення до них, результат дiяльностi багатьох поколiнь. Вони - важливiша частина ландшафта.
Вiковi дерева - це живi чудеса свiту, якi уражають своєю висотою, розмiром крони, товщиною стовбура, впевненiстю i могутнiстю. Вони шепчуть промови столiть. Вони пов'язують минуле з майбутнiм через сучасне.
Чехи говорять - "Зустрiнеш старе дерево - знiми капелюха". А насправдi, що сьогоднi спостерiгаємо. Де ще чудом таке дерево збереглось, то скiльки мисливцiв прагнуть йогознищити. Як не парадоксально, але на це крадькома зазiхають фахiвцi лiсового господарства, не говорячи вже про колгоспнi лiси, де коїться судом i гомора. Практично цi лiсовi масиви втратили свiй обрiй. I нiкому навiть на думку не спаде, що посягання на вiковi дерева, чи навiть одне, це те саме, що свiдомо нищити старовиннi лiтературнi твори. Як художнiй твiр, так i кожне дерево мають право на життя.
Як би хотiлось, щоб перед замахом сокири на дерево кожен збагнув, що чим старiше дерево чи лiс, тим бiльше у них прав на життя.
Так багато розвелось природоохоронних iнспекторських служб, та й законiв, хоч вiдбавляй, а з збереженням бiологiчного довкiлля така сумна картина. Нинi вже форма умовляння стосовно дiяльностi та поведiнки в лiсi мало ефективна i недоцiльна.
Справа в тому, що лiс - це нацiональне багатство держави i порушення його ким би то не було має розцiнюватись, як злочин проти гiдностi її нацiональної гординi.
Парадокс, але тi, хто причетний до лiсу i офiцiйно покликаний оберiгати i примножувати лiсовi надбання самi порушують цю заповiдь.
Можливо, учнiвська молодь не залишатиметься байдужою до збиткування i пограбування лiсiв.
Майже в кожнiй школi дiють рiзнi екологiчнi громадськi осередки - "Зеленi патрулi", "Чисте повiтря", "Чисте джерело", "Шкiльнi лiсництва" чи гуртки юних лiсiвникiв.
Мало того, ряд шкiл областi навiть помiняли свої вивiски на колегiуми, у яких питанням екологiї вiдводиться особлива увага для учнiвства.
Це велика юна сила. Чому ж вона спить? Хто її розбудить? Адже їм завтра жить!
Про значну допомогу учнiвства лiсовiй справi переконався з iнформацiї учительки Г.Скрипник про роботу гуртка лiсництва однiєї з шкiл Чемеровеччини на нарадi учителiв бiологiї та географiї, яка вiдбулась у районi 22 серпня 2000 року.
Прикро, але змушений констатувати, що в масштабах держлiсгоспiв областi явно недостатньо одного Красилiвського селекцiйно-генетичного резервату, щоб налагодити збiр насiневого та вирощування посадкового матерiалу.
Лiси - це нацiональне багатство держави, її гордiсть. Це справдi легенi планети. I просто неприпустимо через погоню за баришами опустошувати цiлi квартали лiсу.
У нинiшню добу ми так навчилися зазiхати i майстерно прикриватися цивiлiзацiєю закордонного свiту, та жаль i прикро, що з того нiчого розумного для себе не виносимо, крiм снiкерсiв та жвачок. А хiба не позаздрити Арабським Об'єднаним Емiратам. Невеличка країна на острiвках створила рукотворний лiс, який є гордiстю держави та заздрiстю для iнших.
В Українi є все: i лiс, i Комiтет лiсового господарства, i пiдлеглi йому iнституцiї на мiсцях, iнспекторськi та правничi екологiчнi служби i така невтiшна картина в лiсах. Тому так прикро стає при кожнiй звiстцi про таке бракон'єрське ставлення до лiсу, про стук сокири чи розведення вогнищ, смiттєзвалищ.
Кому зупинити цi неподобства в цьому безцiнному i специфiчному храмi природи?! Адже лiс, то не тiльки друг людини, але її другий дiм. Тому всi ми покликанi пiдтримувати чистоту, порядок, як це робить вся родина у власному домi, подвiр'ї. Бо який порядок довкiлля навколо нас, у лiсi, така i нацiональна iдея нашої держави.
Непоправної шкоди лiсу завдають кар'єри Кам'янець- Подiльського цемзаводу, Вербецько-Нiгинське та Закупнянське цукрокар'єроуправлiння, рiзнi будiвельнi пiдприємства, колишнi КСП. Нинi вже лише дехто згадує про лiсовий масив, що прилягав до "Кармалюкової гори". Не стало лiсу за с.Гуменцi, що поруч Кам'янця. Зникла неповторна пейзажнiсть, яка вiками чарувала, манила людей на вiдпочинок та надiляла лiсовими ласощами, а головне сприяла екологiчному добробуту довкiлля. Натомiсть нам i послiдуючiй генерацiї людей дiстався мiсячний пейзаж, спотворена земля. А це була дiлянка лiсу, де розкiшно буяла єдина подiльська вiчнозелена лiана - плющ звичайний.
Не краща картина i з природним осередком бука в Сатанiвському лiсi. Саме тут ця порода є схiдною межею зростання. До того, бук - живий свiдок тих перемiн, що вiдбулися на Подiллi. Природнє насадження бука на Хмельниччинi, то вiкова жива книга, до якої ще не раз повертатимуться фахiвцi багатьох професiй: метеорологи, геологи, палеоботанiки, геоботанiки, географи, грунтознавцi та навiть майстри художнього слова i зодчi пензля.
Хiба не зрозумiло, що цей шматочок природньої бучини необхiдно, як зiницю ока, оберiгати?! Зрештою, наука та небайдужi люди, цiною нелегких зусиль довели його значимiсть i добилися статусу заказника державного значення. Та лихо йому! Його i далi пiдточують розробкою кар'єру Закупнянське цукрокар'єроуправлiння та комунiкацiйнi служби i будiвельники Сатанiвського оздоровчого комплексу.
А що ж у спадщину залишимо? Чим поколiнню завтрашньодення доведемо, що на Подiллi були субтропiки i свiдок цього - природнiй бук. Щоб припинити злочиннi дiї з розорення лiсiв на Товтрах та самих Товтр стали прикриватися авантюристичним словоблуддям - рекультивацiєю. Хто нинi дасть належну, чесну i об'єктивну оцiнку цiй брехнi? Дивовижно, що паперовi дисертацiйнi "рекультиватори" за цей блуд пожиттєво в нагороду отримують платню за рахунок знедолених пересiчних трударiв, учителiв, лiкарiв та iн. I доки це фальшивство триватиме. Доки стогнатимуть пiд ногами сплюндрованi земля i лiси вiд такої "наукової" рекультивацiї?! Чи не пора платити дань за реальнi наслiдки, а не словоблуд!
Та саме дивно, що на озброєння рекультивацiйний блуд взяли тi, хто найбiльше глумиться над природою, лупаючи унiкальний феномен природи - Товтри, а з ним i лiс.
Та якби навiть i була вiдпрацьована реальна рекультивацiя, то i при цьому нiхто не в силах вiдтворити зруйновану первозданну грудочку чи клаптик землi, скали, не говорячи про повернення краси лiсу, ландшафту, краєвиду.
Цiна лiсу не тiльки для Хмельниччини, а й всiєї держави особлива, оскiльки Україна малолiсна держава. До того ж лiси не рiвномiрно розповсюдженi на її теренах. Найбiльше їх приходиться на Карпати i Полiсся. Якщо лiси Карпат складають понад 40, а Полiсся - 32, то в степу - 3 %. На кожного жителя України припадає 0,17 га лiсу. Ось чому таким бережливим має бути наше ставлення до лiсу.
На теренi НПП лiси складають 38,5 тис.га. Практичними користувачами їх є Кам'янець-Подiльський та частково Ярмолинецький лiсгоспи. Зрозумiло, що мета i завдання цих структур є дiаметральними. Якщо для паркової структури безальтернативним є охорона, збереження та вiдтворення лiсiв iз значним послабленням функцiї експлуатацiї лiсових ресурсiв, особливо заготiвлi деревини. Дiєвим в цим умовах залишаються вибiрковi санiтарнi рубки та рубки догляду за лiсом. Рубки головного користування, як промисловi, мають вiдiйти на заднiй план. Тим бiльше, що на теренi НПП лiси є I групи, де за чинним законодавством забороняється суцiльна рубка. Американськi лiсоводи, наприклад, суцiльнi рубки розцiнюють, як естетичне лихо. I справдi, без естетичного лiсорозведення - не має лiсу.
Як на мене, то лiси держлiсфонду, КСП та iнших користувачiв повиннi влитися в паркову структуру. I чим швидше це зрозумiємо, тим бiльше виграють лiси. Адже на однiй i тiй же територiї не можуть дiяти декiлька користувачiв. У такому випадку дiятиме принцип: лебiдь, щука, рак. Кожний наввипередки буде бiльше рвати, нiж створювати. Такий закон джунглiв неминучий у пору дикої ринкової економiки. Це облегшується ще й тим, що бiльшiсть лiсiв держфонду мають статус заповiдних об'єктiв i складають єдину екомережу НПП. Серед них: "Совий яр"(827 га), "Княжпiльська дача" (821 га), "Панiвецька дача" (923 га), "Довжоцький лiс" (655 га), "На валу" (215 га), "Три горби" (283 га), "Кармалюкова гора" (765 га), "Цикiвська дача" (1566 га,з них заповiдна - 290 га), "Iванковецький лiс" (1114 га) та iншi.
Чинним природоохоронним законодавством НПП чiтко визначено прiорiтети: охорона, збереження та вiдтворення лiсiв i їх бiорiзноманiття.
Таким чином, вказанi функцiї для НПП є безальтернативними. Подiбне реформування насамперед вигiдне для держлiсфонду вказаних держлiсгоспiв, оскiльки воно передбачає якiсну нову оцiнку лiсiв та господарську дiяльнiсть у них. При цьому лiсорозведенню наводиться прiоритетна роль.
Лише за таких спiльних дiй працiвникiв держлiсгоспiв i НПП можна буде реалiзувати вiдродження аборигенних порiд, в першу чергу дубових дiбров, що поверне славу Подiллю та iнтродукування давно забутих порiд, таких як берека, бук лiсовий, дуб скельний, ясен, модрина європейська та ряд iнших екзотичних порiд. Не легка праця фахiвцiв лiсу має сторицею окупитися принадою та сприятливою екологiєю довкiлля.
Переконаний, що на перспективу саме так i буде, лише жаль буде прогаяного часу. Справа в тому, що лiси зазнають деградацiї через пiдвищену уразливiсть до антропогенних навантажень (рекреацiя, промзабруднення, мелiорацiя, свавiльнi масовi рубки). Нинi вкрай важливим є збереження прируслових лiсiв, пралiсiв та старолiтнiх насаджень i лiсiв у мiсцях їх природного зростання.
Нинi, як нiколи, лiсовi ресурси мають рацiонально використовуватися з урахуванням збереження їх флори i фауни, зокрема генофонду мисливських видiв, лiсових порiд, особливо створення насаджень з насiння мiсцевих популяцiй.
Тому нинi жодних об'єктивних перешкод на шляху вилучення ПЗФ в користування НПП, за виключенням заангажованостi мислення працiвникiв держлiсфонду та стереотипних устоїв старої форми експлуатацiї лiсових ресурсiв.
Автор цих рядкiв з цiєю iдеєю виступив на колегiї Державного управлiння в Хмельницькiй областi 21 вересня 1999 року, про те i досi жодного реагування з боку вказаної держструктури не має. Повний застiй. А в тiм, свiтовою спiльнотою нинi визнано, що природнi парки є найбiльш випробуваною i удосконаленою природно-заповiдною установою у свiтовому масштабi.
Скупi стрiчки про його велич - Лiс присвячую чудовим людям, людям з великої лiтери, фахiвцям лiсової справи вiд Бога, якi без лiсу не уявляють життя. I тому всi сподiвання, що вони своєю професiйнiстю, життєвим i практичним досвiдом зроблять належну оцiнку i дадуть поради своїм авторитетним професiйним словом з пiднятого нами питання обєктивно, чесно i перспективно на вiдтворення славнозвiсних подiльських дiбров.
Осередки подiльських лiсiв у структурi НПП повиннi таким чином стати взiрцем ведення лiсового господарства не тiльки для регiону, але й держави та мiжнародної спiльноти в цiлому. Для цього є всi реальнi можливостi - насамперед чудовi фахiвцi лiсової справи, досвiд їх роботи. Потрiбне лише бажання.
Адже не має нi одного фахiвця лiсу, який би не мрiяв залишити нащадкам бодай шматочок рукотворного лiсового дива.
Пiдтвердженням заслуг i поваги працiвникам лiсу є професiйне свято "День працiвникiв лiсу". Це свято воiстину не лише фахiвцiв лiсового господарства ( а їх в областi близько 700 осiб працюють у 50 лiсництвах областi), але i всiх жителiв держави, бо не знайти людини, життя i праця якої б не були пов'язанi з лiсом. Примноження багатства лiсiв - справа честi не лише фахiвцiв лiсу, але й кожного жителя регiону. Висаджене бодай одне деревце на рахунку людини вважається, то недаремно життя прожито. До того ж вирощене дерево стає, як правило, iменним i вписує слiд в iсторiю пам'ятi тих, хто цю благодiйну мiсiю виконав. Ось так мають поєднатися нацiональна iдея з нацiональною гордiстю за рiдну землю, державу в цiлому.
Адже лiс - це не лише природна комора, чисте повiтря i покращення екологiї, але й економiки.
Коли вимовляємо слово лiс, то з ним неодмiнно асоцiюється така велична наука як екологiя. Завдяки лiсу академiк Сукачов створив таку важливу галузь бiологiчної науки як бiоценологiя, яка покликана надто багато зробити у сферi рацiонального використання природних надбань та збереження бiорiзноманiття.
В епоху НТП, неймовiрного попиту на лiсову деревину найпекельнiшою повстала проблема збереження лiсового покриву планети в цiлому, бо це стосується самого життя на нiй.
Створена екомережа i дуже хочеться, щоб з допомогою причетних державних посадовцiв у парковiй структурi шумiли пiд вiтрами зеленi шати - окраса i гордiсть працьовитих рук i генiю людського.
Ось чому в душу кожного жителя мають запасти слова-перли, перш нiж зрубати дерево, необхiдно посадити на його мiсце нове i його доглянути. Не забуваймо про цю святу iстину.
Людство вступає в третє тисячолiття, про що засвiдчив самiт у Нью-Йорку (08.09.2000р.), який об'єднав лiдерiв 150 держав.
Воно вже не моє лiття, та ввижається, щоб спiввiтчизники мої Вiтчизни жили у смарагдових дiбровах аборигенних лiсiв та екзотичних насаджень щедрого Подiлля. Нехай промiнь Прометея запалює в них тепло вiчностi для поколiнь. I сприяти цьому покликанi фахiвцi лiсу спiльно з iнституцiєю доби - нацiональним природним парком "Подiльськi Товтри". Адже це завдання державної ваги i є нацiональним здобутком моєї нацiї.


5.11.1999р.